Сфрагістичний аналіз і його значення

Для дослідження писемних джерел велику роль відіграє сфрагістичний аналіз, який має три етапи:

1. Пошук і підготовка до вивчення писемних джерел.

2. Прочитання легенд, з’ясування зображень, хронологічне визначення і пошук осіб, які виставили печатку, встановлення достовірності джерела.

3. Класифікація пам’яток, використання їх в історичних дослідженнях.

На першому етапі, дослідник повинен якомога повніше відібрати сфрагістичний матеріал, здійснити його реставрацію і реконструкцію, відновити попередній вигляд, сфотографувати.

На другому етапі – прочитати написи, встановити приналежність печатки, дату її виготовлення, з’ясувати автентичність як печатки, так і документа.

На третьому етапі дослідник робить необхідні висновки, здійснює класифікацію пам’яток і використовує дані аналізу у дослідженнях.

Дослідник використовує метод сфрагістичної аналогії, порівняльно-сфрагістичний метод, метод використання природничих наук, фізико-хімічні методи, статистичний метод.

Нижче наводено ряд найпоширеніших ознак, за якими на практиці сфрагістичної експертизи встановлюється підробка документів.

Підроблені печатки бувають більші або менші по ободу або діаметру, ніж справжні. Іноді печатки підвішені на шнурах не того кольору і не з того матеріалу, як справжні, і не відповідають певному часу. Іноді печатки загорнуті у паперові кустодії не тієї форми, ніж справжні, або колір воскових печаток не відповідає справжньому кольору. Особливо часто встановлюється підробка печаток на основі зображень, що на них є, оскільки фальсифікатор здебільшого давав зображення, що відрізнялось від форм зображень на тогочасних печатках. Текст легенди, тобто напису на печатці, форма літер цієї легенди також є характерними ознаками, за якими можна визначати справжність або підробленість печатки.

Печатки допомагають визначити час походження документа, його автора або авторів. Печатка, прикладена до акта, що його важко прочитати, або на кінець акта, початок якого загублено, нерідко допомагає встановити час, коли його складено, місце, ім'я особи, що дала цей документ. У датуванні документів допомагають не лише малюнки печаток, а й написи на них.

По колу великої державної печатки писався повний титул царя, причому в міру включення до складу Росії нових земель, поповнювався і титул на печатці, а це допомагає нам датувати джерела. Наприклад, коли на печатці позначено ,,царь, государь, великий князь владимирский, московский тощо, царь казанский”, але не згадується Астрахань, ми можемо сказати, що документ з такою печаткою було складено між 1555 і 1556 рр., оскільки у 1555 р. були приєднані Казань і Казанське ханство, а у 1556 р. приєднали Астрахань.

Ім'я якого-небудь учасника акта, написане, наприклад, на п'ятому місці, може там бути відсутнім, оскільки акт зіпсований. Хто був п'ятим його учасником може сказати прикладена на п'ятому місці печатка.

У другій половині ХVІІІ і ХІХ ст. знаходимо багато печаток на конвертах і обкладинках листів. Якщо листи написано нерозбірливо або втрачено підпис на документах, вкладених у конверт, печатки можуть бути первинним розпізнавальним знаком.