Головна сторінка Випадкова сторінка КАТЕГОРІЇ: АвтомобіліБіологіяБудівництвоВідпочинок і туризмГеографіяДім і садЕкологіяЕкономікаЕлектронікаІноземні мовиІнформатикаІншеІсторіяКультураЛітератураМатематикаМедицинаМеталлургіяМеханікаОсвітаОхорона праціПедагогікаПолітикаПравоПсихологіяРелігіяСоціологіяСпортФізикаФілософіяФінансиХімія |
Домішкова провідність напівпровідниківДата добавления: 2014-12-06; просмотров: 633
У середині обраного цільового сегмента товар потрібно позиціонувати. Позиціонування визначає характер сприйняття товару/фірми споживачами певного сегмента. Позиціонування є розробкою та створенням іміджу товару таким чином, щоб він посів у свідомості покупця гідне місце, яке відрізняє його від товарів-конкурентів. Найпоширеніший у світовій практиці є такі типи позиціонування марки: - позиціонування, яке ґрунтується на якості товару; - позиціонування, яке ґрунтується на перевагах або на розв'язанні проблеми; - позиціонування, яке ґрунтується на особливому способі використання; - позиціонування, орієнтоване на певну категорію споживачів; - позиціонування по відношенню до конкуруючої марки; - позиціонування, яке ґрунтується на бойкоті певної категорії товарів. Позиціонування встановлює прямий зв'язок між стратегією цільового ринку та маркетинговими програмами і розробляється таким чином, щоб ефективно впливати саме на споживачів цільового сегмента. Роль маркетингових програм при цьому полягає у сприянні таким комунікаціям. Етапами позиціонування / репозиціонування товарів, торговельних марок є: 1) визначення сегментів ринку, вибір цільового сегмента (сегментів); 2) вивчення очікувань та споживачевих переваг у сегменті; 3) розробка продукту / торговельної марки, що задовольнятиме саме ці потреби та очікування; 4) оцінка позиціонування та іміджу конкуруючих продуктів / марок в обраному сегменті; 5) вибір / створення іміджу, який відрізнятиме продукт / марку компанії від інших; 6) налагодження комунікацій з цільовими споживачами та розвиток інших сегментів маркетинг-мікс. Доступність сегмента (як умова ефективної сегментації) — можливість здійснення маркетингового впливу на сегмент, яка вимагає наявності відповідних каналів розподілу продукції та можливості організації ефективного процесу маркетингової комунікації. Макросегмент світового ринку — сукупність країн з однаковими характеристиками згідно з критеріями сегментації. Мікросегмент у міжнародному маркетингу — група споживачів (особливостей, фірм, організацій тощо) на зарубіжному ринку, які демонструють однакову споживачеву поведінку по відношенню до певних товарів /послуг.
Менеджмент Тестовые задания к экзамену I Вариант 1. Управление – это: a. целенаправленная деятельность людей, по реализации определенных видов деятельности; b. функция системы (биологических, социальных, организационных и пр.), осуществляемая путем выработки и реализации управляющих воздействий и нацеленная на сохранение и развитие целостности, структуры и режимов функционирования системы; c. должностная обязанность руководства. 2. Менеджеры – это: a. все работники предпринимательской организации; b. руководители различного уровня, наделенные полномочиями принимать решения в сфере своей компетенции; c. низовое звено управленческих работников. 3. Социально-психологические функции – это: a. виды управленческой деятельности, связанные с выявлением и улаживанием конфликтных ситуаций; b. делегирование и мотивация, позволяющие определить круг задач для каждого работника и стимулировать качественное их выполнение; c. все виды управленческой деятельности, связанные с учетом личностных, индивидуальных качеств работников. 4. Методы менеджмента – это: a. система правил и процедур решения задач менеджмента; b. совокупность приемов и способов воздействия на управляемые объекты; c. правила ведения бизнеса в организации. 5. Экономические методы менеджмента включают: a. управление доходами персонала, в том числе заработной платой и премированием; b. экономические рычаги воздействия как на отдельных работников, так и на подразделения, включая управление доходами, хозрасчет, самофинансирование, ценообразование и пр.; c. оплата труда по доступным результатам.
6. Суть делегирования состоит: a. в установление приоритетов; b. передаче властных полномочий вниз и принятии их менеджером низшего звена в передаче ответственности на более низкий уровень управления; c. в доверии к своим подчиненным d. поручении подчиненному принять какое-либо решение. 7. Одна из важнейших функций корпоративной культуры – это: a. укрепление дисциплины b. формирование благоприятного психологического климата в организации c. поддержание социальной стабильности в организации d. правильное распределение вознаграждений e.создание благоприятного имиджа компании 8. К какому периоду в развитии менеджмента принадлежит «школа научного управления»: a. Древнему периоду; b. Индустриальному; c. периоду систематизации; d. информационному (школа науки управления). 9. Какой тип руководителя по системе ГРИД чаще всего использует такие приемы преодоления конфликтов, как: - тщательное соблюдение принятого в организации порядка, уважение традиций, свода неписанных законов; - выработка и соблюдение правил; - уклонение от активной жизненной позиции, использование компромиссов; - избегание общения с конфликтующим работником. a. 1.9. b. 1.1. c. 9.1. d. 9.9. e. 5.5. 10. К содержательным теориям мотивации работников относятся: a. теория ожидания; b. модель Портера-Лоулера; c. теория справедливости; d. теория А.Масслоу. Менеджмент
|