Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Зовнішні світлові прилади




А) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;

Б) порушено регулювання фар;

В) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;

Г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;

Д) на розсіювачах світлових приладові нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

4. Склоочисники і склообмивачі вітрового скла:

А) не працюють склоочисники:

Б) не працюють передбачені конструкцією транспортного засобу склоомивачі

5. Колеса і шини:

А) шини легкових автомобілів і вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3.5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1.6мм, вантажних автомобілів з дозволеною масою понад 3.5т – 1.0 мм, автобусів – 2.0 мм, мотоциклів і мопедів – 0.8мм;

Для причепів установлюються норми залишкової висоти малюнка протектора шин, аналогічні нормам для шин автомобілів-тягачів.

Б) шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини;

В) шини за розміром або допустимим навантаженням не відповідають моделі транспортного засобу;

Г) на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів і конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнка протектора – для вантажних автомобілів; на передню вісь транспортного засобу встановлено радіальні шини, а на іншу (інші) - діагональні;

Д) на передній осі автобуса, який виконує міжміські перевезення, встановлено шини з відновленим протектором, а на інших осях – шини, відновлені за другим класом ремонту;

Е) на передній осі легкових автомобілів і автобусів (крім автобусів, крім автобусів, які виконують міжміські перевезення) встановлено шини, відновлені за другим класом ремонту;

Є) відсутній болт (гайка ) кріплення або є тріщини диска і ободів коліс.

 

 

6. Двигун:

А) вміст шкідливих речовин у відпрацьованих газах або їх димність перевищують установлені стандартами норми;

Б) негерметична паливна система;

В) несправна система випускання відпрацьованих газів;

 

7. Інші елементи конструкції:

А) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду;

Б) не працює звуковий сигнал;

В) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія і погіршують його прозорість

Г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла; зруйновано корінний лист або центральний болт ресори;

Д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги). Є люфти в єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа;

Е) відсутні ремені безпеки та підголівники в транспортних відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики;

Є) відсутні:

- медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусі, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж;

- знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі;

- на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3.5т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5т – противідкатні упори (щонайменше два);

- проблискові маячки оранжевого кольору на транспортному засобі, що перевозять великогабаритні, великовагові чи небезпечні вантажі;

- працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.

Ж) відсутні ремені безпеки та підголівники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією;

З) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках;

И) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки;

І) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі – поперечних рукояток для пасажира;
Ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені ПДР.

 

 

2. Технічний стан автомобіля і безпека руху.

Погіршення експлуатаційних якостей автомобіля, знижає безпеку руху,

викликає підвищення забрудненості навколишнього середовища, веде до зниження продуктивності праці та до підвищення витрат експлуатаційних матеріалів.

Попередження порушення функціювання забезпечує: зменшення ДТП, пов'язаних з поганим технічним станом автомобіля, зменшення дорожніх та лінійних відказів, що потребують викликів технічної допомоги, підвищення довговічності основних агрегатів.

Визначення порушень працездатності і справності автомобіля по таким критеріям вимагає постійного контролю його технічного стану.

Найбільш важливий вплив на безпеку руху мають органи керування автомобіля: рульове керування і гальмівна система, також прилади сигналізації і освітлення автомобіля і прилади, що забезпечують нормальні умови керування - склоочисники, склообігрівачі і склообдув.

 

3. Основні причини зміни технічного стану автомобілів.

На технічний стан автомобіля впливають конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші фактори,

Конструктивні фактори – визначаються формами й розмірами деталей (від них залежать тиск на поверхню деталей, концентрація напружень, ударна міцність і міцність від втомлення металу); жорсткістю конструкції, тобто властивістю деталей, особливо базових та основних, трохи деформуватися під дією навантажень, що сприймаються; точністю взаємного розміщення поверхонь та осей спільно працюючих деталей; правильним вибором посадок, які забезпечують надійну роботу спряжень та ін.

Технологічні фактори залежать від якості матеріалів, що використовуються для виготовлення деталей, застосування відповідної термічної обробки їх та складальних робіт (центрування, співвісності, регулювання зазорів, якості кріплення) та ін.

Експлуатаційні фактори залежать від дорожніх, транспортних і кліматичних умов. Вони найбільше впливають на технічний стан автомобілів. Дорожні умови характеризуються типом, станом і міцністю покриттів, повздовжнім профілем дороги, режимом руху, видимістю тощо. Кліматичні умови в різні періоди року визначаються температурою і вологістю повітря, атмосферним тиском, кількістю опадів, силою і напрямком вітру, тривалістю снігового покриву та ін. Транспортні умови охоплюють обсяг і відстань перевезень, умови зберігання, умови вантаження і розвантаження, особливості організації перевезень, обслуговування і ремонту автомобілів.

Залежно від умов експлуатації змінюються швидкісні і навантажувальні режими деталей, механізмів та агрегатів автомобілів і термін їхньої безвідмовної роботи. При експлуатації автомобілів у важких дорожніх умовах збільшуються навантаження на деталі автомобіля в результаті чого деталі швидше спрацьовуються, настає втомлення металу, порушується стабільність кріплень і регулювань, а в деяких випадках трапляються поломки деталей трансмісії, ходової частини і рульового керування. Різні дорожні умови впливають на зміну характеру дії навантажень. Вібрація автомобіля прискорює

спрацьовування і призводить до поломки кріпильних деталей, агрегатів і систем.

Зниження температури навколишнього повітря, погіршення стану дороги внаслідок снігових заметів або бездоріжжя спричиняють додаткове передчасне спрацьовування або поломки деталей автомобіля (спрацьовування шліців, шипів і підшипників хрестовин, зрізування шпілк кріплення підвісної опори та ін.).

 

 

4. Основні види зношування, їх класифікація.

Основними видами руйнувань, що призводять до граничних (непрацез-

датних) станів деталей транспортних засобів, є статичне руйнування, втомленість, корозія, спрацювання і старіння.

Статичне руйнування - процес руйнування деталі під дією переванта-

ження, одноразового перевищення навантаженням міцнісних властивостей елементів автомобілів. Ознаками граничного стану є: крихке руйнування, крихкий злам, сколювання торців. Статичного руйнування зазнають зварні з'єднання, фасонні деталі, болти, валики, пальці та чавунні виливки.

Втомленність - процес руйнування деталі під впливом багаторазового повторюваних навантажень. Розрізняють втомленість мало- і багатоциклову. Ознаки малоциклової втомленості – повзучість, в'язкий злам, заїдання. Малоциклової втомленості зазнають корпусні деталі, зубчасті колеса, вали, осі, пружини, підшипники ковзання. Ознаки багатоциклової втомленості – руйнування від втомлення, викришування. Їй піддаються корпусні деталі, зубчасті колеса, підшипники кочення, вали, осі, пружини, шатуни, болти, зварні з'єднання.

Корозія – процес руйнування матеріалів унаслідок їхньої хімічної та електрохімічної взаємодії з навколишнім середовищем. Ознаки граничного стану – ерозія (газова, рідинна); корозія (атмосферна, при терті, в електролітах). Корозії зазнають елементи трубопроводів, робочі камери, кабіни, кузови, деталі насосів, латунні, дюралюмінієві, магнієві сплави та ін.

