ІІ. Психологічні докази оратором своєї правоти.

Головне завдання психології ораторської праці – пробудження і підтримка уваги до промови, а також задоволення інтересу до теми.

У наш час не так просто й легко бути цікавим оратором. Слухачі чекають від нього не тільки змістовної промови, але й справжнього красномовства, що приносить естетичне задоволення, при цьому виразність чи дотепність не можуть замінити науковості і переконливості, а актуальність теми повинна доповнюватись діловитим і конкретним публічним словом. Щоб відповідати даним вимогам, необхідно добре знати психологію ораторської творчості. Правомірно говорити про «психологічний механізм», яким потрібно оволодіти і вміти оперувати оратору.

§ Уміння враховувати психологічний настрій аудиторії. Завдання оратора закріпити чи не зрушити з місця ті позитивні емоції, які зібрали аудиторію, подолати все те, що вороже вам і ставить за мету зірвати чи знецінити ваш виступ.

§ Велике значення має особистість оратора (вигляд, поведінка, манери, професійність, близькість поглядів тощо). Приклад: експеримент Г.К. Келмана і К.А. Говленда (1953р.) щодо визначення відмінностей у сприйнятті аргументів залежно від їх джерела.

§ Врахування віку та інтересів аудиторії.

§ Корисно користуватися займенником «ми», а не я. Це допомагає аудиторії відчути себе активною учасницею творчого процесу.

§ Варто апелювати до широкого кола психологічних імпульсів - бажань і прагнень, які є у будь-якої людини (почуття власної гідності, фізичне благополуччя, суспільні інтереси тощо).

§ «Якщо хочеш примусити мене заплакати, то насамперед мусиш заплакати сам» (Горацій) Якщо промовець сповнений натхнення, то він неодмінно викличе інтерес у слухачів, передасть частину свого натхнення їм.

§ Деякі відомі оратори при побудові виступу використовують закони симфонічної музики. Симфонічна музика – це вища форма інструментальної музики. Ця форма музичного впливу спирається на психологічні особливості нашого сприйняття. Саме для полегшення сприйняття в симфонії чергуються темпи. Перша частина частіше – в швидкому темпі (алегро), друга – в повільному (адажіо) чи в помірно повільному (анданте). Далі темп знову змінюється. Великий знавець класичної музики, великий оратор і «геній зла» Адольф Гітлер будував свої виступи саме за законами 4-частинної симфонії. Про силу його впливу на аудиторію можна судити з з кадрів кінохроніки.

§ Використання «прийому еліпса». Суть цього прийому в недомовлянні останнього слова у фразі. Слухачі самі договорюють це слово, і цим самим залучаються у процес активного слухання.

Отже, «залізні» докази самі по собі мало що дадуть, якщо оратор не матиме на увазі людських почуттів, основних емоцій, якими живуть люди. Логічний виклад потрібно пересипати апеляцією до безпеки, шляхетності, справедливості, національно-суспільних інтересів тощо.

 

 

ЛЕКЦІЯ 10

Елементи художності та літературні прийоми в мові оратора

План

1. Художньо-словесний образ і закони його створення.

2. Фігури мовлення.

3. Стилістичні, риторичні фігури.

4. Тропи.

5. Культура мови оратора.

Слово, промовлене нами, має велику силу впливу. Адже слово містить у собі можливості усіх видів мистецтва (живопису, музики). Тобто за допомогою слів можна зобразити предмет, явище. За допомогою повтору певних звуків, створити прекрасну мелодію чи тужливе голосіння. При цьому, за допомогою слова, ми створюємо художній образ, який, не менш ніж будь-який умовивід, здатен переконувати. Образ твориться на рівні звука, слова, синтаксису.

Ще в стародавній Греції представники однієї із філософських шкіл дійшли висновку, що можливість виражати певний зміст різними мовними засобами дає змогу добирати їх у такий спосіб, щоб використовувати як засіб психічного впливу на слухача. Пізніше було розроблено велику кількість таких засобів, частина з яких використовується і в сучасній риториці.

«Фігурами мовлення називаються речення і групи речень, які, стаючи типовими формами, стало повторюються. Такими є найуживаніші влучні вислови. Вони необхідні, щоб зробити повідомлення коротшим, таким, що швидко запам’ятовується», - відзначав Карл Ясперс.

Існує багато їх класифікацій таких мовних засобів, але основними є дві групи: 1) стилістичні (риторичні) фігури; 2) тропи.

Основні функції фігур та тропів – це вплив на слухача, привернення й утримання його уваги, зацікавлення змістом промови, надання мовленню образності, переконливості, вишуканості і краси.

Але, разом із тим, користуватися цими засобами треба дуже обережно, залежно від мети виступу та рівня знань слухачів. Ніколи не можна обмежуватися кількома постійно і дослівно повторюваними штампами та кліше, бо це може справити комічний ефект, як, наприклад, надмірне вживання одних і тих же приповідок, афоризмів, дотепів.

Ви запитаєте, а звідки ж узяти усі ці засоби, готуючи виступ. Як правило, з газет, журналів та книг, які ви читаєте. Тільки-но ви на них натрапите, запишіть їх собі. А коли готуватимете свій виступ або статтю, прогляньте свої записи, і ви неодмінно щось знайдете для їх пожвавлення.