Історія розвитку патопсихології як науки

Історія патопсихології пов’язана з розвитком психіатрії, неврології, експериментальної психології. В кінці ХІХ століття психологія стала поступово втрачати характер „єдиної” всеохоплюючої науки, в її дослідження вносяться методи природовідповідності.

Експериментальні методи В.Вундта та його учнів проникли в психіатричні клініки — клініку Є.Крепеліна (1879), в найбільшу психіатричну клініку Франції В Сальпетрієрі (1890), де посаду завідуючого лабораторією більше 50 років займав П.Жане; експериментально – психологічні лабораторії були відкриті і в психіатричних клініках Росії – лабораторія В.М.Бертерєва в Казані (1885), С.С.Корсакова В Москві (1886), потім лабораторії В.Ф.Чижа в Юрьєві, І.А.Сікорського в Києві та ін.

На рубежі ХХ століття вчені говорять про виникнення нової галузі психологічної науки. Так В.М. Бехтерєв пише у 1904 році: ”Найновіші успіхи психіатрії, що зобов’язані в значній мірі клінічному вивченню психічних розладів у ліжка хворого, слугували основою особливого відділу знань, відомому під назвою патологічної психології, яка призвела вже до вирішення досить багатьох психологічних проблем і від якої, без сумніву ще більше можна очікувати в майбутньому”- (Психика и жизнь, М. 1904). Послідовник В.М. Бехтерєва А.Ф.Лазурський відноситься до тих дослідників, які були на шляху перетворення психології емпіричної в наукову.

Розробляючи основним чином питання індивідуальної і педагогічної психології, А.Ф.Лазурський надавав великого значення патопсихології: ”...Дані, здобуті патологією душі, заставили переглянути, а в багатьох випадках і піддати ґрунтовній переробці багато чисельні важливі відділи нормальної психології”; патологія дає „можливість розглядати душевні властивості людини як би скрізь збільшуване скло, що робить для нас ясним такі подробиці, про існування яких у нормальних суб’єктів можна тільки здогадуватися” – (А.Ф.Лазурський. Влияние естествознания на развитие психологи.)

Зростання дослідницької та практичної роботи в галузі експериментальної патопсихології проявляє себе в тому, що при наукових спілках психологів, психіатрів, невропатологів існують секції, що об’єднують і координують дослідження в галузі патопсихології. На всесоюзних з’їздах психологів 1959, 1963, 1971 р.р. були широко представлені доповіді патопсихологів, які концентрувались навколо проблем:

1. Значення патопсихології для теорії загальної психології;

2. проблеми компенсації

3. проблема патології мислення і особистості.

Також проходили Міжнародні конгреси психологів Москва -1966, Лондон – 1969, Токіо – 1972.