Основним видом руйнування механізмів автомобіля є спрацьовування деталей – процес відокремлення матеріалу з поверхні твердого тіла і збільшення його залишкової деформації при терті, яке проявляється в поступовій зміні розмірів і форми тіла.

Спрацьовування деталей часто супроводиться деформаціями, нагромадженнями напружень від втомлення тощо. Спрацьовування супроводжується також механічними й фізико-хімічними явищами, які ускладнюються тим, що на них істотно впливають проміжне середовище (мастильні матеріали, повітря) і фактори навколишнього середовища: температура, вологість і запилення повітря, дія сонячного проміння та ін. Основною причиною спрацьовування деталей автомобіля є тертя.

Класифікація видів тертя :

Тертя спокою – тертя двох тіл при мікрозміщеннях, без мікрозміщення.

Тертя руху – тертя двох тіл, що рухаються одне відносно одного.

Тертя без мастильного матеріалу – тертя двох тіл, коли на поверхні тертя немає введеного мастильного матеріалу будь-якого виду.

Тертя з мастильним матеріалом – тертя двох тіл, коли на поверхні тертя є введений мастильний матеріал будь-якого виду.

Тертя ковзання – тертя руху, при якому швидкість тіл у точці стикання різні за значенням і напрямом.

Тертя кочення – тертя руху, при якому швидкість стичних тіл однакові за значенням і напрямом принаймні в одній точці зони контакту.

Тертя кочення з проковзуванням – тертя руху двох стичних тіл при одночасному терті кочення і ковзання в зоні контакту.

Поверхні тертя мають мікронерівності, розміри яких залежать від точності обробки. При терті взаємодіють мікронерівності тертьових поверхонь між собою і з абразивними частинками, що потрапили в мастило. Руйнування кількох шарів мікронерівностей призводить до макропошкоджень, тобто змін форми поверхні. Тертя ковзання в двигуні відбувається між поршневим кільцем і дзеркалом циліндра, між шийками колінчастого вала і підшипниками; тертя кочення – в шарико- і роликоподшипниках.

У механізмах автомобіля можуть бути одночасно кілька видів тертя. На приклад, робота шестерень коробки передач супроводиться тертям кочення і ковзання. Залежно від умов та режиму тертя, від якості тертьових поверхонь, мастильних матеріалів і дії зовнішнього середовища характер спрацьовування деталей механізмів може бути різними.

Оцінюючи явища і процеси при терті і спрацьовуванні, застосовують такі терміни: стрибкоподібний рух при терті, схоплювання при терті, перенесення матеріалу, заїдання, задирка, дряпання, відшаровування, викришування, припрацювання.

Стрибкоподібний рух при терті – явище чергування відносного ковзання і відносного спокою або чергування збільшення і зменшення відносної швидкості ковзання, яке виникає мимовільно при терті руху. Прикладом стрибкоподібного руху може бути рух, що виникає внаслідок автоколивань при зниженні коефіцієнта тертя зі збільшенням швидкості ковзання.

Схоплювання при терті – явище місцевого з`єднання двох твердих тіл, що настає внаслідок дії молекулярних сил при терті.

Перенесення матеріалу – явище при терті твердих тіл, яке полягає в тому, що матеріал одного тіла з`єднується з іншим і, відриваючись від першого, залишається на поверхні другого.

Заїдання – процес виникнення і розвитку пошкоджень поверхонь тертя внаслідок схоплювання і перенесення матеріалу. Заїдання може завершуватися припиненням відносного руху.

Задирка – пошкодження поверхні тертя у вигляді широких і глибоких борозен у напрямі ковзання.

Дряпання – утворення заглиблень на поверхні тертя в напрямі ковзання при дії виступів твердого тіла або твердих частинок.

Відшаровування – відокремлення з поверхні тертя матеріалу у формі лусочок при спрацьовуванні від втомлення.

Викришування – утворення ямок на поверхні тертя в результаті відокремлення частинок матеріалу при спрацьовуванні від втомлення.

Припрацювання – процес зміни геометрії поверхонь тертя і фізико-хімічних властивостей поверхневих шарів матеріалу в початковий період тертя, який звичайно проявляється за постійних зовнішніх умов у зменшенні сили тертя, температури й інтенсивності спрацювання.

Спрацювання – результат спрацьовування, який визначається в установлених одиницях. Значення спрацювання може виражатися в одиницях довжини,об`єму, маси та ін.

З метою виявлення основного процесу руйнування поверхні і керування ним розроблено кваліфікацію видів спрацьовування.

Механічне спрацьовування – спрацьовування в результаті механічних дій. Воно визначається різанням, виламуванням частинок, пластичним деформуванням та ін. Найпоширеніше механічне спрацьовування – абразивне.

Абразивне – механічне спрацьовування матеріалу в результаті ріжучої або дряпаючої дії твердих тіл чи твердих частинок, які мають різну форму й по-різному орієнтовані своїми гострими ребрами щодо спрацьовуваної поверхні.

Гідроабразивне (газоабразивне) – абразивне спрацьовування в результаті дії твердих тіл або твердих частинок,захоплених потоком рідини (газу).

Гідроерозійне (газоерозійне) – спрацьовування поверхні в результаті дії потоку рідини (газу). Цей вид спрацьовування характерний для паливної апаратури дизельних двигунів, жиклерів карбюраторів, випускних клапанів двигуна.

Кавітаційне – механічне спрацьовування при русі твердого тіла відносно рідини, при якому пухирці газу захлопуються поблизу поверхні, що створює місцевий ударний тиск або високу температуру. Кавітаційне руйнування іноді буває у водяних насосах, на зовнішніх поверхнях мокрих гільз циліндрів та в інших деталях автомобіля.

Спрацьовування від втомлення – механічне спрацьовування в результаті руйнування від втомлення при повторному деформуванні мікрооб`ємів матеріалу поверхневого шару. Спрацьовування від втомлення може відбуватись як при терті кочення, так і при терті ковзання.

При заїданні – спрацьовування в результаті схоплювання, глибинного виривання матеріалу, перенесення його з однієї поверхні тертя на іншу та дії утворення нерівностей на спряжену поверхню.

Корозійно-механічне спрацьовування – спрацьовування в результаті механічної дії, що супроводиться хімічною та електричною взаємодією матеріалу з середовищем (киснем, газами, кислотами, лугом). Взаємодія середовища з поверхневими шарами металу призводить до утворення нових хімічних сполук, які різко змінюють властивості тертьових активних шарів металу. При цьому тертьові поверхні спрацьовуються внаслідок періодичного утворення і руйнування менш міцного шару. Корозійно- механічного спрацьовування зазнають циліндри двигуна, вкладиші підщипників, шийки колінчастого вала та інші деталі внаслідок дії сірчаної та органічних кислот.

Окислювальне – корозійно-механічне спрацьовування, при якому переважає хімічна реакція матеріалу з киснем або окислювальним навколишнім середовищем.

При фретинг-корозії – корозійно-механічне спрацьовування стичних тіл при малих коливальних відносних переміщеннях.

Електроерозійне – ерозійне спрацьовування поверхні в результаті дії розрядів при проходженні електричного струму.

 

 

5. Залежність зношування деталей від пробігу автомобілів.

