Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Класифікація туберкулом




Доверь свою работу кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

У залежності від патологоанатомічної будови туберкульоми ділять на гомогенні, інфільтативно-пневмонічні, пошарові, конгломератні та псевдотуберкульоми (каверни, заповнені гноєм).

За кількістю туберкульоми бувають поодинокими або множинними.

За перебігом розрізняють:

­ Стаціонарні – клінічних проявів немає, гемограма нормальна. На рентгенограмі тінь туберкульоми з чіткими контурами, без розпаду, розміри її не змінюють при тривалому спостереженні.

­ Прогресуючі – відмічається погіршення самопочуття, субфебрильна температура, кровохаркання, бактеріовиділення, зміни в гемограмі. На рентгенограмі виявляють збільшення розмірів, з’являється розпад, свіжі вогнища навколо туберкульоми.

­ Регресуючі – при доброму самопочутті хворого відбувається зменшення розмірів туберкульоми. Може відбуватися її фрагментація на окремі вогнища, які ущільнюються, петрифікуються. Тека динаміка буває при порівняно свіжих туберкульомах, коли навколо казеозу немає вираженого склерозу, лімфатичні шляхи не заблоковані та можливий частковий фагоцитоз казеозних мас.

Патогенез: Схильність до формування туберкульом пов’язують з високою природною резистентністю і вираженим протитуберкульозним імунітетом, можливо внаслідок широкого проведення щеплень БЦЖ. Це сприяє обмеженню поширення специфічного запалення, його осумкуванню.

Туберкульоми розвиваються як інволютивна форма із інфільтративного, вогнищевого або дисемінованого ТБ. При цьому навколо казеозу розсмоктується перифокальне запалення і формується капсула із сполучної тканини, ізолюючи казеоз від здорових тканин особливо, якщо лікування розпочате своєчасно – гомогенна туберкульома. Коли в результаті інволюції ТБ інфільтрату інкапсулюється фокус специфічної пневмонії з обмеженими ділянками казеозу і нахилом до продуктивної реакції формується туберкульома інфільтративно-пневмонічного типу. Туберкульоми можуть формуватись також при прогресуванні вогнищевого або обмеженого інфільтративного ТБ, коли навколо капсули виникає свіже запалення з некротизацією тканини і наступною інкапсуляцією некрозу. Іноді такі періоди загострення повторюються кілька разів, внаслідок чого туберкульома набуває пошарову структуру. Якщо інкапсуляції підлягає група осередків, то туберкульома набуває конгломератну структуру. Суттєву роль у патогенезі розвитку туберкульоми відіграє сенсибілізація перифокальної легеневої тканини і відносне збереження загальної імунологічної резистентності організму.

Утворення, схожі на туберкульому можуть формуватися із каверни, коли порушується прохідність дренуючого бронха і, в результаті чого, порожнина заповнюється казеозними масами – псевдотуберкульома. При відновленні прохідності бронха така туберкульома може спорожнюватися і на її місці знову залишається каверна.

По морфологічній будові туберкульоми представляють собою ділянку некрозу легеневої тканини, залишки якої у вигляді еластичних волокон, стінок бронхів, судин, знаходяться в казеозі. Казеоз може мати різноманітну консистенцію від сухого творожистого до тягучого гнійного. У казеозі знаходяться МБТ. Навколо казеозу формується одношарова капсула зі сполучної тканини, внутрішню поверхню якої вистилають епітеліоїдні та гігантські багатоядерні клітини Пирогова-Лангханса.

У 96% випадків туберкульоми локалізуються у I, II та VI сегментах, у 4 % – в інших. У 82% випадків вони розташовані субплеврально.

Клінічний перебіг туберкульом характеризується фазністю. Виділяють активну фазу (інфільтрація, розпад, обсіменіння) і фазу стабілізації (не активну). Клінічні симптоми в фазі стабілізації відсутні і з'являються тільки у фазі загострення процесу. Починається загострення ексудативною реакцією в зоні дренуючого бронху, у культі якого зберігається прилив крові і формуються ангіоектазії. Затруднення відтоку крові створює умови постійного слабовираженого запалення в гирлі дренуючого бронху. Тому активація туберкульом часто починається з формування деструкції з кровотечею або кровохарканням. Часто відбувається аспірація казеозу в бронхи, що обумовлює бронхогенне обсіменіння легень. При цьому з’являються симптоми активного ТБ: інтоксикація, підвищення температури тіла до субфебрильних або фебрильних цифр, ознаки ураження бронхів – кашель з виділенням харкотиння, кровохаркання. Можуть з’явитися біль у грудях внаслідок розповсюдження запалення на плевру, на фоні симптомів інтоксикації невеликої загальної слабкості, знесилення, погіршення апетиту, сну. Проте, враховуючи, що казеоз відмежований сполучно-танинною капсулою і всмоктування токсичних речовин мінімальне або відсутнє, процес часто перебігає безсимптомно і виявляється лише при флюорографічних обстеженнях.

