Риторичні фігури.

Анафора або єдинопочаток – це стилістичний прийом, який полягає у повторенні на початку рядків, строф чи речень однакових звуків, слів чи синтаксичних конструкцій, вживається в художній літературі та ораторському мистецтві, наприклад:

Він бачив несправедливість і намагався її ліквідувати. Він бачив страждання і намагався їх пам’ятати. Він бачив війну і намагався покінчити з нею» (З виступу Е. Кеннеді).

Такої дивної отрути

Я ще ніколи не пила.

Такої чистої печалі,

Такої спраглої жаги,

такого зойку у мовчанні,

такого сяйва навкруги.

(Л. Костенко)

Епіфора – стилістична фігура, протилежна анафорі, яка полягає в повторенні однакових слів, виразів, звукосполучень у кінці речень (їх частин), рядків чи строф з метою посилення виразності висловлювання, наприклад:

«Виють собаки, віщують недолю, і небачені птиці літають уночі над селом і віщують недолю.

І реве худоба вночі, і віщує недолю. Біжать миші степами незчисленні на схід і віщують недолю.» (О.Довженко).

Паралелізм – паралельне зображення двох, інколи більше, явищ в схожих синтаксичних конструкціях (повторення однакової структури речень), наприклад:

-… Ми переможемо! – гримить артилерія.

- Живе непорушне товариство! – гуркочуть льотчики, змітають з лиця землі ворогів без ліку.

- Непорушне тримається братерство народів! – ревуть і гримотять танкісти (За О. Довженком).

Антитеза – особливо підкреслене протиставлення протилежних життєвих явищ, понять, почуттів, думок, людських характерів тощо, наприклад:

Нещасна, неправдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови; щаслива, правдива людина, що в радості й горі будує слово своєї землі. Нещасні, прокляті батько й мати, що сплоджують перевертнів; щасливий, непереможний народ, що породжує своїх захисників і оборонців» (Б. Харчук).

Градація – нанизування виразів з усе зростаючим чи спадаючим значенням з метою посилення емоційності висловлення, наприклад:

Були часи криваві, були стражденні, були вирішальні часи, були величні часи в нашій історії, але такого кривавого і такого величного часу, як наш час, - такого часу не було! (О.Довженко).

Інверсія – незвичайна розстановка слів у реченні з метою виділення найбільш значущого слова, наприклад:

«Великий і незламний народ твій, народ-трудівник, народ-воїн, народ-лицар. Не підкорився він мерцям. Жива душа народна, жива, неподолання!» (О. Довженко) (Порівняйте із звичним порядком слів. «Народ твій великий і незламний, народ-трудівник, народ-воїн, народ-лицар. Він не підкорився мерцям. Душа народна жива, жива, неподоланна!)

Еліпсис – пропуск у слові речення чи словосполучення, зрозумілого з контексту для надання виразу енергійності, передачі схвильованості, складних переживань тощо, наприклад:

Бджола жалить жалом, а людина- словом» (нар.творчість)

Риторичне звертання – це підкреслене звертання до кого-небудь або чого-небудь, щоб посилити виразність мовлення, наприклад:

«Україно-Батьківщино! Велика земле наша, чесна, прекрасна мати, ти в огні» (О. Довженко).

Риторичне запитання – це запитання, яке ставиться не для того, щоб одержати відповідь, а для того, щоб привернути увагу слухача, наприклад:

Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі! (М. Гоголь).

Короткі розповіді (приклади з життя, подробиці, анекдоти) урізноманітнюють, увиразнюють виступ, роблять його цікавішим.

Повтор – має особливе значення, бо сприяє запам’ятовуванню основної думки, підвищує переконливість промови.

Пояснення – розширений повтор, з допомогою якого підсилюється висловлювана думка, наприклад:

«Нема уз святіших за товариство! Батько любить своє дитя, мати любить своє дитя, любить і звір своє дитя! Але поріднитися рідністю по душі, а не по крові може сама тільки людина…» (М. Гоголь).

Рафінування – це узагальнюючий повтор перед переходом до нової частини промови.

Заклик – широко вживаний засіб, що використовується для підсилення емоційності висловлювання і впливу на слухачів.

Цитування, коли воно влучне, підсилює висловлення, але ним не слід зловживати.

Перехрещення – перехресне розташуванн6я чотирьох членів речення – що увиразнює вислів, наприклад:

«Ці плани легко скласти, але важко виконати».

Ланцюжок – ефективний засіб впливу на слухачів, коли зміст однієї ланки думки розгортається, уточнюється, підсилюється наступним, наприклад:

«Кому належить Берлін, тому належить Німеччина, кому належить Німеччина, тому належить Європа» (Г. Жуков).

Натяк - на відомий усім факт без його обговорення – ефектний риторичний прийом.

