Посилюють ріст пухлини
Особливий імунологічний феномен, який сприяє розвитку новоутвору, називається “імунологічним прискоренням ”. Доведено, що він реалізується при участі наступних механізмів: · пухлинні антигени блокують специфічні Т-цитотоксичні лімфоцити (особливо ті пухлин, які схильні до некрозу); · протипухлинні антитіла, які не здатні активізувати систему комплементу, приєднуються до поверхневих пухлинних антигенів і блокують доступ до них ефекторних клітин; · комплекси антиген-антитіло опсонізують ефекторні клітини і сприяють їх знищенню макрофагами, передаючи при цьому супресивний “сигнал” В-лімфоцитам; · розчинні адгезивні молекули (ICAM-1) блокують взаємодію лімфоцитів з пухлинними клітинами; · антитіла проти TCR-рецептора стимулюють “імунологічне прискорення”; · Т-лімфоцити регуляторно-супресорні гальмують протипухлинну відповідь; · макрофаги та моноцити здійснюють простагландин-залежну супресію імунної протипухлинної відповіді; · цитокіни (TGF-β, IL-10, VEGF), синтезовані пухлинними клітинами, володіють імуносупресивними властивостями; · пухлинні клітини можуть синтезувати інгібітори серинових протеаз (гранзимів); · на деяких пухлинних клітинах експресований ліганд для білку Fas, завдяки якому вони індукують апоптоз Т- цитотоксичних лімфоцитів. Таким чином, всі антибастні та пробластні імунологічні механізми можна поділити на: 1) імуносупресивні, 2) імуноселективні, 3) імуномодулюючі. 1. імуносупресія: екзогенного походження (деякі ліки, вірусні інфекції); ендогенного походження (клітини-супресори та супресорні фактори; 2. імуноселекція: зменшення експресії молекул MHC; відсутність костимулюючих молекул CD80 та CD86 на пухлинних клітинах; слабка імуногенність пухлинних антигенів; наявність різниз пухлинних антигенів на первинній пухлині та на клітинах метастазів; утворення розчинних форм пухлинних антигенів; пухлинні клітини, втрачаючи рецептор до TNF, стають резистентними до апоптозу; на пухлинних клітинах посилюється експресія рецепторів до ростових факторів. 3. і муномодуляція (уникнення імунологічного нагляду): маскування антигенів на пухлинних клітинах; утворення комплексів пухлинних антигенів із специфічними антитілами і блокування відповідних ефекторних клітин; стимуляція росту пухлинних клітин специфічними антитілами (в основному, IgM); опсонізація і знищення клітин, здатних фагоцитувати пухлинні клітини; активація антиідіотипічних антитіл; стимуляція росту пухлинних клітин продуктами синтезу лімфоцитів; підвищення продукції макрофагами фактору росту пухлин, фактору росту судин ендотелію; утворення блокуючих антитіл (підвищена продукція IgG); посилений синтез ПГЕ2, α -2-макроглобуліну, які інгібують імунну відповідь; пригнічення процесу проліферації стовбурових клітин та диференціації їх в Т- та В-лімфоцити; пухлинні клітини продукують IL-6, IL-10, які пригнічують функції Тh1, NК, макрофагів.
|