 

Залежно від умов роботи одна й та сама деталь може зазнати одночасно дії кількох видів спрацьовування. Наприклад, верхня частина циліндра двигуна зазнає водночас механічного і корозійно-механічного спрацьовування.

Процес наростання спрацьовування поверхневих шарів має певні закономірності (рис. 1 ) Спрацьовування Q підвищується протягом усього пробігу L автомобіля до певного стану деталі, але інтенсивність спрацьовування різна на різних етапах роботи.

 

І ІІ ІІІ

G

В

Gмах

 
 


0 А L

 

 

Мал. 1. Залежність спрацювання деталей та його інтенсивності від пробігу.

 

У початковий період роботи (припрацьовування) деталі спрацьовуються дуже інтенсивно (ділянка ОА) до якогось значення, характерного для цих умов роботи, потім процес переходить у зону установленого спрацьовування (ділянкаАВ), різко зростає і переходить в аварійне спрацьовування. У міру припрацьовання знижується інтенсивність спрацьовування внаслідок збільшення площі поверхонь за рахунок спрацьовування, а також зміни мікрогеометрії тертьових поверхонь деталей і тиску.

Спрацьовування на ділянці АВ називається нормальним (природним). Воно характеризується сталістю умов роботи тертя і швидкості спрацьовування цього спряження. Після точки В спрацьовування різко зростає внаслідок збільшення зазору між тертьовими поверхнями, зростання динамічних навантажень, погіршення режиму мащення та ін. Отже, збільшення зазорів між деталями має бути обмеженим.

Якщо працююче спряження розібрати, то після складання інтенсивність спрацьовування збільшується порівняно з початковим за рахунок нового припрацювання його деталей. Таким чином, розбирати автомобіль і його елементи можна тільки в разі крайньої потреби.

Старіння – процес поступової і неперервної зміни експлуатаційних властивостей, що спричиняється дією механічних, електричних, теплових та інших навантажень, наявність яких визначається режимом роботи й умовами експлуатації автомобіля. Ознаки граничного стану старіння – необоротна зміна фізико-хімічних властивостей матеріалів деталей (втрата пружності та ін.). Старіння зазнають елементи і деталі з металів, полімери, гумотехнічні вироби, ущільнення, напівпровідники.

 

6. Вплив різних чинників на інтенсивність зміни технічного стану

автомобіля.

 

На технічний стан автомобіля впливають конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші фактори.

Конструктивні фактори визначаються формами і розмірами деталей (від них залежить тиск на поверхню деталі, концентрація напружень, ударна міцність і міцність від втомлення металу); жорсткістю конструкції, тобто властивістю деталей, особливо базових та основних, трохи деформуватись під дією навантажень, що сприймаються; точністю взаємного розміщення поверхонь та осей спільно працюючих деталей; правильним вибором посадок, що забезпечують надійну роботу спряжень та ін.

Технологічні фактори залежать від якості матеріалів, що використо-

вуються для виготовлення деталей, застосування відповідної термічної обробки їх та складальних робіт (центрування, співвісності, регулювання зазорів, якості кріплення) та ін.

Експлуатаційні фактори залежать від дорожніх, транспортних і кліматичних умов. Вони найбільше впливають на технічний стан автомобілів.

Дорожні умови характеризуються типом, станом і міцністю покриттів, повздовжнім профілем дороги, режимом руху, видимістю тощо. Кліматичні умови в різні періоди року визначаються температурою і вологістю повітря, атмосферним тиском, кількістю опадів, силою і напрямком вітру, тривалістю снігового покрову та ін. Транспортні умови охоплюють обсяг і відстань перевезень, умови завантаження і розвантаження, особливістю організації перевезень, умови зберігання, обслуговування і ремонту автомобілів.

Залежно від умов експлуатації змінюються швидкісні і навантажувальні режими деталей, механізмів та агрегатів автомобіля і термін їхньої безвідмовної роботи. При експлуатації автомобіля у важких дорожніх умовах збільшується навантаження на деталі автомобілів, в результаті чого деталі швидше спрацьовуються, настає стомлення металу, порушується стабільність кріплень і регулювань, а в деяких випадках трапляються поломки деталей трансмісії, ходової частини і рульового керування. Вібрація рами внаслідок нерівностей дороги ослаблює заклепкові кріплення, , порушує співвісність двигуна і КПП, викликає поломки карданних передач, радіатора, підвіски.

Зниження температури навколишнього повітря, погіршення стану дороги

внаслідок снігових заметів викликає підвищений ізнос двигуна, ходової частини та ін.

Щоб зменшити вплив кліматичних умов на робочі процеси автомобіля, створені спеціальні мастильні матеріали.

На термін служби силових передач істотно впливає їхній теппловий режим. Він визначається температурою навколишнього повітря, ступенем завантажння автомобіля, його швидкістю й залежить від довжини маршруту,

тривалістю простоїв під завантаженням і розвантаженням, якості ТО і інших показників.

У процесі зберігання і роботи автомобіля деякі його агрегати перебувають у постійній взаємодії з експлуатаційними матеріалами. Властивості цих матеріалів та умови їхнього застосування позначаються на процеси спрацьовування і корозії деталей, витратах мастильних матеріалів, продуктивності автомобіля.

Значно впливає на технічний стан автомобіля якість його водіння, від якого залежать динамічні навантаження в деталях трансмісії .

 

Завдання:

1. Розглянути і законспектувати основні вимоги до технічного стану автомобілів.

2. Розглянути і законспектувати залежність між технічним станом автомобіля і безпекою руху.

3. Розглянути і законспектувати основні причини зміни технічного стану автомобіля і класифікацію основних видів зношування, дати їх характеристику.

4. Розглянути залежність зношування деталей автомобіля від його пробігу і вплив різних чинників на інтенсивність зміни технічного стану автомобіля, а також заходи щодо зниження інтенсивності зміни технічного стану автомобіля.

 

Рекомендована література: [ 1 ] ст. 11-21.

 

Питання для самоконтролю:

 

1. Що таке надійність автомобіля?

2. Як змінюється надійність автомобіля протягом усього терміну служби?

Від чого залежить ефективність використання автомобіля?

3. Якими експлуатаційними властивостями визначається якість автомобіля?

4. Як ви розумієте працездатний стан автомобіля?

5. Що таке відмова автомобіля і чим вона відрізняється від несправності?

6. Які основні види руйнувань автотранспортних засобів?

7. Які ви знаєте види спрацювання автомобілів?

8. Які основні фактори впливають на зміну технічного стану автомобіля і як саме?

9. За якими ознаками класифікують відмови автомобілів?

 

 

Тема 1.4. Система ТО і ремонту автомобілів.

 

Планово- попереджувальна система ТО автомобілів.

Її суть і загальна характеристика. Основні провідні документи,

їх призначення і загальний зміст. Види ТО, їх характеристика і

періодичність.

 

Мета: Уяснити суть планово-попереджувальної системи ТО автомобілів.

Ознайомитись із провідними документами, що визначають зміст і

періодичність ТО. Ознайомитись із видами ТО, їх характеристикою

і методами визначення їх періодичності.

 

Кількість годин : 2

 

План: 1. Планово-попереджувальна система ТО і ремонту автомобілів, її суть і загальна характеристика.

