Стандартизація та нормування.

Дата добавления: 2015-08-17; просмотров: 811

Підставою для визначення величини зображеного виробу і його елементів служать розмірні числа, нанесені на кресленні.

Загальна кількість розмірів на кресленні має бути мінімальною, але достатньою для виготовлення і контролю виробу.

Лінійні розміри і їх граничні відхилення на кресленнях і в специфікаціях називають в міліметрах, без позначення одиниці виміру. Якщо на кресленні розміри необхідно вказати не в міліметрах, а в інших одиницях виміру (сантиметрах, метрах і т. д ), то відповідні розмірні числа записують з позначенням одиниці виміру (см, м) або вказують їх в технічних вимогах. На будівельних кресленнях одиниці виміру в цих випадках допускається не вказувати, якщо вони обумовлені у відповідних документах, затверджених в установленому порядку.

Кутові розміри і граничні відхилення кутових розмірів вказують в градусах, хвилинах і секундах з позначенням одиниці виміру, наприклад -| 4°; 4°30'; 12°45'30"; 0°30'40"; 0°18'; 0°5'25"; 0°0'30"; 30°±l°; 30°±10'.

Для розмірних чисел застосовувати прості дроби не допускається, за винятком розмірів в дюймах.

Розміри на кресленнях вказують розмірними числами і розмірними лініями.

При нанесенні розміру прямолінійного відрізка розмірну лінію проводять паралельно цьому відрізку, а виносні лінії - перпендикулярно розмірним.

При нанесенні розміру кута розмірну лінію проводять у вигляді дуги з центром в його вершині, а виносні лінії - радіально.

Розмірну лінію на її пересіченні з виносними лініями, лініями контуру або осьовими лініями обмежують зарубками у вигляді товстих основних ліній завдовжки 2-4 мм, що проводяться з нахилом управо під кутом 45°| до розмірної лінії, при цьому розмірні лінії повинні виступати за крайні виносні лінії на 1-3 мм.

При нанесенні розміру діаметру або радіусу усередині кола, а також кутового розміру розмірну лінію обмежують стрілками. Стрілки застосовують також при нанесенні розмірів радіусів і внутрішніх заокруглень.

Розмірні лінії бажано наносити поза контуром зображення.

Виносні лінії повинні виходити за кінці розмірної лінії на 1 . . 5 мм.

Мінімальні відстані між паралельними розмірними лініями мають бути 7 мм, а між розмірною і лінією контуру - 10 мм і вибрані залежно від розмірів зображення і насиченості креслення.

Рис. 2.1. Координаційні осі|

Рис. 2.2. Прив’язка елементу|, що| повторюється|, до декількох| осей

Рис. 2.3. Позначення блок-секцій|

Необхідно уникати пересічення розмірних і виносних ліній.

Не допускається використовувати лінії контуру, осьові, центрові і виносні лінії в якості розмірних.

Виносні лінії проводять від ліній видимого контуру, за винятком випадків, коли при нанесенні розмірів на невидимому контурі відпадає необхідність у викреслюванні додаткового зображення.

Розмірні лінії допускається проводити з обривом в наступних випадках:

а) при нанесенні розміру діаметру кола незалежно від того, зображено коло повністю або частково, при цьому обрив розмірної лінії роблять далі центра кола;

б) при нанесенні розмірів від бази, не зображеної на даному кресленні (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Нанесення розмірів| від| бази|, що| не показана на кресленні|

При зображенні виробу із розривом розмірну лінію не переривають.

Розмірні числа наносять над розмірною лінією як можливо ближче до її середини.

При нанесенні розміру діаметру усередині кола розмірні числа зміщують відносно середини розмірних ліній.

Розмірні числа лінійних розмірів при різних нахилах розмірних ліній розташовують, як показано на рис. 2.5. Якщо необхідно нанести розмір в заштрихованій зоні, відповідне розмірне число наносять на полиці лінії-винесення (рис. 2.6).

Рис. 2.5. Нанесення розмірів| при Рис. 2.6. Виконання розмірів| на поличці-виносці|

ухилах| розмірної| лінії|

Кутові розміри наносять так, як показано на рис. 2.7. У зоні, розташованій вище горизонтальної осьової лінії, розмірні числа поміщають над розмірними лініями з боку їх опуклості. У зоні, розташованій нижче горизонтальної осьової лінії - з боку увігнутості розмірних ліній. У заштрихованій зоні наносити розмірні числа не рекомендується. В цьому випадку розмірні числа вказують на горизонтально нанесених полицях.