Затягування – риторична фігура, яка полягає в тому, що виступаючий вказує чи натякає на розвиток поставленої проблеми не відразу, а відкладає це на найближчу перспективу, викликаючи цим самим напружене очікування, інтерес, наприклад:

«Про що свідчать ці факти? Чи не свідчать вони про те, що потрібні зміни? Розгляньмо одну можливість … (П. Сопер).

Несподіванка – несподіваний для слухачів зворот, що є ефективним засобом впливу на слухачів, наприклад:

«Я також за відміну смертної кари», - сказав опонентові німецький канцлер Бісмарк і додав: «Але я за те, щоб початок цьому поклав убивця».

Гра слів (каламбур) – є окрасою виступу і завжди подобається слухачам, наприклад:

«Ми хочемо не одержавлення людей, а олюднення держави».

«Останній зовсім не обов’язково буде останнім».

Вставка – це зауваження, що робиться побіжно, для привернення уваги слухачів, наприклад:

«Можливо, це Вас не переконує, тоді давайте замислимось над такими фактами …»

Передмова – зауваження щодо подальших намірів промовця з метою загострення уваги слухачів, наприклад:

«Зараз я наведу вам аргументи…»

Попередження – формулювання можливих заперечень висунутих виступаючим тез і їх спростування, що підсилює аргументацію промови.

Тропи – це зворот мовлення, в якому слово або вислів вжиті в переносному, образному значенні. З їх допомогою творяться образи, увиразнюється мовлення, бліді абстрактні поняття з допомогою порівнянь, метафор та інших тропів стають наочними, яскравими, зримими і тоді гарно запам’ятовуються. Чим нижчий рівень образного мислення у слухачів, тим наочнішою має бути промова.

Порівняння – це зіставлення двох і більше явищ (предметів, дій), щоб пояснити одне з них за допомогою іншого. Промовець пояснює слухачам невідоме, звертаючись до їхнього досвіду, порівнює нове з уже відомим, наприклад: «Підприємства нашої економіки, як зів’яле листя, лежать на землі» (З виступу Ф. Рузвельта)

Метафора – слово або словосполучення, що вживається в переносному значенні на основі подібності в певному відношенні двох предметів чи явищ, наприклад:

В одному із журналів було таке образне порівняння: «Стрілки годинника зімкнулись опівночі, як гострі ножиці, щоб відкраяти ще один день».

«Панове! Ми працювали швидко. Ми, так би мовити, саджаємо Німеччину в сідло. Вона може скакати» (Бісмарк).

Персоніфікація – вид метафори: надання предметам, явищам природи та поняттям властивостей людини, наприклад:

«Бідна маленька Бельгія говорить: «Мені не потрібно ніяких французьких корпусів, я покладаюсь на обіцянку кайзера…» Сербія говорить Австрії: «Якщо завинили якісь мої чиновники, я їх звільню»…

«Брехня облетить світ раніше, ніж правда зашнурує черевики».

Метонімія (перейменування) – це заміна одних назв іншими на ґрунті асоціації за суміжністю їх значень, наприклад:

Вивчали Шевченка (твори Шевченка); подай математику (підручник з математики), немає серця (жорсткий); у нього шлунок (хвороба цього органу)

Кругом листочки обведу та й списую Сковороду (Т.Шевченко)

Гіпербола – перебільшення розміру, сили, значення певного явища, щоб надати зображуваному виняткової виразності, наприклад:

«Там було справжнє пекло!»

Перифраз – називання предмета або явища не прямо, а у формі опису їх істотних і характерних рис та ознак, внаслідок чого посилюється яскравість, картинність зображення, виявляється емоційне ставлення до описуваного, наприклад:

«Не будь тою людиною, що догори щетиною».

«Країна, де сходить сонце, в багатьох галузях економіки володіє передовими технологіями».

Перифраз не слід змішувати з парафразою – скорочений переказ літературного твору або ж викладом його у зміненій формі.

Іронія – прихована насмішка, коли про когось або про щось говориться в позитивному тоні, а мається на увазі протилежне, наприклад:

«Це дуже розумна й освічена жінка, інакше її, звичайно, на таку високу посаду нізащо б не призначили… Від довгого напруження розумових сил і широти охоплення складних предметів у неї з’явилася короткозорість, внаслідок чого подруг свого безсонного дитинства вона майже не впізнала» (О.Довженко).

Культура мови оратора – це процес свідомого відбору та використання тих мовних засобів, що допоможуть лектору швидко та результативно досягнути мети в кожній конкретній ситуації публічного виступу.

Найпоширеніші мовні помилки:

Тавтологія – повторення однокореневих слів:

«Він переконливо переконав усіх у своїй правоті».

Неправильна вимова звуків, неправильний наголос, неправильне вживання слів за значенням тощо.

ІІІ. Висновки.