 

Технічне обслуговування- комплекс операцій (або операція ) для підтримання працездатності (або справності) рухомого складу при використанні за призначенням, очікуванні, зберіганні і транспортуванні.

Основна вимога, що ставиться до ТО – полягає в тому, щоб при обмежених затратах праці і коштів забезпечити найбільшу імовірність того, що в потрібний момент на автомобілі можна виконати поставлене завдання.

При розробці методів ТО автомобілів приділяють плановим профілактич-

ним роботам, тому, застосована в більшості країн світу така система і називається планово – профілактичною. Правильно реорганізована профілактика сприяє зменшенню потоку відмов і несправностей, збільшує термін служби автомобілів.

Проте на здійснення профілактичних заходів затрачається певний фонд часу. І чим більші затрати часу, тим гірші показники автомобільної техніки. Для виконання профілактики сучасних автомобілів потрібні великий штат спеціалістів, дороге устаткування, що збільшує експлуатаційні витрати. Тому питанням правильної організації та виконання профілактичних і ремонтних робіт на автотранспортних підприємствах має приділятись якомога більше уваги. Це дасть змогу забезпечити економну експлуатацію автомобільної техніки.

Таким чином: система технічного обслуговування та ремонту автомобілів

це сукупність взаємопов'язаних засобів, документації ТО і ремонту та виконавців, які потрібні для підтримування і відновлення якості виробів, що входять у цю систему.

 

Планово – запобіжний характер системи ТО і ремонту визначається плановим і примусовим (через установлені пробіги або проміжки часу роботи рухомого складу) виконанням контрольної частини операцій, передбачених

Положенням про технічне обслуговування і ремонт РС автомобільного транспорту, з наступним виконанням за потреби виконавчої частини. Деякі операції ТО і ремонту (наприклад мастильні), можуть виконуватись без попереднього контролю. Ремонт виконується як за потреби (після появи відповідної відмови або несправності примусово), так і за планом (через певний пробіг або час роботи РС). Ремонтні роботи, що виконуються за планом, профілактичні і називаються планово – запобіжним ремонтом.

 

 

2. Основні провідні документи, їх призначення і загальний

зміст.

 

Основним документом, що регламентує проведення усіх операцій ТО і ремонту РС є “ Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту ”, розроблене Державним автотранспортним науково – дослідним і проектним інститутом, і затверджене наказом Мінтрансу України від 30.03 1998 р. Саме цим документом і визначаються типи ТО і ремонтів РС, їх періодичність, вимоги до технічного стану ДТЗ, примірний перелік операцій ТО, нормативи трудомісткості ТО і ремонтів.

Відповідно цього Положення, на підприємствах автомобільного транспорту використовується ряд документів, що призначені для чіткого планування виробничого процесу ТО і ремонту: річні та щомісячні графіки ТО і ремонтів,

сервісні книжки і діагностичні карти на автомобілі, картки обліку, збереження і видачі запасних частин і матеріалів, тощо.

 

3. Види ТО, їх характеристика і періодичність.

 

Відповідно Положення, система ТО та ремонту ДТЗ передбачає:

- підготовку до продажу;

- технічне обслуговування в період обкатки;

- щоденне обслуговування (ЩО);

- перше технічне обслуговування (ТО-1);

- друге технічне обслуговування (ТО-2);

- сезонне технічне обслуговування (СО).

- технічне обслуговування під час консервації ДТЗ;

- технічне обслуговування ДТЗ на лінії.

 

Підготовка до продажу здійснюється торговельною організацією з метою

уведення ДТЗ в експлуатацію. Вона виконується на спеціалізованих пунктах чи підприємствах, які реалізують продукцію та здійснюють фірмове обслуговування. У разі відсутності сервісного обслуговування, підготовку ДТЗ до експлуатації, здійснює покупець.

Перелік та обсяг робіт з підготовки до продажу встановлюється виробником і наводиться у сервісній документації ДТЗ. Підготовка до продажу обов'язково містить такі роботи, як зняття з консервації, очищення, регулювання, заправлення, змащування, кріплення а також перевірку комплектності та роботоздатності.

Перелік та обсяг робіт ТО в період обкатки ДТЗ встановлюється виробни-

ком і наводиться у сервісній документації.

 

Щоденне обслуговування проводиться після роботи або перед виздом на лінію з метою підготовки ДТЗ до подальшої експлуатації. Воно передбачає:

- перевірку технічного стану;

- виконання робіт щодо підтримування належного зовнішнього вигляду;

- санітарну обробку ДТЗ.

Прибирально - мийні роботи виконуються за потребою, але обов'язково

перед ТО чи ремонтом. Оброблення кузовів автомобілів спеціального призначення здійснюється відповідно до вимог та інструкції на перевезення даного виду вантажів.

Перевірка технічного стану здійснюється щоденно відповідним технічним персоналом після повернення ДТЗ на місце постійної стоянки а також водієм перед виїздом на лінію та під час зміни водіїв на лінії. Якщо ДТЗ експлуатуються без повернення в кінці робочого дня на місце постійної стоянки, перевірка їх технічного стану проводиться водієм щодня перед початком роботи.

Технічне обслуговування ДТЗ виконується у планово – обов'язковому

порядку, включаючи визначений Положенням та інструкціями виробників перелік обов'язкових робіт.

Щоденне обслуговування, технічне обслуговування та сезонне технічне обслуговування ДТЗ не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ.

 

Перше технічне обслуговування рекомендується здійснювати з періодичністю, вказаною в таблиці 1 і має такий примірний перелік операцій :

Контрольно-діагностичні, кріпильні, регулювальні роботи

1. Виконати роботи, передбачені ЩО.

2. Перевірити стан складових частин автомобіля ( причепа, напівпричепа зовнішнім оглядом)

3. Перевірити оглядом герметичність з'єднань системи змащування, живлення і охолодження двигуна, а також кріплення обладнання та приладів.

4. Перевірити кріплення двигуна і деталей випускного тракту.

5. Перевірити стан та натяг привідних пасів. У разі потреби відрегулювати.

6. Перевірити роботоздатність зчеплення і герметичність системи гідроприводу. Перевірити і в разі потреби відрегулювати вільний хід педалі..

7. Перевірити кріплення коробки передач та дію механізму переключення передач на нерухомому автомобілі.

8. Перевірити люфт у шарнірах та шліцевих з'єднаннях карданної передачі, кріплення його складових частин.

9. Перевірити кріплення деталей і герметичність з'єднань заднього (середнього) моста.

10. Перевірити кріплення і шплінтовку деталей рульового керування і герметичність з'єднань системи підсилювача рульового керування, люфт рульового колеса і шарнірів рульових тяг.

11. Перевірити роботоздатність компресора і гальмівної системи, кріплення і

герметичність трубопроводів та приладів.

12. Перевірити справність приводу і дію стоянкового гальма. У разі потреби

відрегулювати.

13. Перевірити оглядом стан рами, вузлів і деталей підвіски та інших деталей

і пристроїв, які встановлені на рамі, кріплення коліс, стан шин та тиск

повітря в них. У разі потреби довести тиск до норми.

14. Перевірити стан і кріплення кабіни, платформи, дію замків, завісів і

ручок дверей кабіни.