Рис. 2.7. Виконання| кутових| розмірів|

Для кутів малих розмірів при недоліку місця розмірні числа поміщають на полицях ліній-винесень в будь-якій зоні. На будівельних кресленнях допускається лінійні і кутові розмірні числа і написи наносити без полиць ліній винесень. Якщо для написання розмірного числа недостатньо місця над розмірною лінією, то розміри наносять, як показано на рис 2.8.

Рис. 2.8. Виконання виносок| розмірів|

Спосіб нанесення розмірного числа при різних положеннях розмірних ліній (стрілок) на кресленні визначається найбільшою зручністю читання.

Розмірні числа і граничні відхилення не допускається розділяти або пересікати якими б то не було лініями креслення. Не допускається розривати лінію контуру для нанесення розмірного числа і наносити розмірні числа в місцях пересічення розмірних, осьових або центрових ліній. У місці нанесення розмірного числа осьові, центрові лінії і лінії штрихування переривають.

При нанесенні розміру радіусу перед розмірним числом поміщають прописну букву R.

При вказівці розміру діаметру (у всіх випадках) перед розмірним числом наносять знак «Æ».

Ухил поверхні слід вказувати безпосередньо біля зображення поверхні ухилу або на поличці лінії-винесення у вигляді співвідношення (рис. 2.9а), у відсотках (рис. 2.9б), в промілях| (рис. 2.9в), у вигляді десяткового дробу з точністю до третього знаку. Перед розмірним числом, що визначає ухил, наносять знак « », гострий кут якого має бути направлений у бік ухилу.

На планах напрям ухилу площин вказують стрілкою, над якій при необхідності проставляють величину ухилу у відсотках відповідно до рис. 2.10 або у вигляді відношення висоти і довжини (наприклад, 1:7).

Рис. 2.9. Підпис ухилу| поверхні| на розрізах| та видах

Рис. 2.10. Підпис ухилу| поверхні| на планах Рис. 2.11. Умовній знак відмітки

| рівня| (висоти|, глибини|)

Відмітки рівнів (висоти, глибини) елементів конструкцій, устаткування, трубопроводів, воздуховодів| і ін. від рівня відліку (умовної "нульової" відмітки) позначають умовним знаком відповідно до рис.2.11, довжина штрихів 2 - 4 мм під кутом 45°| до виносної лінії або лінії контуру, і вказують в метрах з трьома десятковими знаками, відокремленими від цілого числа комою, без позначення одиниці виміру.

На видах (фасадах), розрізах і перетинах відмітки вказують на виносних лініях або лініях контуру відповідно до рис. 2.12, на планах - в прямокутнику відповідно до рис. 2.13, за винятком випадків, обумовлених у відповідних стандартах СПДБ.

"Нульову" відмітку, що приймається, як правило, для поверхні якого-небудь елементу конструкцій будівлі або споруди, розташованої поблизу планувальної поверхні землі, вказують без знаку; відмітки вище нульовий - із знаком "+"|, нижче нульовий - із знаком "-"|.

Рис. 2.12. Зображення відміток| на видах, розрізах| Рис. 2.13. Зображення відміток| на планах

Виносні написи до багатошарових конструкцій слід виконувати відповідно до рис. 2.14.

Примітка. Цифрами умовно позначена послідовність розташування шарів конструкцій і написів на полицях ліній-винесень.

Рис. 2.14. Виносні написи| до багатошарових| конструкцій|

Номери позицій (марки елементів) наносять на полицях ліній-винесень, що проводяться від зображень складових частин предмету, поряд із зображенням без лінії-винесення або в межах контурів зображених частин предмету відповідно до рис. 2.15.

Рис. 2.15. Виконання нумерації| позицій|

При позначенні контуру, лінія-винесення закінчується стрілкою, а при вказівці на площину – крапкою. При дрібномасштабному зображенні лінії-винесення закінчують без стрілки і крапки.

Розмір шрифту для позначення координаційних осей і позицій (марок) має бути на один - два номери більше, ніж розмір шрифту, прийнятого для розмірних чисел на тому ж кресленні.

