Складові частини герба

Але не в кожному гербі була обов’язковою наявність всіх цих частин. Одні з них були головними, обов’язковими, інші – ні.

Головною частиною герба є щит.

Використовувалося 6 типів європейських гербів: французький, варязький, італійський, німецький, іспанський, польський.

Французький – чотирикутної форми з загостренням внизу, всередині; висота=9/8 його ширини.

Варязький – трикутний, з плавно вигнутими боковими сторонами.

Італійський – овальної форми.

Німецький – щит вигадливої форми.

Іспанський був подібним до французького, лише знизу мав заокруглення.

Польський – подібний до французького або іспанського.

Крім цих форм ще були: ромбічний – для дам і панночок, а також грецький; косокутні; квадратні та ін.

В російській геральдиці найбільш вживаною була французька форма щита.

Звичайно, назви щитів мають досить умовне значення. Квадратний і круглий використовували рідше, більше для родинних гербів.

Як правило, герби були рельєфними, але могли бути і плоскими, багатоколірними і однокольоровими.

Поле щита поділялось знаками та кольорами на кілька частин, які отримали назву:

1. Розсічений – розділений пополам по вертикалі;

2. Пересічений – розділений пополам по горизонталі;

3. Скошений ліворуч – розділений пополам по діагоналі;

4. Скошений праворуч – розділений пополам по діагоналі;

5. Пересічено-розсічений – поєднано розділ по вертикалі і горизонталі.

З основних ділень можуть комбінуватися такі ділення щита:

1. Тридільний

2. Чотиридільний.

Ділення щита може відбуватися за допомогою не лише прямих, але й інших ліній та геральдичних фігур. Такий поділ щита називається другорядним.

На гербах зустрічаються найрізноманітніші поєднання перечислених основних поділів щита. Зокрема і за фігурами. Фігури, поміщені на щитах, поділяються на:

– геральдичні;

– негеральдичні.

Розрізняють 6 основних геральдичних фігур:

– глава щита – 2/7 його довжини зверху дані іншим кольором;

– підніжжя – 2/7 його довжини знизу дані іншим кольором;

– стовп – 1/3 ширини щита посередині виділяються іншим кольором;

– пояс – 1/3 довжини щита посередині виділяються іншим кольором;

– перев’язь – 1/3 щита по діагоналі виділяється іншим кольором;

– стропило – дві зустрічні перев’язі, які не досягають верху щита.

Часто вживають й інші геральдичні фігури, які є різноманітними комбінаціями основних. Їх відомо близько 200.

Геральдичні фігури поділяються на почесні і прості.

Почесні фігури займають головне становище на щиті. До них належать: глава, пояс, підніжка, стовп, перев’язь ліворуч, перев’язь праворуч, хрест із стовпа і балки, хрест андріївський, облямівка, кроква, щиток, вільна частина.

Прості фігури розташовуються залежно від почесних, або на них. За формою поділяються на: трикутні (вістря, клин); чотирикутні (брусок, гонт, ромб); круглі (монета, куля, дуга); умовні (титло).

Негеральдичні фігури поділяються на: природні, штучні, легендарні.

До природних відносяться зображення живих істот (людей, тварин); небесних світил (сонце, місяць. зорі); стихії (вогонь, вода).

Всі живі істоти (по правилах) зображуються у ліву від глядача сторону.

До штучних – різні предмети, створені людиною: лук; меч; стріла і ін.

До легендарних – різні істоти, яких немає у природі: дракони; єдинороги; двоголові орли.

Всі інші частини герба були необов’язковими.

До них відносять: шолом; нашлемник або клейнод (бурлет); корона; намет; мантія; сінь; прикраси.

Шолом – часто поміщався над щитом. Був кількох видів:

– округлої форми (західноєвропейський);

– гостроконечний (руський).

– горщикоподібний (у вигляді циліндричного горщика) зверху звуженого з прорізами для очей.

З ХV ст. – у вигляді подовжених кругів.

Шолом зображували або в анфас, або у профіль, обернутий в правий геральдичний бік, тобто ліворуч від глядача.

Корона могла поміщатися як над шлемом, так і під ним.

Іноді вона заміняла собою шолом.

Розрізняють – князівські, графські, баронські, дворянські, імператорські, королівські корони.

Також існують корони міст різного підпорядкування з двома або трьома зубцями, які називаються баштовими.

Над коронами або шоломами звичайно зображувались різні фігури, які називали надшоломниками (клейноди – бурлет). Вони мали вигляд: страусового пір’я; руки з мечем; олови лева або коня; двох крил тощо.

Поява надшоломників у гербах співпадає в часі з появою їх у натурі (епоха турнірів).

З шолома, з-під корони опускалась орнаментальна прикраса, що має у своєму прототипі той плащ, яким рицар прикривав сталеву зброю від нагрівання її сонячним промінням під час тривалих хрестових походів. Під час бою плащ часом розривався на безліч химерних шматків. Художники його перетворили у намет.

Мантія – бархатне полотнище, яке виходило з-під корони і підкладене хутром білки або горностая.

В російській геральдиці мантія зустрічається лише в князівських гербах, а також деяких князівських, які вели своє походження від удільних князів.

З XIV – XVII ст. по боках щита для надання більшої урочистості гербу почали зображати фігури, які нібито підтримують щит у вигляді людей, левів, єдинорогів, грифів, інших фантастичних звірів. Ці фігури дістали назву – щитотримачі.

Унизу щита нерідко була стрічка з девізом, який прийняв рід в пам’ять якихось певних подій, традицій, або просто як ідеологічний лозунг, який заповів родоначальник своїм нащадкам:

Суворов: „Зобов’язаний, значить можу”

Макарови: „Мирно працюй”

Аракчеєв: „Без лестощів відданий”.

Часто девіз був написаний на латинській мові. Як правило, поміщався на стрічці під щитом, при цьому колір стрічки і букви напису відповідали основній колористиці поля герба.

Сінь – манійський купол.

Прикраси – з дубового листя, гілок, виноградної лози, колосся, знамена, орденоносні стрічки, скіпетри, символи мореплавства, промисловості.

Герби складалися з металів, кольорових емалей і хутра. Як правило, герби різнокольорові. Використовувалися емалі таких кольорів: червоний; голубий; зелений; пурпуровий; чорний. Метали – золото, срібло.

Хутра – горностай, білка.

У геральдиці є значення кольорів. Червоний – любов і мужність, сміливість та великодушність (твориться сумішшю сурику і кіноварі).

– Синій – вірність, чесність, бездоганність, чеснота (змішування кобальту та ультрамарину).

– Зелений – надія, достаток, воля, радість (змішування хрому і рослинної зелені).

– Пурпуровий – благочестя, помірність, щедрість, панування (лілово-червоні фарби).

– Чорний – обережність, мудрість, сум (сажа + супутні домішки).

Основне правило складання гербів забороняло накладати метал на метал: фініфть на фініфть.

Поскільки герби часто поміщалися як власницькі знаки на різних побутових речах, наприклад, фамільному сріблі або особистих печатках і гравірувалися за певними правилами зображення кольорів.

Золото – передавалося крапками по білому полю;

Срібло – білим, не заштрихованим полем.

Кольори фініфті: червоний – вертикальні лінії; голубий – горизонтальні суцільні або розривчасті; зелений – діагональними лініями справа; пурпуровий – діагональними лініями зліва; чорний – клітинки.

При зображенні на гербі людини могли використовувати тілесний колір.

Хутра зображувалися наступним чином:

– Горностай – чорні хвостики або розширені донизу хрестики,

– білка –фігури як розгорнуті шкурки білки.