 

15. Перевірити стан приладів системи живлення, їх кріплення і герметич –

ність з'єднань, вміст окису вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах

бензинових двигунів, у дизелях – рівень задимленості. У разі потреби

відрегулювати.

16. Очистити АКБ від пилу, бруду та слідів електроліту, прочистити венти-

ляційні отвори, перевірити кріплення і надійність контактів електричних

з'єднань. Перевірити і в разі потреби довести до норми рівень електроліту

17. Перевірити дію звукового сигналу, електричних ламп, контрольно-

вимірювальних приладів, фар, підфарників, задніх ліхтарів, стоп-

сигналу та перемикача світла. У зимовий період перевірити стан електро-

обладнання системи опалення та пускового підігрівника.

18. Перевірити кріплення генератора, стартера і стан контактів електричних

зєднань, стан преривника-розподільника.

19. Перевірити надійність кріплення, стан і правильність пломбування

спідометра і його привода відповідно до чинної інструкції.

Мастильні і очищувальні роботи.

20. Змастити вузли тертя і перевірити рівень оливи в картерах агрегатів і бачках гідропроводів; перевірити рівень рідини в гідропроводів гальм, виключення зчеплення, рідини в бачках змивача скла.

21. Промити повітряні фільтри гідро вакуумного підсилювача гальм, піддон і фільтрувальний елемент повітря фільтрів двигуна і вентиляції його картера, фільтр грубої очистки палива.

22. Спустити конденсати з повітряних балонів пневматичного приводу гальм.

23. В автомобілях з дизелями злити відстій з паливного бака і корпусів фільтрів тонкої і грубої очистки; перевірити рівень оливи в паливному насосі високого тиску та регуляторі частоти обертання колінчатого вала двигуна.

24. В умовах великої запорошеності замінити оливи в піддоні картера двигуна, злити відстій з корпусів фільтрів очистки оливи, очистити від відкладень внутрішню поверхню кришки корпуса фільтра відцентрової очистки оливи.

25. Після обслуговування перевірити роботу агрегатів, вузлів і приладів автомобіля під час руху або на пості діагностування.

 

Друге технічне обслуговувування передбачає виконання таких операцій:

Контрольно-діагностичні, кріпильні, регулювальні роботи.

1. Перевірити дію контрольно-вимірювальних приладів, омивачів вітрового скла, фар, а в холодну пору – стан системи вентиляції та опалення, а також щільність дверей і вентиляційних люків, пристроїв для обігріву скла.

2. Перевірити кріплення головок циліндрів двигуна, стан і кріплення опор двигуна, піддона картера двигуна, регулятора частоти обертання колінчастого вала.

3. Перевірити оглядом кріплення, стан і герметичність картера зчеплення і коробки передач.

4. Перевірити оглядом задній (середній) міст: правильність встановлення (без перекосу), стан і кріплення редуктора та колісних передач, стан і правильність установки передніх коліс. При потребі виконати регулювальні роботи.

5. В автомобілях з пневматичним приводом гальм відрегулювати хід педалі та зазори між накладками гальмівних колодок і барабанних коліс.

6. В автомобілях з гідравлічним приводом гальм перевірити дію підсилювача та хід педалі.

7. Перевірити герметичність амортизаторів, стан і кріплення їх втулок, стан колісних дисків, відрегулювати підшипники маточних коліс.

8. Перевірити кріплення і герметичність паливного бака, трубопроводів, паливного насосу і карбюратора, дію привода, повноту відкриття і закриття дросельної і повітряної заслінок.

9. У карбюраторних двигунах перевірити рівень палива в поплавковій камері, легкість пуску і роботу двигуна. Відрегулювати мінімальну частоту обертання колінчастого вала двигуна в режимі холостого ходу.

10. Перевірити роботу дизеля, справність паливного насоса високого тиску, регулятора частоти обертання колінчастого вала, визначити димність відпрацьованих газів. Через одне ТО-2 перевірити кут упередження впорскування палива. При потребі виконати регулювальні роботи.

11. Перевірити зовнішнім оглядом і за допомогою приладів стан акумуляторної батареї, її кріплення, дію вимикача акумуляторної батареї, та стан і кріплення електричних провідників.

 

Мастильні і очищувальні роботи.

12. Очистити і промити клапан вентиляції картера двигуна, замінити фільтрувальний елемент фільтра тонкої очистки оливи (або очистити відцентровий фільтр).

13. Прочистити сапуни і долити (замінити) оливу в картерах агрегатів і бачках гідроприводу автомобіля.

14. Після обслуговування перевірити роботу агрегатів, вузлів і приладів автомобіля на ходу чи на діагностичному стенді.

Сезонне технічне обслуговування – технічне обслуговування, яке виконується для підготовки виробу до використання в осінньо – зимовий чи весняно – літній період.

Примірний перелік операцій сезонного технічного обслуговування:

Крім робіт, передбачених ТО-2, виконати такі роботи:

1. Промити систему охолодження двигуна, паливний бак і продути трубопроводи (восени), радіатори опалювача кабіни (кузова) і пусковий підігрівач.

2. Перевірити стан і дію кранів системи охолодження і зливних пристроїв у системах живлення і гальм.

3. Зняти АКБ для підзаряжування і відкоригувати густину електроліту.

4. Зняти карбюратор і паливний насос, промити та перевірити стан і їх роботу на стенді (восени).

5. Зняти ПНВТ, промити та перевірити стан і їх роботу на стенді (восени).

6. Зняти преривник – розподільник, очистити, перевірити його стан і, за необхідності, відрегулювати на стенді.

7. Зняти генератор і стартер, очистити, продути внутрішню порожнину, замінити зношені деталі і змастити підшипники.

8. Замінити оливу в спідометровому обладнанні, перевірити правильність пломбування спідометра і його приводу.

9. Перевірити справність датчика включення муфти вентилятора системи охолодження, датчиків аварійних сигналізаторів у системах охолодження і змащування двигуна.

10. Перевірити роботоздатність шторок радіатора, щільність дверей, вікон, установити ( зняти ) чохли утеплення.

11. Здійснити сезонну заміну олив відповідно до хіммотологічної карти.

 

Таблиця 1. Періодичність ТО дорожніх

транспортних засобів

  Тип ДТЗ Періодичність видів ТО, км
ЩО ТО - 1 ТО - 2
Автомобілі легкові, автобуси   Автомобілі вантажні, автобуси на базі вантажних автомобілів або з використанням їх базових агрегатів, автомобілі повнопривідні, причепи і напівпричепи Один раз на добу, незалежно від кількості робочих змін        

 

Періодичність ТО, наведена у табл.1 може бути зменшена власником ДТЗ до 20% у залежності від умов експлуатації ДТЗ.

 

Завдання: Розглянути і законспектувати суть і загальну характеристику планово – попереджувальної системи ТО і ремонту автомобілів, Основні провідні документи ТО і ремонту, види ТО , примірний перелік основних операцій.

 

Рекомендована література:

[ 4 ] , ст. 2 – 16.

 

Питання для самоконтролю:

1. Пояснити суть планово – попереджувальної системи ТО і ремонту.

2. Які основні документи, що регламентують систему ТО і ремонту ДТЗ.