2.3.3. Зображення (розрізи, перетини, види, фрагменти)

Розрізи будівлі або споруди позначають арабськими цифрами послідовно в межах основного комплекту робочих креслень. Самостійна нумерація допускається лише для розрізів окремих ділянок будівлі, споруди або установок, всі креслення яких розміщені на одному аркуші і якщо на цих кресленнях відсутні посилання на розрізи, розташовані на інших листах основного комплекту робочих креслень. Допускається розрізи позначати прописними буквами українського алфавіту.

Напрям погляду для розрізу за планом будівлі і споруди приймають, як правило, від низу до верху і справа наліво.

Якщо окремі частини виду (фасаду), плану, розрізу вимагають детальнішого зображення, то додатково виконують виносні елементи - вузли і фрагменти.

При зображенні вузла відповідне місце відзначають на виді (фасаді), плані або розрізі замкнутою суцільною тонкою лінією (як правило, колом або овалом), з позначенням на полиці лінії-винесення порядкового номера вузла арабською цифрою відповідно до рис. 2.16.

Якщо вузол поміщений на іншому аркуші, то номер аркуша вказують під полицею лінії-винесення (рис. 16 а|) або на полиці лінії-винесення поруч, в дужках, відповідно до рис. 2.16 б.

При необхідності посилання на вузол, винесений в іншому основному комплекті робочих креслень, або на типовий вузол вказують позначення і номер аркуша відповідного основного комплекту робочих креслень відповідно до рисунка 2.16 в або серію робочих креслень типових вузлів і номер випуску відповідно до рисунка 2.16 г.

Рис. 2.16. Позначення вузлів|

При необхідності посилання на вузол в перерізі виконують відповідно до рис 2.17.

Над зображенням вузла вказують в колі його порядковий номер відповідно до рис. 2.18а або 2.18б.

Рис. 2.17. Посилання на вузол| в розрізі| Рис. 2.18. Підпис вузла| на аркуші|

Вузлу, що є повним дзеркальним відображенням іншого (основного) виконання, привласнюють той же порядковий номер, що і основного виконання, з додаванням індексу "н"|.

Фрагменти планів, розрізів, фасадів, як правило, відзначають фігурною дужкою відповідно до рис. 2.19.

Рис. 2.19. Позначення фрагментів|

Під фігурною дужкою, а також над відповідним фрагментом наносять найменування і порядковий номер фрагмента. Якщо фрагмент розміщений на іншому аркуші, то дають посилання на цей аркуш. Допускається посилання на фрагмент розміщати на полиці лінії-винесення.

Зображення до осі симетрії симетричних планів і фасадів будівель і споруд, схем розташування елементів конструкцій, планів розташування технологічного, енергетичного, санітарно-технічного і іншого устаткування не допускаються.

Якщо зображення (наприклад, план) не поміщається на аркуші прийнятого формату, то його ділять на декілька ділянок, розміщуючи їх на окремих листах. В цьому випадку на кожному аркуші, де показана ділянка зображення, наводять схему цілого зображення з необхідними координаційними осями і умовним позначенням (штрихуванням) показаного на даному аркуші ділянки зображення відповідно до рис. 2.20.

#G1 Примітка. Якщо креслення ділянок зображення поміщені в різних основних комплектах робочих креслень, то над номером аркуша вказують позначення відповідного основного комплекту.

Рис. 2.20. Схема цілого| зображення| із зазначенням| розглядуваної| ділянки|

Якщо плани поверхів багатоповерхової будівлі мають невеликі відмінності один від одного, то повністю виконують план один з поверхів, для інших поверхів виконують лише ті частини плану, які необхідні для показу відмінності від плану, зображеного повністю. Під найменуванням частково зображеного плану наводять напис: "Решту див. план (найменування повністю зображеного плану)".

У назвах планів поверхів будівлі або споруди вказують відмітку чистої підлоги, номера поверху, або позначення відповідної січної площини (наприклад: «План на відм|. 0,000», або «План 2-9 поверхів», або «План 3-3»).

При виконанні частини плану в назві вказують осі, що обмежують цю частину плану (наприклад: «План на відм|. 0,000 між осями 1 - 8 й А – Д»). Допускається в назві плану поверху вказувати призначення приміщень, розташованих на поверсі. У назвах розрізів будівлі (споруди) вказують позначення відповідної січної площини (наприклад: «Розріз 1 – 1»). У назвах фасадів будівлі і споруди вказують крайні осі, між якими розташований фасад. Першою вказується ліва вісь фасаду (наприклад: «Фасад 1 – 12»).