Студопедия — Министерство культуры, по делам национальностей,
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Министерство культуры, по делам национальностей,

телевізійне мовлення (від телі... і слова бачення), галузь науки, техніка і культури, пов'язана з передачею зорової інформації (рухливих зображень) на відстань радіоелектронними засобами; власне спосіб такої передачі. Поряд з радіомовленням Т. — один з найбільш масових засобів поширення інформації (політичною, культурною, науково-пізнавальною, учбовою) і один з основних засобів зв'язку, використовуване в наукових, організаційних, технічних і ін. прикладних цілях (наприклад, в системах диспетчеризація і контролю в промисловості і на транспорті, в космічних і ядерних дослідженнях, у військовій справі і т. д.).

Основні принципи телебачення і їх технічна реалізація. Кінцевою (приймальням) ланкою телепередачі служить людський око, тому телевізійні системи будуються з врахуванням особливостей зір. Реальний світ сприймається людиною візуально в кольорах, предмети — рельєфними, розташованими в об'ємі деякого простору, а події — в динаміці, русі: отже, ідеальна телевізійна система повинна забезпечувати можливість відтворювати ці властивості матеріального світу. У сучасному Т. завдання передачі руху і кольору успішно вирішені (і технічно, і практично). На стадії випробувань знаходяться телевізійні системи, здатні відтворювати рельєфність предметів і глибину простору (див. Стереоскопічне телебачення).

Для телевізійної перначі зображень необхідно здійснити 3 процеси: перетворення світла, що випускається об'єктом передачі або відбиваного їм, в електричні сигнали; передачу електричних сигналів по каналам зв'язку і їх прийом; зворотне перетворення електричних сигналів в світлові імпульси, що відтворюють оптичне зображення об'єкту. Принципова основа для реалізації цих процесів була закладена в працях У. Сміта (США), що відкрив (1873) внутрішній фотоефект, А. Р. Столетова, що встановив (1888) основні закономірності зовнішнього фотоефекту; А. С. Попова — винахідника радіозв'язки (1895); Би. Л. Розінга, що розробив (1907) систему «катодної телескопії» (при якій для відтворення зображень використовувалася електроннопроменева трубка) і що здійснив (1911) першу в світі телепередачу (у лабораторних умовах) по такій системі. Проте щоб довести Т. до стадії практичного вживання, необхідно було вирішити безліч ін. складних питань.

Розглядаючи предмети безпосередньо, можна розрізняти дуже дрібні деталі (відповідно до роздільної здатності ока). Тому формально можна рахувати оптичне зображення, що проектується на сітківку ока, що складається з m вирішуваних деталей (елементів). Кожен такий елемент можна охарактеризувати яскравістю В, колірністю (так званим колірним тоном l і чистотою кольору р) і геометричним местомом (координатами х, в), тобто описати багатовимірною функцією f i (B, l, р, х, в); все зображення описується функцією

.

Це справедливо і для Т., де оптичне зображення об'єкту передачі проектується (оптичною системою) на світлочутливий елемент передавальною телевізійної трубки; число m в цьому випадку визначається роздільною здатністю трубки і розмірами телевізійного кадру. Практично число m обмежується технічними можливостями системи і її призначенням і, наприклад в мовному Т. СРСР, складає близько 500 тисяч елементів (у 1 кадрі).

Якщо координати х і в кожного елементу відомі, для відтворення стану елементу потрібна передача трьох його параметрів В, l і р, для чого необхідні три канали зв'язку, а для відтворення всього зображення — 3 m каналів (в разі стереотельовіденія число каналів ще подвоюється, оскільки потрібна передача зображень окремо для лівого і правого ока). Звідси очевидно, що одночасна передача всіх елементів зображення практично неможлива. Тому в Т. прийнятий принцип послідовної передачі зображень (по черзі — елемент за елементом), запропонований португальським ученим А. ді Пайва (1878) і незалежно від нього П. І. Бахметьевим (188Е). Можливість такої передачі грунтується на властивості людського зору сприймати пульсуюче світло як безперервний, якщо частота пульсацій перевищує критичну, яка залежить від яскравості джерела і складає декілька десятків пульсацій в сек. Процес послідовного перетворення елементів зображення в електричні сигнали при передачі і зворотний процес при прийомі носять назву розгортки зображення (див. також Телевізійна розгортка). Ці процеси аналізу і синтезу зображення повинні здійснюватися синхронно і синфазний.

