Головна сторінка Випадкова сторінка КАТЕГОРІЇ: АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія |
Право водокористування та його види.Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 689
У травні 2008 року Остапенко Д. Л. звернулась до суду із заявою про визнання її матері Остапенко Д. В. недієздатною та призначення її опікуном останньої. Рішенням Д-го районного суду від 20 березня 2009 року заяву задоволено. В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на те, що орган опіки та піклування не приймав участь у розгляді зазначеної справи; в порушення ст. 241 ЦПК України подання від органу опіки та піклування про призначення опікуном під час розгляду справи не надходило, просив скасувати рішення і ухвалити нове. Чи є порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення судом І інстанції. Чи є підстави для скасування цього рішення?
Література: 1. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. - № 40. – Ст. 356 (з наступними змінами і доповненнями). 2. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2004. — № № 40—41, 42. — Ст. 492 (з наступними змінами і доповненнями). 3. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2002. — № № 21—22, 42. — Ст. 135 (з наступними змінами і доповненнями). 4. Закон України «Про психіатричну допомогу» // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2000. - № 19. – Ст. 143. 5. Закон України «Про міжнародне приватне право» //Відомості Верховної Ради України — 2005. — № 32. — Ст. 422 (з наступними змінами та доповненнями). 6. Пленум Верховного Суду України, Постанова, від 12.06.2009, № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» 7. Пленум Верховного Суду УРСР, Постанова, від 28.03.1972, № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» 8. Пленум Верховного Суду України, Постанова, від 30.05.1997, № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» 9. Окреме провадження в цивільному процесі України. Навчальний посібник. Под редакцією доктора юрид. наук , проф., засл. юриста України Мінченка Р.М. - К.: КНТ, 2011- 224 с. 10. Комаров В. В. Окреме провадження : монографія / В. В. Комаров, Г. О. Світлична, І. В. Удальцова ; за ред. В. В. Комарова. – Х. : Право, 2011. – 312 с. 11. Білоусов Ю.В. Структура справ окремого провадження за новим Цивільним процесуальним кодексом України // Університетські наукові записки. - 2007. - № 1(21). - С. 84-89. 12. Бондаренко-Зелінська О. Особливості відкриття провадження у справах про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності // Юридичний журнал. - 2009. - № 2. - С. 45-49. 13. Ясинок М. М. Поняття науки цивільного процесуального права та місце в ній окремого провадження як підгалузі цивільного процесуального права / М.М. Ясинок // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2011. - № 3. - С. 48-54. 14. Окреме провадження та проблеми визнання громодянина обмежено дієздатним чи недієздатним: дис... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Удальцова Ірина Віталіївна: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — X., 1999. — 201 с.
Тема № 2: Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Розгляд судом справ про усиновлення. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Практичне заняття:Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Розгляд судом справ про усиновлення. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Мета самостійної роботи: закріплення теоретичних знань, отриманих під час лекційного курсу. Час проведення: 4 години. Час, що відводиться на самостійну роботу:5 годин Навчальні питання: 1. Підсудність справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Особи, які можуть бути заявниками у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. 2. Зміст заяви про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Розгляд справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. 3. Рішення суду у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. 4. Підсудність справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Особи, які можуть бути заявниками у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення. 5. Зміст заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. 6. Рішення суду у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення Методичні вказівки до самостійного опрацювання теми: При вивченні матеріалу з питання щодо розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою слід працювати за загальною схемою відповіді щодо розгляду справи в окремому провадженні: підсудність справи, заявники та заінтересовані особи, судові витрати, докази, предмет доказування у справі, особливості провадження до судового розгляду, судовий розгляд справи, рішення у справі та його виконання. Звернути увагу, що ЦПК України не містить норм щодо скасування рішення про оголошення особи безвісно відсутньою або визнання її померлою, у зв’язку з чим на практиці мають місце протирічливі рішення. При вивченні матеріалу з питання щодо розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення слід працювати за загальною схемою відповіді щодо розгляду справи в окремому провадженні. Студенту слід знати, які факти підлягають встановленню в окремому провадженню. Які особливості цієї категорії справ окремого провадження, особливу увагу звернути на підвідомчість судам питань щодо встановлення фактів. По найбільш поширеним фактам слід скласти таблицю з вказівкою на норми, на які слід посилатися при встановленні цих фактів. Зясувати значення таких фактів та найбільш поширену мету їх встановлення.
|