Економічна характеристика малих форм господарювання

 

Для формування економічної характеристики малих форм господарювання слід розглянути, насамперед, поняття малого підприємства (МП) як економічної категорії. Існують різні тлумачення МП. Зокрема, зустрічається помилкова думка, що мале підприємство – це особлива організація, заснована на специфічній формі власності. Насправді вся специфіка зводиться до масштабів виробництва чи надання послуг. Причому термін «мале підприємство» прийнятий в основному в англомовних країнах, а в Західній Європі і Японії частіше користаються терміном «дрібні і середні підприємства». У французькій літературі існує загальноприйнята абревіатура – PME – (petites et moyennes enterprises), що вживається навіть у щоденній періодичній пресі. Але зараз усе більше й у західноєвропейській літературі вживається термін “малий бізнес”.

Сучасні учені-економісти виділяють дві групи критеріїв віднесення підприємств до числа малих:

1) якісні;

2) кількісні.

Щодо якісних показників - серед сучасних учених немає єдиної думки. Деякі вважають, що основними якісними критеріями для визначення підприємств різних розмірів є відношення власника підприємства до праці і управління, ступінь його контакту з персоналом. Малий підприємець сам управляє своєю фірмою і має прямий контакт зі своїми працівниками. Середній підприємець має найманих робітників розумової праці і контактує в основному з ними, здійснюючи загальне управління підприємством. Великий підприємець відділений від управління підприємством і не має прямого контакту зі своїм персоналом, особливо робітниками. Також до числа якісних показників відносять незалежне володіння і самостійне керування, що виключає з числа малих більшість франшизних підприємств.

До кількісних показників, що зустрічаються найбільше часто, відносять чисельність працівників, розмір статутного капіталу, сукупні активи, обсяг обороту (прибутку, доходу), щорічний виторг від продажів та ін.

За даними Світового банку, загальне число критеріїв, за якими підприємства відносяться до числа малих форм господарювання, перевищує 50. Але світова практика свідчить, що основним критеріальним показником, на основі якого підприємства відносяться до числа малих, є середня чисельність працівників.

Для об'єктивного аналізу сектора малого підприємництва розглянемо показники віднесення підприємств до числа малих у різних країнах (таблиця 6.1).

У Великобританії до числа малих відносять підприємства, що відповідають наступним вимогам:

- незначна частка на ринку, що не дозволяє МП впливати на ціни і розміри ринку;

- юридична самостійність (невеликі філії великих фірм не відносяться до числа МП);

- управління МП здійснює власник, а не найманий персонал;

- - в обробній промисловості критеріальним показником є чисельність працівників, що не повинна перевищувати 200 чол, а в інших секторах критерієм є річний оборот підприємства, граничне значення якого складає 250 тис. фунтів стерлінгів.

 

Таблиця 6.1

Критерії віднесення підприємств до числа малих

 

Критерії

Німеччина

Японія

Великобританія

США

Франція

Російська Федерація

Україна

Чисельність працівників

до 49 осіб

до 50 осіб.

до 100 осіб

до 300 осіб

до 200 осіб.

до250-1500* осіб

до 500* осіб

до 50* осіб

до 100 осіб

до 60 осіб

до 30 осіб

до 50 осіб

до 50 осіб

Галузева приналежність

роздрібна торгівля, послуги

оптова торгівля

інші галузі

обробна промисловість

інші галузі

виробництво

оптова торгівля

роздрібна торгівля

послуги

промисловість, будівництво, транспорт

с/г, науково-технічна сфера

роздрібна торгівля і побутові послуги населенню

оптова торгівля й ін. види діяльності

Розмір капіталу

до 10 млн. йен

до 30 млн. йен

до 100 млн. йен

Річний оборот, дохід

до 1 млн марок

до 250 тис. ф. ст.

3, 5-13, 5* млн. дол

3, 5-14, 5* млн. дол.

до 200 млн. франків

до 500 тис. євро

 

Продовження таблиці 6.1

 

Критерії	Німеччина	Японія	Великобританія	США	Франція	Російська Федерація	Україна
Частка капіталу, що належить власнику	100 %				велика
Частка капіталу, що належить не МП						до 25 %	до 25 %
Займана частка ринку			незначна	незначна
Юридична самостійність	+	+	+
Керуючий	власник		власник		власник
Особиста участь у роботі власника	+		+		+

 

* - значення коливається в залежності від галузі

Загальна конфедерація дрібних і середніх підприємців Франції вважає дрібними і середніми підприємства, власник яких має у власності велику частину капіталу, забезпечує особисте керівництво працівниками і підтримує з ними постійний і прямий контакт. Що ж стосується кількісних критеріїв, то у Франції до дрібних підприємств відносять фірми з числом зайнятих від 10 до 50 осіб, а до середніх – від 50 до 500 осіб і з річним оборотом до стягування податків, оціненим на момент закриття підсумкового балансу, що не перевищує 200 млн. франків. Причому в різних галузях економіки розмір підприємства оцінюється по-різному.

