Основні Світові індекси та індекси України і Росії
Загальні індекси, як правило, розбивають за галузевими ознаками, групи індексів за галузевими ознаками можуть складатись з підгруп за географічними ознаками. Але всі індекси однієї групи повинні підтверджувати один одного, оскільки протиріччя, які не можна пояснити, будуть означати, що індексний портфель складений з помилками. Як правило, у більшість індексів включають багато лідерів ринку, так званих “Блакитних фішок”. Але ж лідери не завжди вказують на ділову активність в середньому по ринку. Індекс, як правило, відображається у індексних пунктах, що є фактичною вартістю індексного портфелю. Приклад відображення індексу разом із обсягом торгів на ПФТС (рис.2)
Рис. 2. Динаміка ПФТС-індексу та обсягу торгів у ПФТС за 1997-2005 рр.
Переходячи до індикаторів фондового ринку, що відображають цінність або ризикованість окремої акції, слід згадати про графічний вид індикаторів – японські свічки Вони відразу вказують аналітику на 4 ціни, що є індикатором вартості акції: максимальна, мінімальна ціни за період, та ціна відкриття та закриття. Якщо свічка біла, то ціна за період зростала, якщо чорна то падала (рис.3)
Рис. 3. Принцип побудови японських свічок Крім того, до стандартних індикаторів ринку відносять максимальну та мінімальну ціну за останні 52 тижня, бета, волантильність за останні 30 діб, Р/Е, EPS, дивідендну та капітальну дохідність за рік (!). Відповідні індикатори розглядались нами вище.
Линучи середні. Використання линучих середніх обумовлено статистичними методами фільтрації. Фільтри - це так би мовити статистичні методи, які узагальнюють данні та приводять їх до трендового виду, які мають розрахункову формулу або більш сталі характеристики. Види линучих середніх:
Р і – ціна і - го дня, п – порядок линучої середньої
Wi – вага і-го компоненту, якщо мова йде про лінійну зважену
т – сьогоднішній день т-1 вчорашній день, к =2/(п +1) Осцилятори. Особливість осциляторів в тому, що вони попереджують про зміни руху курсу. Для використання осциляторів характерні такі терміни як перекупленість та перепроданність ринку. Ринок є перекупленим, коли ціна знаходиться коло своєї вищої границі, перепроданний - коли ціна опущена до своєї нижньої границі. Іншим важливим індикатором є “Розходження”, фактично це є сигнал до зміни цін. Види осциляторів:
Момент (Momentum) – розраховується як різниця між змінами цін за певний часовий інтервал. Формула для розрахунку:
P – ціна закриття T – сьогоднішній день X – х днів тому назад Сигналами до продажу, купівлі будуть служить зменшення або збільшення моменту. Норма зміни – відмінність цього осцилятора від моменту полягає в тому, що він розраховується не як різниця, а як відношення. Формула розрахунку:
Норма застосовується за тими ж самими принципами, що і момент. Але центром коливання у норми є число 50% а у моменту 0. Індекс відносної сили – розраховується за спеціальною формулою, яка розроблена Улсом Уайдером ще у 70-х роках. Формула для розрахунку:
де AU – середнє значення цін закриття, які були вище попередньої ціни за х днів AD - середнє значення цін закриття, які були нижче попередньої ціни за х днів. Шкала цього індексу від 0 до 100. Критерієм оцінки екстремумів є дві лінії, зазвичай 30% та 70%. Стохастичні лінії – принципи побудови полягають в тому, що при зростанні цін торговий день закривають на рівнях, який ближчий до максимальної ціни, і навпаки. Стохастичні лінії стандартно розраховують на 5 днів Формули для розрахунку:
Ct – поточна ціна закриття L5 – самий низький рівень за останні 5 діб H5- самий високий рівень за останні 5 діб CL3 – сума за три доби (Ct – L5) HL3 - сума за три доби (H5 – L5) Побудовані лінії є швидкими, сигналом до дій є наближення цих ліній одна до одної. Окрім того, досить популярними є методи комбінування линучих середніх та осциляторів. Такі методи називають конвергенція та дивергенція.
