Спір. Що це таке?

Звернемося до «Великого тлумачного словника сучасної української літературної мови».В ньому зафіксовані всі значення і відтінки слова.

Спір:словесне змагання; обговорення чого-небудь двома або кількома особами, в якому кожна із сторін обстоює свою думку, свою правоту // Полеміка (звичайно в пресі) з різних питань науки, літератури, політики і т. ін.

У сучасній науковій, методичній, довідковій літературі слово спір служить для позначення процесу обміну протилежними думками.

У нашій лекції під спором розуміється всяке зіткнення думок, розбіжність у точках зору з якого-небудь питання, предмета, боротьба, в ході якої кожна із сторін відстоює свою правоту.

Є в українській мові ще й інші слова для позначення даного явища: дискусія, диспут, полеміка, суперечка, дебати. Дуже часто вони використовуються як синоніми до слова спір. У наукових дослідженнях, у публіцистичних і художніх творах ці слова нерідко бувають назвами окремих різновидностей спору.

Наприклад, дискусією (лат. діскуссіо – дослідження, розгляд, розбір) називають такий публічний спір, метою якого є виявлення і зіставлення різних точок зору, пошук, знаходження правильного вирішення спірного питання. Дискусія вважається ефективним засобом переконання, бо її учасники самі приходять до того чи іншого висновку.

Слово диспут також прийшло до нас із латинської мови (діспутал – роздумувати, дісрпутатіо – суперечка) і спочатку означало публічний захист наукового твору, написаного для одержання наукового ступеня. Сьогодні в цьому значенні слово диспут не вживається. Цим словом називають публічний спір з наукової чи суспільно важливої теми.

Дебати – (від фр. – сперечатися). Це представлення своїх ідей, поглядів, концепцій, своє бачення розв’язання важливих проблем на противагу іншій стороні.

Інший характер носить полеміка. Про це свідчить походження даного слова. Древньогрецьке слово полемікою означає «войовничий, ворожий». Полеміка – це не просто спір, а такий, при якому є конфронтація, протиставлення, протиборство сторін, ідей, речей. Виходячи з цього, полеміку можна визначити як боротьбу принципово протилежних думок з того чи іншого питання, публічний спір з метою захистити, відстояти свою точку зору і відкинути думку опонента.

Полеміка і відрізняється від дискусії, диспуту своєю цільовою спрямованістю. Учасники дискусії, диспуту стараються прийти до єдиної думки, знайти спільне рішення, істину. Мета полеміки – отримати перемогу над супротивником, відстояти і утвердити власну позицію.

Полеміка – це наука переконувати. Вона навчає підкріплювати думки незаперечними доказами, науковими аргументами.

Словами дебати, суперечка, як правило, іменують спори, що виникають під час обговорення доповідей, виступів на зборах, засіданнях, конференціях і т. ін.

Об’єднує ці всі поняття евристика (від гр.. ерістікос – той, що сперечається) – це риторика діалогічного мовлення. Вона виявляється в таких жанрах: дискусія, диспут, полеміка, суперечка, дебати.

Учасники суперечки: пропонент – той, хто висуває та обґрунтовує певну точку зору.

Опонент – той, хто піддає сумніву або заперечує істинність або слушність точки зору пропонента.

Аудиторія - - колектив, який має свої переконання, свої позиції, точки зору з приводу обговорюваного питання.

Форма проведення спору.

Спори можуть бути усними й письмовими (друкованими). Усна форма передбачає безпосереднє спілкування осіб. Усні спори, як правило, обмежені в часі і замкнуті в просторі: вони ведуться на заняттях, конференціях, засіданнях, різних заходах. Письмові форми більш тривалі, ніж усні.

В усному спорі, особливо, якщо вони ведуться у присутності слухачів, важливу роль відіграють зовнішні і психологічні моменти. Велике значення має манера впевнено триматися, швидкість реакції, жваве мислення, гострий розум. Боязлива і сором’язлива людина програє впевненому противнику. Тому письмова суперечка буває більш придатною для вияснення істини, ніж усна.