Загальний стан хворого поза загостренням малозмінений. При фізікальному обстеженні хворого туберкульоми не виявляються, хоча можна знайти укорочення перкуторного звуку та дрібно і середньопухирчасті хрипи на початку загострення. Тому велике значення в діагностиці туберкульоми має виявлення МБТ у харкотинні, частота виявлення яких значно підвищується в період загострення і розпаду туберкульоми.

Шкірна чутливість до туберкуліну часто має нормергічний характер (5-20 мм), іноді гіперергічна.

У гемограмі зміни часто відсутні або проявляються не значним лейкоцитозом та збільшенням ШОЕ.

Важливе значення в діагностиці туберкульом має рентгенологічне обстеження хворого. У неактивній фазі туберкульоми без загострення, коли вона знаходиться в латентному періоді, який може продовжуватись роками, виявляють тільки при профілактичному рентгенологічному обстеженні. Оскільки в неактивній фазі туберкульозну природу таких тінеутворень установити важко, тому в рентгендіагностиці туберкульоми враховують насиупне:

1) переважна локалізація туберкульом є І, II та VІ сегменти у 96% випадків;

2) розташування кортикальне, поблизу плевральних листків;

3) мають округлу або овальну форму.

На рентгенограмі в легенях знаходять округле або овальне затемнення в I, II або VI сегментах, з чіткими контурами, середньої інтенсивності, гомогенної або негомогенної структури. Характерна наявність специфічного фону у вигляді апікального пневмофіброзу, плевральних нашарувань, старих вогнищ або кальцинатів. Поява розмитості контурів, збільшення розмірів тіні, утворення серпоподібного просвітлення з ексцентричним розташуванням в зоні дренуючого бронху є свідченням активності туберкульоми.

За розмірами туберкульом виділяють дрібні – до 2 см в діаметрі (~20%), середні – 2-4 см в діаметрі (~63%) і великі – більше 4 см в діаметрі (~17%).

Структура тіні туберкульом може мати однорідний або неоднорідний характер. Неоднорідність тіні туберкульоми може бути обумовлена вкрапленням у казеоз солей кальцію при звапненні некрозу. Кальцинати рідко розташовуються субкапсулярно, частіше це декілька ділянок звапнення, які формують інкрустацію по типу “тутової ягоди”.

Неоднорідність тіні туберкульоми може бути обумовлена наявністю ділянки деструкції, яка виникає внаслідок відторження казеозу. Ділянка просвітління має серпоподібну форму і розташовується ексцентрично, у зоні дренуючого бронху. При прогресуванні деструкція може набувати бухтовидну (ланкардтовидну) форму. При повному відторгненні казеозу на місті туберкульоми утворюється замкнута кільцевидна тінь, обумовлена капсулою каверни. Вона може спадатись і рубцюватись, а при прогресуванні може перейти в кавернозний ТБ легень.

Деструктивні зміни у туберкульомі є ознакою активності. У 65 % випадків туберкульома має “стежку” до кореня, по ходу якої можуть розташовуватись осередкові зміни. Суттєвою ознакою туберкульоми є ТБ фон, який характеризується наявністю осередків (80 %) і тільки у 20 % випадків туберкульоми ізольовані, фон не змінений.

У діагностиці туберкульом вирішальне значення має динаміка, яка є єдиною рентгенологічною ознакою активності ТБ. Збільшення розмірів тіні туберкульоми, зникнення чіткості контурів, внаслідок перифокального запалення й поява просвітлення є ознаками прогресування туберкульоми. Зменшення розміру тіні, збільшення її інтенсивності і вираженість чіткості контурів свідчать про її інволюцію, що можна спостерігати в процесі лікування. Розсмоктування туберкульоми ніколи не наступає. Загоєння туберкульоми шляхом рубцювання можливе тільки у випадку розпаду туберкульоми і повного звільнення її від казеозу.







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 1016. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.018 сек.) русская версия | украинская версия








Поможем в написании
> Курсовые, контрольные, дипломные и другие работы со скидкой до 25%
3 569 лучших специалисов, готовы оказать помощь 24/7