Процедура переконуючого впливу включає 4 види переконуючого
впливу: 1) інформування використовується для інформування слухача про мету, засоби її досягнення. Інформування реалізується різними методами, найголовніший розповідь - живий і образний виклад суті справи. Цей вид здійснюється двома способами: індуктивним (коли рухаються від загальних положень до окремих фактів) і дедуктивним (коли йдуть від окремих фактів до узагальнень). Традиційно, при індуктивному викладі, на початку розповіді формулюється питання, відповіддю на яке є подальша розповідь. При дедуктивному викладі, запитання формулюється після узагальнені, та повідомлення головної думки; 2) пояснення. Виділяють такі види пояснення: а) інструктивне пояснення проводиться, коли необхідно, щоб слухач зрозумів і запам'ятав послідовність власних дій. Під час такого пояснення максимально задіюється пам'ять, незначною мірою - мислення. Малоефективне для використання у творчих ситуаціях; б) розповідне пояснення - спрямоване на виклад фактів у вигляді живої, емоційної розповіді, ідо призводить до необхідних висновків; в) розмірковуючи пояснення будується таким чином, щоб перед співрозмовником сформулювати питання: "за" та "проти", що змусять його самостійно мислити і робити висновки. Якщо відповідь на поставлене питання робить той, хто запитував - має місце розмірковуючи пояснення. Якщо відповідь дає слухач - маємо проблемне пояснення; 3) доведення - будується на основі законів логіки: а) закону тотож ності; висловлена думка тотожна сама собі, якщо в б) зако н прот ирічч я: два судження, з яких в одному щось стверджується (А є В), а в іншому те саме заперечується (А не є В), не можуть бути істинними, в) закон вик лючення тре тього: з двох заперечуючи один одного суджень, одне обов'язково істинне, інше - хибне, третього - не дано; і-) закон достатн ього обґрунтування: будь-яке положення вважається істинним, якщо воно доведене; 4) відхилення: якщо погляди співрозмовників не співпадають, то для того, щоб довести власну точку зору, варто відхилити точку зору опонента. Це найбільш складний вид переконання, при його використанні варто дотримуватись законів переконання, в першу чергу - 3, 8, 6,9, 10, і 11. В) Використання свідомості, підсвідомості, моторики співрозмовника у процесі його переконання Структурно психіку людини можна представити в єдності трьох її складових: свідомості, підсвідомості, моторики. Тому для переконання іншого до необхідності в якійсь діяльності важливо задіяти його свідомість, підсвідомість (головним чином емоційний бік) та включити у відповідну діяльність. Важливо, щоб охарактеризовані вище види переконання: інформування, пояснення, доведення, відхилення, були насичені прийомами, які задіюю три складові психіки. Залежно від поєднання свідомості, підсвідомості і моторики виділяють чотири фонових стани переконання: /. Релаксація (розслаблення) - стан, при якому кора головного мозку вивільняється від сторонніх впливів, організм розслаблений. Це готує підґрунтя для сприйняття інформації у процесі переконання. Стан релаксації можуть забезпечувати - зручна невимушена поза., м'яке, неяскраве світло, зручні меблі, відсутність сторонніх звуків тощо. 2. Напружений стан демонструє мобілізацію сил і готовність до сприйняття і аналізу інформації. Виражається через відповідні засоби зовнішньої виразності: зібраність у статурі, сконцентрований погляд, зморшки на лобі, вертикальні складки на переніссі. 3. Ідентифікація - уподібнення на основі взаємного переживання спільних чи схожих сторін життєдіяльності (н-д: лікар лікарю, близькі по проблемі...) Уподібнення забезпечує інтенсивну налаштованість один на одного, емпатію, позитивні емоції. 4. Ігровий настрій - полягає у тому, що особистість, налаштована на ігровий тон краще сприймає і засвоює інформацію через опору на позитивні емоції, що об'єктивно супроводжують ігровий настрій. Цей фоновий стан описав і застосував на практиці болгарський педагог-психотерапевт Г.Лозанов при вивченні іноземних мов. Для кожного фону характерним є використання відповідних прийомів переконання.
|
