Права та обов’язки водокористувачів.

Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 763

В липні 2010 року Рокотовський С. Т. звернувся до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: реєстрації шлюбу Луценко С. П. та Коростенської Л. З. 20.03.1926 року в с. Галущинці, П-го району, Т-кої області; реєстрації смерті Луценко С. П. в с. Галущинці, П-го району, Т-кої області. Встановлення даних фактів заявнику необхідно для подання іноземній державі інформації згідно листа Укрінюрколегії від 22.09.2006 року для підтвердження родинних відносин та оформлення спадкових прав після смерті двоюрідного діда Луценко С. П.

Суд відмовив в задоволенні заяви в частині встановлення факту реєстрації шлюбу зазначених в заяві осіб, з тих підстав, що з заявами про встановлення факту реєстрації шлюбу може звернутися подружжя або кожен з них. Якщо заяву подано лише одним з подружжя, другий з них притягається до участі у справі як заінтересована особа.

Суд відмовив в задоволенні заяви в частині встановлення факту смерті Луценко С. П., оскільки заявник не звертався до органу РАЦС про здійснення виправлень у свідоцтві про смерть, а заява про встановлення факту смерті особи у певний час розглядаються за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів цивільного стану в реєстрації події смерті, яка у матеріалах справи відсутня.

Чи правильне рішення ухвалив суд? Які докази і на підтвердження яких обставин мали бути подані заявником у цій справі?

Література:

1. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. - № 40. – Ст. 356 (з наступними змінами і доповненнями).

2. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2004. — № № 40—41, 42. — Ст. 492 (з наступними змінами і доповненнями).

3. Європейська конвенція про усиновлення дітей від 1967 року, ратифікована Законом України від 15.02.2011 № 3017-VI

4. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2002. — № № 21—22, 42. — Ст. 135 (з наступними змінами і доповненнями).

5. Закон України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1994. - № 14.

6. Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 № 20/95-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1995. - № 6.

7. Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 р. № 2398-VI // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2010. - № 38.

8. Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Укра­їну громадян України» від 21.01.94 р. № 3857-ХІІ // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1994. - № 18.

9. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.03 р. № 1382-ІV // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2004. - № 15.

10. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.01 р. № 2402-ІН // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2001. - № 30.

11. Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків­ського піклування» від 13.01.2005 р. № 2342-ІV // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2005. - № 6.

12. Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905 // Офіційний вісник України. – 2008. - № 79. – С. 126

13. Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 389 // Офіційний вісник України. – 2011. - № 11. – С. 66. – Ст. 1227

14. Про затвердження форм документів з питань усиновлення, затверджений наказом Мінсоцполітики України від 05.03.2012 № 122 // Офіційний вісник України. – 2012. - № 25. – С.113. - Ст. 958

15. Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, за­тверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.10.00 р. № 52/5 (в редакції від 04.10.11 р.) // Офіційний вісник України. - 2000. - № 42.

16. Пленум Верховного Суду України, Постанова, від 30.03.2007, № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»

17. Пленум Верховного Суду України, Постанова, від 15.05.2006, № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»

18. Пленум Верховного Суду України, Постанова, від 07.07.1995, № 12 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану»

19. Пленум Верховного Суду України, Постанова, від 31.03.1995, № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»

20. Буянова Е. В. Процессуальные особенности рассмотрения дел об усиновлении (удочерении) детей : дис... канд. юрид. наук : 12.00.15 / Буянова Екатерина Владимировна: Моск. гос. юрид. акад. им. О.Е.Кутафина. - Москва, 2009 - 197 с.

21. Вершинина Г. И. Процессуальные особенности судопроизводства по делам об усиновлений : дис... канд. юрид. наук : 12.00.15 / Вершинина Галина Ильинична. - Саратов, 2007 - 209 с.

Тема № 3: Розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність. Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою.

Практичне заняття:Розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність. Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою.

Навчальна мета заняття: закріплення теоретичних знань, отриманих під час лекційного курсу.

Час проведення: 2 години.

Час, що відводиться на самостійну роботу:5 годин

Навчальні питання:

1. Підсудність справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність. Особи, які можуть бути заявниками у справах про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.

2. Зміст заяви у справах про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність. Розгляд справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.

3. Рішення суду у справах про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.

4. Підсудність справ про визнання спадщини відумерлою. Особи, які можуть бути заявниками у справах про визнання спадщини відумерлою.

5. Зміст заяви у справах про визнання спадщини відумерлою. Розгляд справ про визнання спадщини відумерлою.

6. Рішення суду у справах про визнання спадщини відумерлою.

Методичні вказівки до самостійного опрацювання теми:

При вивченні матеріалу з питання щодо розгляду судом справ про про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність слід працювати за загальною схемою відповіді щодо розгляду справи в окремому провадженні.

Студентам слід знати, що процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Цивільним кодексом України. Так, відповідно до частини другої статті 335 Цивільного кодексу України безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Необхідно зазначити про обов'язкову складову процедури набуття права власності на безхазяйну нерухому річ - офіційне оприлюднення інформації про взяття нерухомої речі на облік органом державної реєстрації прав. Разом з тим, Цивільним кодексом України не визначено суб'єкта, на якого покладається обов'язок інформувати громаду (суспільство) про взяття нерухомого майна на облік як безхазяйного. Однак, цілком виправданою вбачається думка про те, що таким суб'єктом є відповідний орган місцевого самоврядування. Адже саме орган місцевого самоврядування є зацікавленою особою щодо набуття права власності на безхазяйну нерухому річ, а тому необхідність забезпечення дотримання такої складової процедури набуття права власності (на рівні з дотриманням строку - 1 рік) як офіційне оприлюднення інформації про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік (без дотримання якої унеможливлюється прийняття судом відповідного рішення), є його прерогативою, оскільки покликана убезпечить від прийняття судом рішення не на його користь із зазначених підстав.

При вивченні матеріалу з питання щодо розгляду судом справ про визнання спадщини відумерлою слід працювати за загальною схемою відповіді щодо розгляду справи в окремому провадженні.

Відповідно до статті 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Спадщина, що визнана судом відумерлою, за місцем її відкриття переходить у власність територіальної громади (тобто у комунальну власність).

Студенту слід також знати можливості захисту прав спадкоємців, які дізналися про смерть спадкодавця після того, як сплив строк для прийнятт спадщини і її було визнано відумерлою. Бажано розробити алгоритм дії для такого спадкоємця.