Правильно визначайте слова, і ви звільните світ від половини непорозумінь» (Декарт).

Про те до якого казусу може призвести порушення закону тотожності свідчить наступний випадок:

В ХУІІ веке английского врача Джона Хилла забаллотировали на выборах в лондонское королевское общество. Он воспринял это как обиду и решил своеобразно отомстить. Хилл знал, что королевское общество много дискутировало о целебных свойствах подсмольной воды и дегтя. Через некоторое время после провала на выборах он прислал в Лондон научную записку следующего содержания: «Одному матросу на корабле, на котором я работал судовым врачом, раздробило ногу. Я собрал все осколки, уложил их как следует и полил смолой и подсмольной водой, получающейся при перегонку смолы. Вскоре осколки соединились, и матрос смог ходить, как будто ничего не случилось…»

Сообщение медика вызвало настоящую сенсацию. Его доклад был зачитан на одной из научных сессий. Но через несколько дней Хилл прислал в королевское общество дополнительное сообщение: «В своем докладе я забыл упомянуть, что нога матроса была деревянная».

2. Закон протиріччя (суперечності) – жодне судження не може бути одночасно істинним і неістинним. Інакше виникає суперечність.

Не можна одночасно стверджувати і заперечувати одне й те саме. Цей закон також діє в межах одного мовного вираження (вислову) і в один і той же час.

Наступний приклад вказує на порушення закону протиріччя: Ноздрев показывает Чичикову и своему зятю Межуеву свои владения. Они подходят наконец к границе владений – деревинному столику и узенькому рву. «Вот граница, - сказал Ноздрев – все, что ни видиш по эту сторону, все мое, и даже по ту сторону, весь этот лес, который вон синеет, и все, что за лесом, все мое», (Н.В. Гоголь)

3. Закон виключення третього – істинним може бути або вислів або його заперечення. Із двох висловів, що протирічать один одному в той самий час і стосовно того ж предмета – тільки один істинний. Латинське формулювання цього закону має такий вигляд: «третього не дано». Одна із умов закону виключення третього – точність протиставлення.

Цей закон непогано ілюструє така байка. Двоэ спорящих пришли к Ходже Насреддин спросьбой рас судить их. Выслушав одного, он сказал: «Ты прав!» Выслушав другого – сказал:: «Ты прав!» - «Но ведь так не может бать!» - вскрикнул свидетель этогоразговора. «Знаешь, и ты прав»- благодатно ответствовал Насреддин.

4. Закон достатньої підстави – будь яке судження, що приймається має бути належним чином обґрунтоване. Обґрунтуванням вважають таке судження або кілька суджень, які самі не потребують доказів, бо це вже доведене, перевірене, зафіксоване як доказ (фактичний матеріал, цитати, наочність).

Прослухайте історію і скажіть, чи не порушується у ній закон достатньої підстави? Обґрунтуйте свою відповідь. Одного разу перед битвою давні римляни почули каркання ворони з лівої сторони, і виграли битв;: іншим разом вони почули каркання ворони праворуч, і програли битву. Усе зрозуміло, вирішили римляни: каркання ворони з правої сторони приносить війську загибель, а каркання з лівої сторони – перемогу.

3. Логічні помилки:

§ Підміна тези (побудова виступу на неправильних поглядах). «Вивчати логіку не треба, бо можна без неї обійтися».

§ Недоведена основа доказу (Усім потрібно вивчати риторику,бо це потрібна наука).

§ Визначення невідомого через інше невідоме. «Атман – це індивідуальна проява Брахмана.»

§ Подання визначення через заперечення (трамвай збудувати – це вам не ішака купити).

§ «Коло» в доказі (люблю, бо подобається, подобається, бо люблю).

§ Об’єднання неспіввідносних понять (ми чудово провели разом дні і свята).

§ Повторення доказу – тавтологія (цього не може бути, бо такого не може бути.

§ Поспішні висновки після недбалого перерахування фактів (до 1606 року у Європі вважали, що «Усі лебеді білі». Після відкриття Австралії у 1606 році, виявилось, що це твердження хибне, бо там знайшли чорних лебедів).

§ Нерозрізнення об’єктів дії (її мати одружилась, коли їй було 17 років).

Отже, риторові слід знати і дотримуватись законів логіки, уникати логічних помилок, щоб уникнути смішного й незграбного положення, уникаючи неконкретності, штучності, абсурдності досягати мети виступу.