3. Назвати види ТО і примірний перелік їх операцій.

4. Як визначається періодичність основних видів ТО ?

 

Тема 1.5. Види ремонту, їх коротка характеристика. Міжремонтні пробіги, визначення потреби у ремонті. Вихідні нормативи з ТО і ремонту автомобілів, їх коректування.

 

Мета: Ознайомлення із видами ремонту РС, методами визначення потреб у ремонті РС, міжремонтних пробігів і коректування нормативів ТО і ремонту.

 

Кількість годин - 2.

 

План: 1. Види ремонту, їх коротка характеристика. Міжремонтні пробіги, визначення потреби у ремонті.

 

Відповідно до призначення і характеру виконуваних робіт, “ Положенням “ передбачається проведення таких видів ремонту:

 

Капітальний ремонт виконується за потребою згідно з результатами діагностики технічного стану і призначений для продовження строку експлуатації

ДТЗ.

До капітального ремонту належать роботи, пов'язані із заміною кузова для автобусів та легкових автомобілів, рами для вантажних автомобілів або одночасною заміною не менш трьох базових агрегатів. До капітального ремонту причепів належать роботи, пов'язані з заміною рами.

Перелік базових агрегатів ДТЗ.

1. Двигун з картером зчеплення у зборі.

2. Коробка передач, роздавальна коробка.

3. Гідромеханічна передача.

4. Середній міст (вісь).

5. Задній міст (вісь).

6. Передня вісь (міст).

7. Рульове керування.

8. Кабіна вантажного і кузов легкового автомобіля.

9. Кузов автобуса.

10. Рама.

11. Підйомне обладнання платформи автомобіля – самоскида.

 

Відповідно до призначення і характеру виконуваних робіт ремонт поділяється на капітальний (КР) і поточний (ПР).

Ремонт охоплює контрольно – діагностичні, регулювальні, розбірні, складальні, слюсарні, механічні, мідницькі, бляхарські, ковальські, зварювальні, оббивні, електротехнічні, шиномонтажні, малярні та інші роботи. Ремонт можна виконувати по окремих агрегатах і вузлах, а також по автомобілю в цілому.

Капітальний ремонт рухомого складу, агрегатів і вузлів призначений для відновлення їхньої справності і близький до повного відновлення ресурсу. КР рухомого складу, агрегатів і вузлів роблять, як правило, знеособленим методом, який передбачає повне розбирання об'єкту ремонту, дефектацію, відновлення або заміни складових частин, складання, регулювання, випробування.

КР виконується за потреби, згідно з результатами діагностики технічного стану, з урахуванням пробігу, виконаного з початку експлуатації або після КР; сумарної вартості витрачених запасних частин від початку експлуатації, інших затрат на ПР, і призначений для продовження строку експлуатації ДТЗ. За термін служби повнокомплектний автомобіль проходить один КР, не рахуючи КР агрегатів і вузлів до і після КР автомобіля.

До КР належать роботи, пов'язані із заміною кузова для автобусів та легкових автомобілів, рами для вантажних автомобілів або одночасною заміною не менше трьох базових агрегатів.

До капітального ремонту причепів належать роботи, пов'язані із заміною рами.

Технічний стан агрегатів або вузлів, що здаються в КР, і якість його виконання мають відповідати вимогам стандартів і нормативно – технічній документації на КР.

Норми пробігу до КР деяких моделей автомобілів для першої категорії умов експлуатації базових моделей і помірного кліматичного району наведені в “Положенні”. Для уточнення ресурсу до КР автомобілів треба користуватися чинними інструкціями автомобільних заводів і фірм.

Економічну доцільність капітального ремонту автомобіля (агрегату) можна визначити за рівнем мінімальних витрат при ремонті з виразу:

 

С = (Q + Σq ) / L - ( Q1 +Σq1 ) / L1 ,

 

де: Q - роздрібна ціна автомобіля (агрегату);

Σq – сукупність витрат на підтримування нового автомобіля (агрегату) у справному стані за пробіг до КР;

L - ресурс нового автомобіля (агрегату) до КР;

Q1 - сукупність витрат на проведення КР автомобіля (агрегату)

Σq1- сукупність витрат на підтримування відремонтованого автомобіля (агрегату) у справному стані до списання;

L1 - ресурс відремонтованого автомобіля (агрегату) до списання.

 

 

Поточний ремонт (ПР) призначений для забезпечення працездатного стану рухомого складу з відновленням або заміною окремих його агрегатів, вузлів і деталей (крім базових, тобто найскладніших і найдорожчих: корпусів, блок, основу та ін., до якої кріпляться всі інші деталі), які досягли гранично допустимого стану.

ПР виконується за потреби, згідно з результатами діагностування технічного стану ДТЗ, або за наявності несправностей і призначений для забезпечення або відновлення його працездатності.

До поточного ремонту ДТЗ належать роботи, пов'язаних з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів (крім кузова і рами).

Будь – який ремонт агрегатів належить до поточного ремонту ДТЗ.

При ПР допускається одночасна заміна комплектом агрегатів, вузлів і деталей, близьких за ресурсом. Агрегати, вузли і деталі, що відпрацювали, направляють на спеціалізовані виробництва для відновлення їх як запасних частин і комплектування з них ремонтних комплектів.

ПР має забезпечувати безвідмовну роботу відремонтованих агрегатів, вузлів і деталей на пробіг не менш ніж до чергового ТО –2.

Щоб скоротити час простою РС, ПР виконують переважно агрегатним методом, при якому заміняють несправні або ті, що потребують КР, агрегати і вузли справними, взятими з обмінного фонду.

Склад обмінного фонду залежить від типу РС, умов роботи АТП, системи керування запасами й охоплює основні агрегати і вузли у складеному вигляді.

Обмінний фонд створюють і підтримують за рахунок надходження нових і відремонтованих агрегатів і вузлів, в т.ч. і оприбуткованих із списаних автомобілів.

Для автотранспортних засобів, до яких ставляться підвищені вимоги безпеки руху (автобуси, таксі) рекомендують регламентувати частину робіт ПР (планово – запобіжний ремонт) для запобігання відмов: які впливають на безпеку руху; вартість усунення яких нижча від вартості ремонту за потреби, включаючи збитки від простоїв РС; які найчастіше виникають при використанні автомобіля в конкретних умовах експлуатації. Частина операцій планово – запобіжного ремонту ПР малої трудомісткості може виконуватись разом із ТО. Цей вид ремонту називається супровідним. Переліки операцій, періодичності і трудомісткості планово – запобіжного ремонту наведені в “Положенні” для конкретної групи РС.

 

2. Нормативи трудомісткості ТО і ремонту.

 

Вихідні нормативи трудомісткості ЩО, ТО – 1, ТО – 2, СО та ПР наведені в Положенні.

При користуванні даними нормативами треба мати на увазі, що ці нормативи розраховані на повне або часткове поєднання таких умов: І – ша категорія умов експлуатації; базові моделі автомобілів; на АТП виконується ТО і ремонт 200…300 од. РС, об'єднаних у три технологічно сумісні групи; пробіг від початку експлуатації становить 50…75 % пробігу до КР; РС працює в помірному кліматичному р-ні; Оснащення АТП засобами механізації – згідно з Табелем технологічного устаткування.