5. Багатофакторні моделі аналізу ринка на прикладі моделі US – 3. Багатофакторні моделі описують взаємозв’язок між дохідностями цінних паперів в портфелі, і головний принцип, який закладено в основу їх побудови, це те, що схожі акції повинні приносити схожі доходи. Причому ця схожість визначається ринковими характеристиками акцій, такими як ціна і обсяги угод, а також фундаментальними даними, отриманими з балансового звіту та звіту про прибутки та збитки компанії. Багатофакторна модель визначає фактори, що впливають на рух ціни звичайної акції, і розраховує чутливість дохідності акції до кожного з цих факторів. Потім розраховуються і зважуються показники варіації, коваріації та кореляції між факторами, а результати розрахунків використовуються для опису ризикованості портфеля. Інвестори покладаються на результати цих розрахунків при селекції акцій, визначенні структури портфеля та інших інвестиційних стратегіях. Головним атрибутом, за яким відбувається включення акцій в модель US-E3, є їх капіталізація. 1500 акцій з найбільшою капіталізацією складають серцевину моделі оцінки, інші акції можуть включатися до моделі в залежності від досягнення ними певного значення капіталізації. В результаті, кінцевий розмір вибірки включає близько 1900 акцій, і може коливатися від місяця до місяця. При цьому в модель включаються тільки прості акції, виключенням є цінні папери, що входять до бази S& P 500. Якщо узагальнити, то можна виділити наступні умови, за яких цінні папери включають до області оцінки багатофакторної моделі: 1.“Членство” в S& P 500. 2. Комп’ютерна база даних. З метою прискорення процесу вибірки активів, до області оцінки включаються акції тільки тих компаній, що мають базу даних з основними показниками діяльності компанії, як мінімум за 21 місяць до моменту формування моделі US-E3. 3. Капіталізація. 4. Мінімальна ціна. До області оцінки не включаються акції, ціна яких нижча за 5 дол. США, за винятком тих, що враховуються в S& P 500. 5. Принцип “наповнення” кожної галузі промисловості. Спеціалістами компанії BARRA всі галузі промисловості було розбито на 13 основних секторів, кожен з яких включав по кілька підсекторів. При формуванні моделі по кожній галузі повинно бути представлено до 20 різних акцій. Група акцій для кожної з представлених галузей промисловості формується починаючи з акцій з найбільшою капіталізацією і завершується при досягненні їх кількості значення 20, або при вичерпанні бази вибірки. 6. Принцип виключення акцій з області оцінки, якщо їх капіталізація опускається нижче граничного рівня, не раніше ніж через 18 місяців. Це дозволяє запобігти надто частому перегляду моделі. Процес формування моделі US-E3 включає 9 основних етапів. Розглянемо кожен з них. Перший крок в моделі оцінки – вибірка та оновлення даних. Вся ринкова інформація (така як ціна, дивідендний дохід або капіталізація) та фундаментальні дані (доходи, обсяг продаж, величина і структура активів) враховуються в моделі. Наступним етапом є вибір та тестування факторів. Це дозволяє вибрати та стандартизувати змінні, які найкраще охоплюють ризикові характеристики активів. Фактори обираються із різних джерел. Ринкова інформація (обсяги торгівлі, ціни акцій та дивіденди) збирається щоденно. Фундаментальні данні (доходи, активи, інформація про стан справ в галузі) отримуються з квартальної та річної фінансової звітності. Деякі фактори є комбінацією ринкової та фундаментальної інформації, наприклад, співвідношення між доходом і ціною, що розкриває взаємозв’язок між реальними доходами фірми і тим, як вона оцінюється на ринку. Обрані фактори повинні бути корисними в прогнозуванні ризику і заснованими на своєчасних і точних даних, іншими словами, кожен фактор повинен додавати цінності моделі. Якщо тестування факторів показує, що вони не додають потужності прогнозам – вони виключаються з моделі оцінки. Третій етап – стандартизація (нормалізація) факторів – приведення випадкових відхилень їх значень до єдиної шкали. Стандартизація дозволяє поєднати окремі фактори в значимі фактори ризику, що відомі під назвою індексів ризику. Процес нормалізації проводиться за наступною формулою:
Визначення складу індексів ризику – четвертий етап побудови моделі US-E3. Кожен фактор тестується на статистичну значимість, і на основі цих розрахунків робиться висновок про включення чи не включення фактору в конкретний індекс ризику. На кожному етапі моделі оцінки нові фактори додаються лише якщо вони посилюють реальність моделі. Згідно з дослідженнями BARRA показники індексів ризику було розбито на наступні основні групи, кожна з яких включає по кілька індикаторів ризику:
Окрім перелічених вище, в моделі розраховуються індекси ризику: чутливості до коливань валютного курсу, дивідендного доходу а також індикатор для компаній, акції яких не входять до області оцінки моделі US-E3. П’ятий етап – розподіл цінних паперів за галузями промисловості. Так, для більшості моделей оцінки BARRA компанії відносять до окремих галузей промисловості, проте в моделі US-E3, а також в моделі оцінки для ринку цінних паперів Японії, компанії розподіляються між секторами економіки, кожен з яких включає по кілька галузей промисловості. Так, в моделі US-E3 виділяється 13 секторів, що поєднують 52 галузі. Віднесення компанії до певних галузей здійснюється на основі використання таких даних по кожній компанії, як операційні доходи, активи і продажі. При цьому, при визначенні галузевих характеристик конкретної акції, частки галузей, до яких може бути віднесена компанія, в сумі повинні дорівнювати одиниці. Модель розкриває відносну важливість кожного показника для різних галузей. Наприклад, найбільш важливим показником для нафтових компаній є активи; для торгівлі – наявність мережі збуту, продажі; для промислових компаній – доходи. Багатогалузевий розподіл забезпечує більш точне прогнозування ризику, краще описує ринкові умови і діяльність компаній. Наступним кроком є оцінка віддачі факторів. Попередні етапи побудови багатофакторної моделі визначили вплив окремих факторів на кожний з оцінюємих активів віддача факторів за період оцінки розраховується наступним чином:
Надлишкова віддача на кожний актив = Матриця впливу факторів на активи х Віддача фактору що оцінюється – Похибка
Сьомий етап – побудова коваріаційної матриці, що найпростіше здійснюється шляхом розрахунку простої коваріації між віддачею всіх факторів. Хоча коваріація віддачі факторів з часом змінюється, проте використання добре диверсифікованого портфеля додає їй стабільності. Восьмий етап – моделювання специфічного ризику. Під специфічним ризиком активів розуміється стандартне відхилення їх специфічних доходів. BARRA моделює специфічний ризик шляхом обчислення коливань загального рівня специфічного ризику, та розрахунку зв’язку між специфічним ризиком і фундаментальними характеристиками акції. Специфічний ризик певної акції в момент часу t розраховується як множина наступних показників: а) середній рівень специфічного ризику всіх активів; б) коефіцієнт масштабування, що призначений для корегування коливання середнього специфічного ризику в результаті зміни ринкової капіталізації активів; в) одиниця плюс очікуваний рівень специфічного ризику акції в момент часу t. Заключним кроком є застосування моделі, що полягає у використанні фундаментальних і ринкових даних для розрахунку впливу сукупності факторів на конкретну акцію, для оцінки віддачі факторів за останні місяці а також для переобчислення коваріаційної матриці. Побудова моделі US-E3 є циклічним процесом, що здійснюється з використанням останньої ринкової інформації і дані, отримані в процесі побудови моделі, а саме - вплив певних факторів на доходність акцій та побудована коваріаційна матриця, регулярно поширюється серед користувачів програмного забезпечення BARRA.
Тема 7 “Ринок корпоративних боргових зобов’язань”
План 1. Загальна характеристика облігацій підприємств та їх види 2. Поняття іпотечних цінних паперів 3. Порядок випуску облігацій підприємств 4. Рейтинги боргових зобов’язань
|
; 
; 
