Предмет і завдання геральдики

З найдавніших часів люди користувалися різними емблемами у вигляді символічних знаків, яких було дуже багато. Відрізнялися вони за формою значенням і функціями.

Одні з них відігравали службову роль у суспільних взаємовідносинах, фіксували головні права, привілеї, відносини власності; інші задовольняли пиху і чванливість корпорацій та індивідуумів; треті об’єднували людей за високі політичні і моральні ідеали.

Відмітні знаки зустрічаються ще в епоху родового ладу.

Пізніше – у народів Сходу і Заходу, греків і римлян. Про це свідчать численні пам’ятки їх мистецтва і побуту.

В Ассірії улюбленим символічним зображенням був голуб. В Афінах – сова, Тризубець у еллінів, яким вони наділяли своє найстаріше божество – Зевса, так само символ влади і могутності.

Уже Гомер, Вергілій і Пліній розповідають про зображення на щитах героїв облоги Трої. Есхіл у трагедії „Семеро проти Фів” так само дає поетичний опис емблем на щитах тих, що брали участь у битві.

Філістрат згадує про золотого орла як символ перських царів, в тому числі Кіра.

Не можна не згадати зображення морського коня на шоломі О. Македонського, пса – на шоломі Маріаса, орла – на шоломі Каракали. Нащадки римського полководця Валерія Корви мали на шоломах зображення крука.

Дуже поширеними були різні знаки у різних народів середньовіччя. У готів такими знаками були півмісяць і хрест, у франків – хрест над кругом, англів – хрести різних форм в оточенні птахів, куль і т.п., у саксів – чорний кінь, лев і роза, у датчан – крук, різні хрести тощо.

У східнослов’янських племен в Х столітті вже широко застосовувалося гончарне тавро; знаки власності відомі під назвою „Знамя”; родовий знак Рюриковичів і т. ін. – це зразки найдавнішої символіки, стародавні емблеми.

Але в певних умовах зростання класу феодалів в Західній Європі з’являються спеціальні знаки. Саме вони почали відігравати певну роль для класу феодалів. Вони становили особливу категорію емблем, що дістали назву герби.

Герби – це знаки, зображення, складені за певними законами і правилами, що відповідали світоглядним, історичним та пануючим політичним і моральним принципам, узаконені як своєрідний паспорт держави, землі, міста, родини, установи тощо.

Вивченням гербів займається геральдика.

Геральдика – це спеціальна історична дисципліна, яка вивчає історію виникнення і використання гербів.

Назва походить від латинського heroldus, а потім німецького - herold (герольд), що означає „глашатай”. Слово „герольд” утворене від двох німецьких слів: герен – звати, вальден – управляти, давати розпорядження.