Закон розгортки визначається призначенням телевізійної системи. Так, наприклад, в сучасній телевізійній мовній системі прийнята лінійно-рядкова розгортка, при якій кадр зображення, що утворюється, має горизонтально-рядкову структуру. Для підтримки синфазності розгорток в кінці кожного рядка і кадру передаються синхронізуючі імпульси. Тим самим телевізійна станція управляє розгортками всіх телевізорів в зоні своєї дії. Один з перших пристроїв для передачі елементів зображення, засноване на вживанні диска, що обертається, з отворами, було запропоновано П. Ніпковим (1884). Диск Ніпкова застосовувався в ранніх, ще недосконалих механічних системах Т. Технічеськая реалізація процесів перетворення і відновлення оптичного зображення в сучасне Т. здійснюється головним чином вакуумними електроннопроменевими трубками. Практичне освоєння електронних систем Т., засноване на використанні таких приладів, відноситься до кінця 20-х — 30-м-код рр. 20 ст і пов'язано з іменами Ст До. Зворикина і Ф. Фарнсуорта (США), К. Свінтона (Великобританія), Ст П. Грабовського, С. І. Катаєва, А. П. Константінова, Би. Л. Розінга, П. Ст Тімофєєва, П. Ст Шмакова (СРСР), а також багатьох ін. винахідників. Серед передавальних трубок найбільш поширені відікони (з внутрішнім фотоефектом) і суперортікони (із зовнішнім фотоефектом), серед приймалень — різні кінескопи.

Історично Т. розвивалося починаючи з передачі лише характеристики яскравості кожного елементу зображення. У чорно-білому Т. (див. мал.) сигнал яскравості (відеосигнал) на виході передавальної трубки піддається посиленню і перетворенню (див. Телевізійний сигнал). Каналом зв'язку служить радіоканал або кабельний канал (див. Телевізійна передавальна мережа). В приймальному пристрої прийняті сигнали перетворяться в одинпроменевому кінескопі, екран якого покритий люмінофором білого свічення.

В кольоровому телебаченні, окрім складової яскравості, передається і інформація про колірність кожного елементу. Оскільки все різноманіття природних кольорів можна відтворити оптично з трьох основних — червоного, зеленого і синього, узятих в певних пропорціях, то телевізійна передавальна камера містить не одну, а три трубки — для створення сигналу яскравості і сигналів основних кольорів. Всі ці сигнали при передачі (на телецентрі) піддаються кодуванню, а при прийомі (у телевізійному приймачі) — декодуванню. Кольоровий кінескоп — трьохпроменевий, з мозаїчним (утвореним люмінофорами червоного, зеленого і синього свічення) екраном.

Класифікацію систем Т. виробляють найчастіше по наступних основних ознакам: за якісною ознакою — чорно-білі (монохромні), кольорові, стереомонохромниє і стереоцветниє; за формою представлення сигналів (відеоінформації) — аналогові і дискретні (цифрові); по частотному спектру каналу зв'язку — широкосмугові (з смугою пропускання, рівній смузі мовного каналу або більше її) і вузькосмугові (із смугою менше смуги мовного каналу). Деякі з вказаних систем можуть, у свою чергу, підрозділятися по приватних ознаках, наприклад за способом розгортки зображень або по черговості передачі тієї або іншої інформації.