 

3. Коректування нормативів ТО і ремонту.

АТП надане право коректувати нормативи ТО і ремонту зміною кількісного значення їх при роботі автомобіля в умовах, що відрізняються від тих, які прийняті для вихідних нормативів, з урахуванням конкретних умов експлуатації.

Вихідні нормативи, які регламентують ТО і ремонт РС, для забезпечення високої експлуатаційної надійності автомобілів, підвищення продуктивності праці ремонтно – обслуговуючих робітників і скорочення затрат на ТО і ремонт РС уточнюють стосовно конкретних автомобілів і коректують за допомогою коефіцієнтів залежно від таких факторів:

- умов експлуатації автомобілів - К1;

- модифікації РС і організації його роботи - К2;

- природно – кліматичних умов - К3;

- пробігу з початку експлуатації - К4;

- способу зберігання РС на АТП - К5.

Результуючий коефіцієнт коректування нормативів утворюється перемноженням окремих коефіцієнтів:

- періодичність ТО - К1 х К3;

- пробіг до КР - К1 х К2 х К3;

- трудомісткість ТО – К2 х К5;

- трудомісткість ПР – К1 х К2 х К3 х К4 х К5;

- витрата запасних частин - К1 х К2 х К3.

 

Завдання:

Розглянути і законспектувати види ремонту автомобілів і їх коротку характеристику. Розглянути поняття міжремонтних пробігів і методу їх визначення. Ознайомитись із вихідними нормативами ТО і ремонту автомобілів і способами їх коректування.

 

Рекомендована література: [ 3 ], стор. 72- 84; [ 1 ], стор. 30 – 34; 38 – 43.

 

Питання для самоконтролю:

 

1. Які існують види ремонту автомобілів? Дати їх порівняльну характеристику.

2. Як можна визначити економічну доцільність КР автомобілів ?

3. Як і залежно від чого коректують нормативи ТО і ремонту ?

 

 

Тема 1.6. Види діагностування автомобілів, їх коротка характеристика. Поняття про діагностичні параметри: номінальну, допустиму, та граничну величини параметрів.

 

Мета: Ознайомитись із значенням і видами діагностування автомобілів, а також з поняттям про діагностичні параметри: номінальну, допустиму, та граничну величини параметрів.

 

Кількість годин: 2

 

План:

 

1. Види діагностування автомобілів, їх коротка характеристика.

 

Різноманіття факторів, що впливають на зміну технічного стану автомобілів, викликає широкий діапазон різноманітних відказів і несправностей, що призводять до погіршення техніко – економічних показників роботи автомобілів, при цьому для кожного з автомобілів вони носять сугубо індивідуальний характер. Саме тому при ТО і ремонті виникає необхідність індивідуального підходу до кожного автомобіля. Крім того, з метою зниження загальних витрат і зменшення простоїв автомобілів в ТО і ремонті, забезпеченні оперативного планування і чіткої організації усіх видів робіт технологічного процесу на АТП (в т.ч. забезпечення запчастинами, матеріалами та ін.), а також створення необхідних умов для надійної , безаварійної і економічної роботи на лінії - індивідуальна інформація про технічний стан як автомобіля в цілому, так і окремих його систем, є дуже необхідною.

Таким чином, діагностування – це технологічний процес визначення технічного стану автомобіля за зовнішніми ознаками, ( тобто без розбирання його вузлів і агрегатів), шляхом вимірювання його параметрів, що характеризують його технічний стан, за допомогою різноманітних стендів і приладів, з наступним порівняння їх з нормативними.

Завдання діагностування:

1. перевірка справності і працездатності автомобіля в цілому і (або) його складових частин з установленою імовірністю правильності діагностування;

2. пошук дефектів, які порушили справність і (або) працездатність автомобіля;

3. збирання вихідних даних для прогнозування залишкового ресурсу або ймовірності безвідмовності роботи машини у міжконтрольний період.

 

Можливість безпосереднього вимірювання структурних параметрів (зносів, зазорів, характеру різних спряжень механізмів) досить обмежена. Тому при діагностуванні користуються непрямими ознаками, що відображають технічний стан автомобіля. Ці ознаки називаються діагностичними параметрам які в можливі для вимірювання деяких фізичних величин. Прикладом діагностичних параметрів робочих процесів автомобіля можуть бути потужність, гальмівний шлях, витрата палива та ін. , а параметрами супутніх процесів – вібрація, температура, шуми під час роботи, а також геометричні величини – зазори, люфти, биття, величина вільного ходу та ін.

Відповідно Положення в планово – попереджувальній системі ТОО і ремонту передбачено проведення таких основних видів діагностування.

Експрес – діагностування проводиться щоденно, вибірково або для усього РС, в основному по механізмам і системам, що впливають на безпеку руху (іноді проводиться на лінії органами ДАІ ).

Загальна (комплексна) діагностика має за мету виявлення працездатності автомобіля по вихідним показникам робочого процесу (загальній потужності, гальмівному шляху, проценту пробуксовування та ін.)

Поелементна (причинна) діагностика спрямована на виявлення конкретних причин несправностей в діагностуємих механізмах і системах автомобілів.

 

Діагностику доцільно проводити як перед ТО і ПР, так і після відповідних впливів, в цьому випадку її називають цільовою. В першому випадку її проводять з метою виявлення прихованих дефектів і несправностей, а в другому випадку – для перевірки якості їх виконання.

 

Діагностику, що входить до комплексу ТО – 1 і має характер загального діагностування прийнято називати Д –1, а поелементну (поглиблену) діагностику при ТО – 2 або ПР - прийнято називати Д – 2.

Для проведення вище вказаних діагностувань виділяють одно- або двохпостові зони з відповідними назвами, де проводиться як вимірювання параметрів технічного стану автомобіля, так і частково проводяться невеликі по трудомісткості регулювальні операції.

Однак, частіше діагностика виконується безпосередньо на постах ТО або ПР, що більш раціонально, так як при виявленні будь-яких відхилень від норми, їх тут же усувають. Така діагностика називається сполученою.

 

В даний час все більшого розповсюдження набуває бортова діагностика, що являється складовою системи приладів автомобіля і оперативно сигналізує водію про відхилення від норми деяких параметрів. В найбільш сучасних автомобілях встановлено цілі комп'ютерні системи, що здатні обробляти отримані в процесі експлуатації дані і видавати їх в вигляді окремих відповідних сигналів, а при необхідності можна отримати повну інформацію про технічний стан автомобіля.

Для проведення діагностики в стаціонарних умовах АТП використовуються як найпростіші переносні прилади, так і досить складні конструкції з елементами електроніки та інших сучасних досягнень науки і техніки.

За результатами діагностування приймається рішення про можливість дальшої експлуатації автомобіля з призначеним ресурсом після проведення ТОТ або про потребу ремонту. Обсяг робіт, що підлягають виконанню при ТО і ремонті, визначають на основі діагностування.

Після проведення діагностики на окремо кожний автомобіль складається діагностична карта , яка призначена для реєстрації результатів діагностування і прийняття рішення про необхідні роботи при ТО і ремонті автомобіля і є накопичувальним документом при створенні накопичувальної карти в усіх випадках діагностування.

