У яких випадках, на вашу думку, промови читають за конспектом і чому?

У певних випадках «по-писаному» говорити просто необхідно, і не завжди тому, що промовець сам не може сказати кілька живих слів. Просто ситуація вимагає дуже точного зловживання (зачитування офіційних документів, політичні промови, наукові доповіді, студентські реферати, виступи на каналах масової комунікації).

Наукові промови (доповіді, реферати тощо) можуть містити велику кількість дат, імен, складні наукові визначення, які складно запам’ятати і точно відтворити, а права на помилку доповідач не має. Крім того, науковий текст, викладений на папері, дає змогу логічно скомпонувати матеріал, викинути зайве, побачити те, чого не вистачає, що пропущено, чітко викласти висновки.

Політичні промови потребують великої відповідальності від оратора за їх зміст, тому що часто мають великий масштаб резонансу, найдрібніша неточність може призвести до прикрих непорозумінь. Неточність у дипломатичних промовах здатна викликати навіть дипломатичні конфлікти.

Але за будь-яких обставин, найчастіше користується конспектом ритор-початківець. Тому, що виступаючи перед широким загалом, він повинен стежити за багатьма речами: станом свого одягу, виходом на трибуну, диханням і голосом, виразністю артикуляції, силою голосу, реакцією слухачів та ін. Навряд чи зуміє молодий ритор думати ще й над змістом промови та формулюванням думок. Тільки ритор з великим досвідом, який не боїться публічно виступати, може наважитися виголосити промову перед великою кількістю слухачів без написаного тексту.

Звичайно писати текст виступу справа нелегка, Але це має багато переваг. Записану промову можна перевірити, виправити. Її можна показати спеціалісту, добиваючись таким чином вдосконалення змісту і форми викладення, а цього не досягнеш, якщо промова тільки в голові. Написаний виступ легше запам’ятовується і довше утримується в пам’яті, ніж неоформлений в кінцевому вигляді матеріал. Це, крім того, дисциплінує оратора, дає йому можливість уникнути повторень, невірний формулювань, робить його промову більш впевненою.

В усіх наведених випадках можна порадити оратору, щоб він мав перед собою старанно написаний (краще надрукований) і охайно оформлений конспект. Ритори користуються своїми записами по-різному, найбільш оптимальним варіантом є варіант, коли конспект надруковано (написано) на невеликих цупких аркушах, щоб їх можна було взяти в руки, йти з ними в зал, зрідка заглянути в них. Варто заздалегідь розставити правильні наголоси у словах, логічні наголоси, інтонування, паузи, важливі думки виділити кольоровим фломастером. Слід також співвіднести обсяг тексту з часом відведеним для його проголошення, перечитати записаний текст засікаючи час. Так, 30 рядків машинописного тексту з інтервалом 1,5 можна прочитати за 2 хвилини (розповісти - за 3 хвилини).

Античні теоретики ораторського мистецтва вважали записування тексту промови єдиним вірним способом її підготовки. Цицерон, наприклад, стверджував,що потрібно якнайбільше писати:

«Так як раптова промова не витримує порівняння із підготовленою і продуманою, так і ця остання буде поступатися старанній і серйозній письмовій роботі. Більше того, оратор, який виступає зі звичкою до письмової роботи, той здатен навіть без підготовки говорити як по писаному, а якщо йому випаде дійсно захопити якісь письмові замітки, то він і відступити від них зможе, не змінюючи характеру промови. Як корабель, що рухається навіть після припинення греблі продовжує пливти, хоча напору весел уже немає, так і промова у своєму плині, отримавши поштовх від письмових заміток, продовжує іти тією ж ходою, навіть, якщо замітки уже вичерпані».

«Лише за допомогою письма можливо досягнути легкості промови», - писав римський оратор Квінтіліан.

А ось думка судового оратора П.С. Проховщикова:

«Ми не будемо повторювати старого спору: писати чи не писати промови. Знайте, що списавши декілька сажнів чи аршинів паперу, ви не скажете сильної промови у складній справі. Якщо тільки ви не геній, прийміть це за аксіому і готуйтеся до промови з пером у руці…»

«Імпровізатори, - говорив Квінтіліан, - хочуть видаватися розумними перед дурачками, але замість того, виявляються дурачками перед розумними людьми…».