За роки практичного використання Т. міцно увійшло до життя людей. Найбільшого поширення воно набуло як телевізійне мовлення. Телевізійну апаратуру застосовують при вирішенні всіляких завдань в науці, медицині, в різних галузях народного господарства (див. Промислове телебачення, Підводне телебачення, Проекційне телебачення, Замкнута телевізійна система). В 1962 з'явилося (у СРСР) космічне Т. (див. Космобачення), засоби якого дієво використовуються в експериментах по вивченню і освоєнню космосу. У ближній космос запускаються штучні супутники Землі і орбітальні станції, що вимагають телевізійного обслуговування. Т. зробило доступною вивченню невидиму із Землі сторону Місяці. Проведений унікальний експеримент по управлінню автоматичними космічними станціями «Місяцехід-1» і «Місяцехід-2» на відстані близько 400 тисяч км. (див. Місячний самохідний апарат) за допомогою телевізійної апаратури. Зроблені фототелевізійні знімки Місяця і ряду планет — Меркурія, Венери, Марса і Юпітера. Яскравий приклад використання Т. в космосі — космічний політ за програмою ЕПАС (липень 1975), що зажадав організації складному телевізійному зв'язку між двома континентами і з космічними кораблями. Потреба в Т. у свою чергу викликає необхідність вдосконалення Т., використання його нових якостей.

Перспективи розвитку Т. пов'язані з впровадженням в практику Т. касетного кіно, стереоскопічного Т., з розробкою систем стереоцветного Т. і багаторакурсу Т. (що допускає бічний огляд відтворного об'ємного зображення), з використанням в Т. методів голографія.

Мал. 3. Хвилеводний імпульсний модулятор надвисоких частот: 1 — радіохвилевід; 2 — діодна камера; Д — діод перемикача або парікап, що відкриває радіохвилевід (імпульс електромагнітної хвилі на виході) при позитивному u M і що замикає його (пауза на виході) при негативній модулюючій напрузі u M .

 

Мал. 2. Варікапний частотний модулятор: У — варікап, ємність якого з індуктивністю котушки L утворюють резонансний контур генератора на транзисторі Т; Е B , E T — напруга, що подається відповідно на варікап і транзистор; C 1 , С 2 — конденсатори розв'язуючих ланцюгів; R, R 1 , R 2 — резистори в розв'язуючих ланцюгах. Ефективною ємкістю варікапа управляє модулююча напруга u M .

 

Мал. 1. Транзисторні амплітудні модулятори: а — базовий; би — колекторний; u ВЧ — напруга модульованих коливань: Tp — низькочастотний трансформатор; C 1 , С 2 , L 1 — конденсатори і котушка індуктивності розв'язуючих ланцюгів по високих і низьких частотам; R і R 1 — резистори дільника постійної напруги в ланцюзі живлення транзистора; Е До — напруга, що подається на колектор транзистора. Транзистор Т з резонансним контуром з котушки індуктивності L і конденсатора З утворюють керований підсилювач коливань з частотою, що несе, коефіцієнт посилення якого змінюється при зміні u M .

 

 

Министерство культуры, по делам национальностей,




<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Приемы, методы и технологии PR, используемые в период кризиса | Сроки и место проведения. И декоративно – прикладного творчества «Зимняя фантазия»

Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 373. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Устройство рабочих органов мясорубки Независимо от марки мясорубки и её технических характеристик, все они имеют принципиально одинаковые устройства...

Ведение учета результатов боевой подготовки в роте и во взводе Содержание журнала учета боевой подготовки во взводе. Учет результатов боевой подготовки - есть отражение количественных и качественных показателей выполнения планов подготовки соединений...

Сравнительно-исторический метод в языкознании сравнительно-исторический метод в языкознании является одним из основных и представляет собой совокупность приёмов...

Лечебно-охранительный режим, его элементы и значение.   Терапевтическое воздействие на пациента подразумевает не только использование всех видов лечения, но и применение лечебно-охранительного режима – соблюдение условий поведения, способствующих выздоровлению...

Тема: Кинематика поступательного и вращательного движения. 1. Твердое тело начинает вращаться вокруг оси Z с угловой скоростью, проекция которой изменяется со временем 1. Твердое тело начинает вращаться вокруг оси Z с угловой скоростью...

Условия приобретения статуса индивидуального предпринимателя. В соответствии с п. 1 ст. 23 ГК РФ гражданин вправе заниматься предпринимательской деятельностью без образования юридического лица с момента государственной регистрации в качестве индивидуального предпринимателя. Каковы же условия такой регистрации и...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия