Виникнення і запровадження десяткової метричної системи мір

Різноманітність метрологічних систем країн світу вимагала уніфікації одиниць вимірювання, які стали б прийнятними для всіх. У 1791 р., після тривалого обговорення, за пропозицією комісії Паризької Академії наук було ухвалено, покласти в основу системи мір довжини природну одиницю – одну сорокамільйонну дуги паризького мередіана, яка визначила метр. Було запропоновано десятковий принцип ділення метра. Всі одиниці вимірювання нової системи узгоджувалися з метром. Його розмір – 3 фути 11, 44 лінії був нанесений на платинову лінійку, яка стала основним еталоном.

Основними одиницями вимірювання стали: метр – довжини, ар – площі, стер – об'єму, літр – місткості, грам – ваги.

Ар дорівнював 10 кв. метрам; стер – куб. метру; літр – кубу однієї десятої частини метра; грам – 0, 01 куб. метра води при 0 градусах за Цельсієм.

Назви більших одиниць вимірювання утворилися за допомогою грецьких числівників: дека – десять, гекто – сто, кіло – тисяча, міріа – 10 тисяч.

Латинські числівники утворювали назви менших одиниць: деци – десять, санти – сто, мілі – тисяча, мікро – 10 тисяч.

У метричній системі мір всі кратні і часткові одиниці утворюються за десятинним принципом, тобто з основних одиниць (метра і кілограма), множенням або діленням їх на 10 в певному ступені.

Спочатку метрична система мір застосовувалась лише в мірах довжини, площ, об'ємів і ваги, а потім вона була поширена і на інші одиниці виміру.

Таким чином, була створена важлива метрична система мір, побудована на зручному десятковому принципі. Проте вона не зразу стала панівною навіть у Франції, а лише з 1 січня 1840 р. Французький уряд неодноразово збирав міжнародні конференції для ознайомлення інших держав з метричною системою. У 1867 р. на Паризькій міжнародній виставці була оформлена вітрина із зразками мір всіх країн світу, що дало можливість продемонструвати перевагу метричної системи. На виставці було створено Міжнародний комітет мір, ваги і монет, який мав сприяти встановленню міжнародної системи єдності мір, важливої для зміцнення і розвитку економічних та культурних зв’язків. Крім Франції, у середині XIX ст. метрична система була введена в Іспанії (1848), Португалії (1852), Німеччині (1868), а також допущена до користування в Англії (1864), США (1866), Австрії (1875) і Росії (1899).

1 березня 1875 р. в Парижі відбулася дипломатична конференція, на якій 17 держав підписали метричну конвенцію і таким чином зобов’язувалися сприяти розвитку і поширенню метричної системи. Країни, які підписали конвенцію, отримали шляхом жеребкування у 1899 р. еталони метра і кілограма, виготовлені зі сплаву, в якому 90% платини і 10% іридію.

У поширенні і зміцненні метричної системи мір, яка виникла у Франції, велику роль відіграли російські вчені, зокрема Д.І. Менделєєв. При безпосередній участі і під керівництвом Д.І. Менделєєва шість років (1893 – 1898) у Головній палаті мір та ваги у Петербурзі провадилась робота щодо порівняння російських мір маси і довжини (фунта і аршина) з англійськими і французькими метричними мірами.

Цією роботою в галузі метрології Д.І. Менделєєв підготував запровадження в нашій країні метричної системи мір. Законом від 4 липня 1899 р., проект якого розробив Д.І. Менделєєв, у Росії метрична система мір була допущена для користування на факультативних (необов'язкових) началах.

Обов’язковими в цей період були такі найголовніші російські міри, якими не користувались в інших країнах:

Аршин дорівнював 0, 71 метра.

Сажень дорівнював трьом аршинам (2, 13 метра).

Верста дорівнювала 1, 06 кілометра.

Десятина дорівнювала 2400 кв. саженям (1, 09 га).

Фунт дорівнював 409, 5 грама.

Пуд дорівнював 40 фунтам (16, 3 кг).

Метрична система мір в нашій країні запроваджена як обов’язкова лише при Радянській владі; вона встановлена декретом РНК РРФСР від 14 вересня 1918 р. Метрична система мір прийнята як обов’язкова в більшості країн світу. У США, Британській імперії і латиноамериканських країнах вона застосовується у факультативному порядку.

Розвиток науки і техніки вимагав вдосконалення метричної системи. У 1960 р. відбулася XI Генеральна конференція мір і ваги, на якій було прийнято Міжнародну систему одиниць вимірювання фізичних величин. Окрім загальноприйнятих одиниць, на яких базувалася система вимірювань (довжини – метр, маси – кілограм, часу – секунда, сили струму – ампер, сили світла – кандела, температури – термодинамічний градус Кельвіна, кількість речовини – моль), були введені дві додаткові одиниці – радіан і стерадіан та 27 одиниць, побудованих на десятинній кратності. Для позначення збільшення використовують префікси дека-, гекто-, кіло-, мега-, гіга-, тера-, для позначення зменшення – деци-, санти-, мілі-, мікро-, нано-, піко-.