Основні закони риторики.

У риториці, як і в багатьох інших, гуманітарних науках, виокремлення і формування законів має абстрактний і дещо умовний характер, оскільки в реальному житті науки її закономірності залежать одна від одної, переплітаються і переходять одна в одну, не ставлячи чітко окресленого закону.

Риторика як наука базується на таких законах: концептуальному, законі моделювання аудиторії, стратегічному, тактичному, мовленнєвому (підготовчий етап); законі ефективної комунікації (виконавський етап); системно-аналітичному законі (підсумковий етап). З огляду на цю риторичну формулу, можна стверджувати, що процес створення публічного мовлення перш за все базується на підготовчому етапі, який закономірно зумовлює наступний – виконавський, успіх останнього залежить від якості першого етапу.

1. Концептуальний закон.

Концептуальний закон – базовий закон риторики, який становить перший крок мовленнєвого циклу – винайдення задуму, ідеї (створення концепції). За своєю суттю цей закон передбачає пошук істини шляхом всебічного аналізу предмета. Повноцінна мисленнєво-мовленнєва діяльність людини починається з оволодіння нею концептуальним законом.

Задум (концепцію) можна порівняти з образом людини на гірській вершині, з якої їй вдається побачити і осмислити те, що вона не спроможна зрозуміти будучи «внизу» (на своїй галявині), бо не здатна охопити цю «галявину» (предмет, проблему) цілісно.

Концепція у риториці – це система знань про предмет (не теза, не стратегія), виражена у стислій короткій формі.. Вона першооснова мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

Як навчитися правильно створювати задум, концепцію?

Процес розробки концепції складається з такої послідовності дій:

1. Своє бачення суб’єктом предмета (теми).

2. Аналіз теми (предмета), тобто вибір проблем для вивчення

3. «Привласнення» суб’єктом чужого досвіду у разі вивчення обраної теми (прилучення до цінностей людського досвіду).

4. 4. Пропускання чужого досвіду крізь призму свого бачення і навпаки (чуже+ своє) і формування позицій.

Д. Карнегі писав: «При підготовці деяких тем дуже рекомендується дещо прочитати, з’ясувати, що робили й говорили інші з того самого питання. Але не починайте читати раніше, ніж ви не вичерпали власних думок… Справжня підготовка полягає в тому, щоб видобути щось із себе, підібрати й скомпонувати власні думки й оформити власні переконання.

Не робіть властивої майже всім помилки – не робіть спроби торкатися у невеликій промові надто великого кола питань! Візьміть один чи два аспекти теми й спробуйте висвітлити її ґрунтовно».

2. Закон моделювання аудиторії.

Передбачає системне вивчення аудиторії, тобто тих, на кого розраховане викладення концепції. Він формується на основі ознак трьох груп:

- соціально-демографічні ознаки – становлять собою перший ступінь вивчення аудиторії, спрямований на розкриття «зовнішньої оболонки» людини. До цієї групи можна віднести такі ознаки: стать, вік, національність, освіта, професія, склад сім’ї тощо;

- соціально-психологічні та індивідуально-особистісні ознаки - це другий ступінь вивчення аудиторії, спрямований на розкриття внутрішнього світу людини. До цих ознак можна віднести: мотиви поведінки, потреби, ставлення до предмета мовлення та суб’єкта, який його викладає, рівень розуміння предмета (соціально-психологічні), тип нервової системи, тип і спосіб мислення, особливості характеру, тип темпераменту, ступінь розвитку основних функцій: інтелектуальної, емоційної, рухливої тощо (індивідуально-особистісні ознаки).

- Важливий момент - оцінка лекційної ситуації з позиції оратора й аудиторії. Кожний з них прогнозує ситуацію, спираючись на свій досвід. Тому ораторові слід знати про існування своїх і чужих «зон небезпеки», вміти їх попередити, делікатно поводитися… Аудиторія створюється не одразу і не швидко. Досвідчений оратор прагне тримати в полі зору свою аудиторію, особливо її небезпечні зони (острівки шуму, відволікання тощо). Для цього автор готує набір цікавих фактів, змінює тональність розмови, виключає або адаптує складний матеріал).

- При незбіганні оцінок з боку аудиторії та оратора слід зберегти здатність до вирівнювання психологічного клімату.

Значимість закону моделювання полягає не лише в тому, що на його основі можна створити цілісний психологічний портрет аудиторії, але і в тому, що цей закон відкриває можливість подальшої роботи з цим портретом.

Закон моделювання аудиторії дозволяє побудувати наступний крок «запуску» концепції – виробити стратегію її реалізації.