Накопичувальна карта призначення нагромадження інформації про зміни діагностичних параметрів у процесі експлуатації автомобіля, збирання вихідних даних для прогнозування залишкового ресурсу і імовірності безвідмовної роботи в межах міжконтрольного періоду. Накопичувальна карта ведеться на кожен автомобіль протягом усього терміну його експлуатації і при передачі автомобіля в інші організації передається разом з ним.

 

2. Поняття про діагностичні параметри, номінальну, допустиму та граничну величини параметрів.

 

Під параметром розуміють якісна і кількісна величини, що характеризують стан системи, механізму, елемента і процесу в цілому.

Параметри поділяються на структурні і діагностичні.

Під структурними параметрами механізму розуміють фізичні величини (зазор в спряженні, температура, електрична напруга, потужність та ін., що вимірюється відповідно в міліметрах, градусах, вольтах і ін), що характеризують зв'язок і взаємодію між елементами механізму і його працездатністю або функціюванням.

Так, наприклад, технічний стан спряження вал – підшипник визначається зазором між ними і їх розмірами, що визначають, в свою чергу, конусність, овальність та ін. параметри.

Оскільки можливість прямого вимірювання буває обмеженою, при діагностуванні, як правило, використовуються зовнішні (непрямі) ознаки, супутні процесу функціювання механізму (тепловий стан, втрата і склад масла, вібрація та ін.). Вказані ознаки несуть необхідну інформацію про технічний стан механізму і називаються діагностичними ознаками.

Кількісне значення діагностичних ознак називається діагностичними параметрами.

Наприклад ефективність гальм можна оцінити по гальмівному шляху або по інтенсивності зміни швидкості, двигуна – по ефективній потужності та ін., що і буде являтися діагностичними параметрами.

Структурні і діагностичні параметри можуть мати номінальні, допустимі і граничні значення.

Номінальні значення параметрів відповідають стану нового або капітально відремонтованого механізму або автомобіля (після приработки) і встановлюється технічною документацією автомобільних заводів.

Допустиме значення параметра відповідає стану механізму, при якому

( по результатам контролю ) його подальша експлуатація можлива і допустима без відновлення до наступного контролю. Для зменшення можливості відказу або збільшення строку справної роботи автомобіля це значення встановлюється розрахунковим шляхом, виходячи із мінімуму сумарних питомих витрат (на 1 км) на усунення відказу (несправності).

Граничне значення параметра відповідає такому стану механізму, при якому його подальша експлуатація недопустима.

Граничні значення встановлюються автомобільними заводами або в результаті спеціальних випробувань науковими організаціями в процесі експлуатації випробувальної групи автомобілів.

Під прогнозуванням справної роботи автомобіля (механізму) при діагностуванні розуміють визначення строку їх справної роботи (пробігу) до граничного стану, встановленого технічною документацією, або до списання. Крім того, прогнозування включає і визначення можливості безвідмовної роботи автомобіля (механізму) в межах встановленої періодичності ТО.

 

Порівнюючи фактичне значення діагностичного параметра з допустимим, можна робити висновок про працездатність автомобіля в період майбутнього пробігу та необхідності профілактичних впливів.

Порівнюючи фактичне значення параметрів, виміряне в даний час, з допустимим, можна визначити його ресурс, а з номінальним – використаний ресурс.

 

Завдання: Розглянути і законспектувати визначення поняття діагностики, її роль в системі ТО і ремонту автомобілів. Уяснити поняття діагностичних параметрів.

 

Рекомендована література:

[ 4 ], ст. 3 – 9; [ 3 ], ст. 88 – 121; [ 1 ], ст. 34 – 38.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що називається діагностуванням і коли воно робиться?

2. Які завдання діагностування?

3. На які види поділяють діагностування?

4. Яка різниця між діагностичними параметрами і параметрами технічного стану?

 

Тема: 1.7. Система ТО і ремонту автомобілів, що належать громадянам, її загальна характеристика. Виробничо – технічна база системи автосервісу.

 

Мета: Ознайомлення з системою автосервісу, її виробничо – технічною базою, структурою, принципами організації виробництва.

 

План: 1. Стан системи ТО і ремонту автомобілів, що належать громадянам.

 

Парк автомобілів, що належать населенню продовжує невпинно збільшуватися за рахунок автомобілебудування в нашій державі і надходження автомобілів із – за кордону.

Однак процес автомобілізації не обмежується тільки збільшенням кількості автомобілів: також виникає необхідність у створенні нових підприємств, пов'язаних із їх сервісом, тобто придбанням запчастин, ТО і ремонтом, АЗС та ін.

Збільшення парку автомобілів, що належать громадянам, ускладнення їх конструкції, збільшення кількості осіб, некомпетентних в питаннях обслугову - вання, належних їм ТЗ, інтенсифікація руху на автошляхах та багато інших факторів обумовили створення нової галузі промисловості - системи автосервісу.

Парк автомобілів, що належать громадянам, виконує значний об'єм пасажирських і вантажних перевезень. Але умови його експлуатації мають специфічні особливості, які впливають на формування потоку заявок по його ТО і ремонту, і формує систему автосервісу та його виробничо – технічну базу.

Такими особливостями є :

- більша частина парку індивідуальних власників не мають теплих стоянок;

- експлуатація автомобілів в більшості випадків здійснюється водіями – аматорами, що мають низьку кваліфікацію;

- інтенсивність експлуатації автомобілів має сезонний характер із спадом в зимовий період;

- умови і режими експлуатації різноманітні і не можуть бути скоректовані із-за некомпетентності в цих питаннях власників;

- ТО і ремонт іноді виконується власниками автомобілів, що відображається на якості обслуговування;

- планово – попереджувальна система ТО і ремонту рекомендує власникам автомобілів періодичність ТО, але не передбачає їх відповідальності за невиконання цих вказівок;

- КР автомобілів не проводиться, виконується тільки ремонт агрегатів;

- витрати на ТО і ремонт автомобіля сплачує власник;

- на приватні автомобілі діє система страхування.

 

Підтримування автомобілів в технічно справному стані забезпечується шляхом своєчасного проведення ТО і ремонту, за якість і об'єм якого несуть відповідальність підприємства автосервісу: СТОА, спецавтоцентри, пункти ТО, майстерні, що входять до складу різних підприємств, акціонерних товариств, малих підприємств.

Основою автосервісу є три комплекси технічних впливів:

- передпродажна підготовка;

- обслуговування в гарантійний період;

- обслуговування в післягарантійний період;

 

2. Організація ТО і ремонту автомобілів.

Основою організації робіт на СТОА є Положення про технічне обслуговування і ремонт автомобілів, що належать громадянам. Дане положення є обов'язковим для усіх підприємств, що виконують ТО і ремонт цієї категорії автомобілів, незалежно від їхньої відомчої належності і форм власності.

При наданні послуг по ТО і ремонту приватних легкових автомобілів підприємства автосервісу в залежності від їх спеціалізації, потужності і оснащення технологічним обладнанням можуть виконувати наступні види робіт:


Поможем в написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой





Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 1841. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.241 сек.) русская версия | украинская версия
Поможем в написании
> Курсовые, контрольные, дипломные и другие работы со скидкой до 25%
3 569 лучших специалисов, готовы оказать помощь 24/7