Герольд часів Священної Римської імперії

Герольдом називалася особа, яка перед рицарським турніром оголошувала перелік осіб, що з’явилися для участі в турнірі, а потім управляла ним і стежила за порядком. Герольд не лише називав ім’я рицаря, учасника турніру, а й описував знаки, що були у рицаря на щиті і шоломі. Таким чином термін „геральдика” показує, що вона була створена герольдами, які були зобов’язані на турнірах описувати („блазонувати”) герб, перевіряти і записувати дворянські права рицарів.

Герби виникли у Західній Європі в ХІ – ХІІ ст., в епоху хрестових походів.

Однією з головних причин, які обумовили традиційну форму гербів були особливості рицарського озброєння раннього середньовіччя. Вогнепальної зброї в той час ще не було, билися холодною зброєю: шаблями, списами, стрілами. Необхідність захистити воїна викликала особливий характер одягу. Рицарі були закуті в метал: шолом, кольчугу, лати, наколінники, чоботи, мали щит. Кожна частина тіла була захищена металевою зброєю. Дізнатися, хто саме знаходиться під цим обладунком, було дуже важко, оскільки озброєння у всіх рицарів було майже однакове.

Ось чому під час хрестових походів, коли дуже багато феодалів відправлялося у похід у супроводі своїх васалів і челяді, виникла потреба якось відрізняти осіб одного табору від іншого. Під час першого хрестового походу (1096 р.) було багато герцогів, графів і рицарів з Італії, Німеччини, Фландрії, Франції, Англії і кожний загін мав свої відмінні риси. Спільним знаком для всіх хрестоносців був хрест, але у французів – хрести червоні, англійців – білі, фламандців – зелені і т. ін.

На рицарських турнірах теж виникала проблема ідентифікації. Рицарі вдавалися до різних засобів: кожному рицареві було спеціально присвоєно окремий колір прапора і щит, розмальовані їх особистими знаками і зображеннями, а також прикріплювалися на закриті шоломи різні прикраси – клейноди, певні відмітки мала зброя (прапорці на списах).

Поєднання двох видів зображень (фігур на щиті і клейнодів на шоломі) становили в майбутньому умовний знак, що графічно зображувався і присвоювався тому чи іншому рицареві. Воно і стало основою герба, який раніше можна було бачити в натурі, глянувши на озброєння рицаря. Поступово ці зображення почали графічно відтворюватися на різних документах, у давніх книгах, на печатках.

Знаки, присвоєні спочатку окремому рицареві, закріплювались за його нащадками, передавались у спадщину, ставали родовими.

Отже, герб в його традиційній формі з’явився в період середньовіччя. Оскільки питаннями складання і опису гербів почали спеціально займатися, виробляти правила, особливі прийоми, за допомогою яких вони складались, з’явилися і спеціальні вимоги до них, виникла критика того чи іншого герба з точки зору цих вимог.

Зараз існує спеціальна історична дисципліна – геральдика.

Розробка питань геральдики вкрай необхідна, оскільки знання її допомагає розв’язати ряд наукових завдань.

1) По-перше, знання геральдики допомагає вивчати історичні джерела, „паспортує” їх, допомагає з’ясувати приналежність того або іншого документа або речової пам’ятки певній особі, встановити автентичність тих чи інших предметів.

2) По-друге, знання геральдики сприяє збагаченню наших загальноісторичних висновків і тверджень, оскільки герб може дати (разом з предметом, на якому він зображений) тверду підставу для висновків у галузі ряду їх проблем економічної і політичної історії Росії, зокрема визначити шляхи наслідування – переходу того або іншого майна з одних рук в інші, а також економічні і культурні зв’язки між різними країнами на підставі встановлення походження і даного місцезнаходження тієї або іншої речі, зображеної на гербі.

3) По-третє, знання геральдики допомагає з’ясувати і встановити деякі загальноісторичні поняття. Міжусобна війна в Англії у ХV столітті між прихильниками династії Ланкастерів і Йорків дістала в історії назву „війна червоної і білої троянд”. Походження цієї назви пов’язане з емблематикою гербів. У гербі Ланкастерів – червона троянда, у Йорків – біла.

Таємні селянські союзи, що виникли в Ельзасі у 1493 році для проведення повстання дістали назву „черевик” від зображення на прапорі селянського черевика. Під час гуситських воєн зображення чаші на прапорі мали „чашники”.

Не знаючи історії гербових емблем, було б незрозуміло, чому Бурбонів аж до Французької революції 1789 р. в насмішку називали „нащадками жаби”. Справа в тому, що емблемою одного з племен франків, ватажок якого Меровей став першим королем, була жаба. Хлодвіг замінив жабу лілією. Вона стала елементом герба і прапора Франції.

Не знаючи гербової емблематики, нам важко було б зрозуміти такі вирази, які зустрічаються у російських документах – „орловський папір”, „папір під травкою” і т. ін.

Кожен герб свідчить про рівень мистецтва, про певні досягнення науки.