У Швеції система віднесення підприємств до малого схожа на французьку, але там діють ще і такі показники як: стадії росту, галузева приналежність, географічна сфера діяльності, специфічні характеристики власників і управлінців (жінки-підприємці, іноземці), типи проблем, характерні для підприємства.

Варто звернути увагу, що в Німеччині визначене поняття про малі форми господарювання відсутнє, але відповідно до класифікації федерального міністерства господарства до дрібного відносять підприємства з числом зайнятих до 49 осіб. і щорічним оборотом менш 1 млн. марок. Дрібні підприємства – це підприємства, якими управляють юридично самостійні власники, що безпосередньо беруть участь у виробництві, цілком беруть на себе економічний ризик і фінансують свою діяльність, як правило, без залучення кредитних засобів.

Адміністрація по справах малого бізнесу США відносить до малих підприємств, що знаходяться в незалежному володінні і керуванні, не займають пануючого положення в галузі, наймають не більш 500 осіб, величина активів яких не перевищує 5 млн. дол. і річний прибуток не вище 2 млн. дол. США.

У Російській Федерації (РФ) малими підприємствами вважаються комерційні організації, у статутному капіталі яких частка участі суб'єктів РФ, суспільних і релігійних організацій, благодійних і інших фондів не перевищує 25 %. Частка, що належить одному чи декільком юридичним особам, що не є суб'єктами малого бізнесу, не перевищує 25 %. Середня чисельність працівників за звітний період не повинна перевищувати граничних значень:

- у промисловості, будівництві і на транспорті – 100 осіб;

- у сільському господарстві і науково-технічній сфері – 60 осіб;

- у роздрібній торгівлі і побутовому обслуговуванні населення – 30 осіб;

- в оптовій торгівлі й в інших галузях і при здійсненні інших видів діяльності – 50 осіб.

У Федеральному Законі «Про державну підтримку малого підприємництва в РФ» установлено, що під суб'єктами малого бізнесу розуміються також фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи.

В Україні сектор малих форм господарювання формується з 1986-1988 р. з моменту прийняття постанови, а потім і закону про кооперативи. Тоді це була ще квазіформа малого підприємства, але вона була початком розвитку малих форм господарської діяльності. Тривалий період МП діяли на підставі загальних законів, що стосувалися усіх форм власності і усіх видів підприємств. Ряд аспектів діяльності малих підприємств, зокрема розмір граничної чисельності його працівників, був визначений законом «Про підприємство». Зараз прийнятий закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» і Господарський кодекс України, відповідно до яких суб'єктами малого підприємництва є:

- фізичні особи, зареєстровані у встановленому законодавством порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;

- юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких середньооблікова чисельність працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб і обсяг річного валового доходу не перевищує 500 тис. євро.

Середньооблікова чисельність працівників визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, котрі працюють за договорами по сумісництву, а також працівників представництв, філій, відділень та інших підрозділів. Дія цього закону поширюється на суб'єктів малого підприємництва незалежно від форми власності.

Дія цього закону не поширюється на:

- довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні і небанківські фінансові заклади;

- суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність у сфері ігрового бізнесу;

- суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частина внесків, що належать юридичним особам – засновникам і учасникам цих суб'єктів, що не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 %.

Таким чином, сектор малих форм господарювання є строкатим, неоднорідним економічним середовищем. Як визначеному стилю господарського поводження малому підприємству притаманні наступні характерні риси:

- динамічність;

- цілеспрямованість;

- наполегливість у здійсненні проекту;

- ініціативність;

- заповзятливість;

- творче відношення до справи;

- інноваційний характер діяльності;

- готовність до ризику.

Малі підприємства мають свої переваги і проблеми розвитку. У сучасній науковій літературі у числі багатьох виділяють наступні переваги малого підприємства:

1) гнучкість – здатність швидко реагувати на зміни на ринку (швидше і з меншими витратами робити і впроваджувати на ринок нові продукти і послуги, легко змінювати технологію чи виробництва навіть спеціалізацію);

2) мобільність - здатність легко передислокуватися, не викликаючи при цьому невиправданих витрат;

3) здатність дозволу ряду соціальних проблем – створення нових робочих місць, створення середнього класу, ослаблення майнової диференціації;

4) близькість до місцевих ринків;

5) необхідність порівняно невеликого стартового капіталу;

6) комбінація високої продуктивності праці з низькими витратами;

7) раціональна організаційна структура - відносна простота управління, відсутність необхідності в створенні складних систем планування, контролю, координації роботи усередині підприємства, у малих масштабах підприємств різко послабляються фактори, що викликають бюрократизацію управління.

Сектор малих форм господарювання є самостійним і незамінним елементом ринкової системи господарювання, роль якого зростає під впливом структурних змін в економіці. МП є невід'ємною частиною соціально-економічної системи держави.