Практичне заняття 1-2. Спілкування як інструмент професійної діяльності
План: 1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.Закони спілкування. 2. Види, типи і форми професійного спілкування. 3. Гендерні аспекти спілкування. 4. Морфологічні норми: 1) особливості відмінювання іменника; 2) словниковий диктант; 3) тестування. Література: v Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф.С.Бацевич. – К.: ВЦ «Академія», 2004. – С.26-50. v Зубенко Л.Г. Культура ділового спілкування: навч.посібник / Л.Г.Зубенко, В.Д.Нємцов. – К.: «ЕксОб», 2000. – 200с. v Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К.: Алерта, 2012. – С.149-166.
Завдання 1. Прочитайте текст. Напишіть тезовий план. Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування ставати усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається коммунікатором, що одержує її – реципієнтом. Спілкування виконує цілий ряд функцій у житті людини: 1. Соціальні функції спілкування a) Організація спільної діяльності b) Керування поводженням і діяльністю c) Контроль 2. Психологічні функції спілкування a) Функція забезпечення психологічного комфорту особистості b) Задоволення потреби в спілкуванні c) Функція самоствердження Види спілкування. У залежності від змісту, цілей і засобів спілкування можна поділити на кілька видів. 1. За змістом воно може бути: 1.1 Матеріальне (обмін предметами і продуктами діяльності) 1.2 Когнітивне (обмін знаннями) 1.3 Кондиційне (обмін психічними чи фізіологічними станами) 1.4 Мотиваційне (обмін спонуканнями, цілями, інтересами, мотивами, потребами) 1.5 Діяльнісне (обмін діями, операціями, уміннями, навичками) 2. За цілями спілкування поділятися на: 2.1 Біологічне (необхідне для підтримки, збереження і розвитку організму) 2.2 Соціальне (переслідує мети розширення і зміцнення міжособистісних контактів, встановлення і розвитку интерперсональних відносин, особистісного росту індивіда) 3. За засобами спілкування може бути: 1. Безпосереднє (Здійснюване за допомогою природних органів, даних живій істоті – руки, голова, тулуб, голосові зв'язування і т.д.) 2. Опосередковане (зв'язане з використанням спеціальних засобів і знарядь) 3. Пряме (припускає особисті контакти і безпосереднє сприйняття один одним людей, що спілкуються, у самому акті спілкування) 4. Непряме (здійснюється через посередників, якими можуть виступати інші люди). Спілкування як взаємодія припускає, що люди встановлюють контакт один з одним, обмінюються визначеною інформацією для того, щоб будувати спільну діяльність, співробітництво. Щоб спілкування як взаємодія відбувалася беспроблемно, воно повиннео складатися з наступних етапів: Закони спілкування (комунікативні закони) це особливі закони. По-перше, більшість із законів спілкування нежорсткі, імовірнісні По-друге, комунікативні закони не передаються людині при народженні, вони не дістаються у спадок – вони засвоюються людиною в ході спілкування, з досвіду, з комунікативної практики. По-третє, закони спілкування можуть з часом видозмінюватися. По-четверте, закони спілкування частково розрізняються у різних народів, тобто мають певне національне забарвлення, хоча багато в чому носять загальнолюдський характер. Закони спілкування є важливою складовою науки про мову. Основні з цих законів такі: 1) Закон дзеркального розвитку спілкування. Цей закон легко спостерігаємо в спілкуванні. Суть його може бути сформульована таким чином: співбесідник в процесі комунікації імітує стиль спілкування свого співбесідника. Це робиться людиною автоматично практично без контролю свідомості. 2) Закон залежності результату спілкування від об’єму комунікативних зусиль. Одним словом, чим більше комунікативних зусиль витрачено, тим вище ефективність спілкування. 3) Закон прогресуючого нетерпіння слухачів. Даний закон формулюється так: чим довше говорить оратор, тим більшу неувагу і нетерпіння проявляють слухачі. 4) Закон падіння інтелекту аудиторії зі збільшенням її розмірів. Чим більше людей вас слухає, тим нижче середній інтелект аудиторії. Іноді це явище називають ефектом натовпу: коли слухачів багато, вони починають гірше «міркувати», хоча особистий інтелект кожної окремої людини при цьому, звичайно зберігається. 5) Закон первинного відторгнення нової ідеї. Нова, незвична ідея, повідомлена співбесіднику, в перший момент їм відкидається. Іншими словами, якщо людина раптом одержує інформацію, яка суперечить думці або уявленню, що склалося у нього на даний момент, то перша думка, яка приходить йому в голову – що ця інформація помилкова. 6) Закон ритму спілкування. Даний закон відображає співвідношення розмови та мовчання в людському спілкуванні. Це значить, що кожній людині необхідно в день певний час говорити і певний час мовчати. 7) Закон відторгнення публічної критики. Людина відторгає публічну критику на свою адресу. Будь-яка людина має високу внутрішню самооцінку. 8) Закон тяжіння критики. Чим більше ви виділяєтесь з тих, хто оточує вас, тим більше про вас лихословлять, і тим більше людей критикує ваші дії. 9) Закон довіри до простих слів. Чим простіші твої думки і слова, тим краще тебе розуміють і більше вірять. Ці та багато інших законів використовуються у всіх сферах нашого життя. Особливо дослідженням даних законів займаються політики, журналісти, психологи… (За Ф.Бацевичем).
Завдання 2. Перекладіть текст українською мовою. Для понимания механизмов функционирования и решения вопросов использования популяций важное значение имеют сведения об их структуре. Различают половую, возрастную, территориальную и другие виды структуры. В теоретическом и прикладном планах наиболее важны данные о возрастной структуре, под которой понимают соотношение особей (часто объединенных в группы) различных возрастов. Обычно наибольшей жизнеспособностью отличаются популяции, в которых все возраста представлены относительно равномерно. Такие популяции называют нормальными. Если в популяции преобладают старческие особи, это однозначно свидетельствует о наличии отрицательных факторов в ее существовании, нарушающих воспроизводительные функции. Такие популяции рассматривают как регрессивные, или вымирающие. Требуются срочные меры по выявлению причин такого состояния и их исключению. (Учебник). Завдання 3. Укладіть конспект: Ø «Вербальні і невербальні засоби спілкування»; Ø «Гендерні аспекти спілкування». Завдання 4. Проілюструйте види спілкування.
Завдання 5. При першій можливості простежте за двома знайомими під час їхньої розмови, але так, щоб не чути, про що вони говорять. Уважно простежте за їхніми жестами, виразом обличчя. Чи вдалося вам визначити, про що вони говорять? Які вирази обличчя стали ключем? Чи відзначили ви посмішку чи похмурий погляд? Які почуття вам вдалося вгадати? Якщо це можливо, спитайте думку одного з них або обох, щоб впевнитися у вірності вашої оцінки. Під час спостережень за іншими дайте відповідь на наступні запитання: 1. Чи дивились співрозмовники один на одного, чи відвертались під час розмови? 2. Як часто вони прямо дивились в очі одне одному? 3. Коли кожен з них дивився на співрозмовника більше: під час говоріння чи під час слухання? Чи подивився мовець на співрозмовника після того, як закінчив балакати, як би даючи зрозуміти: «Тепер Ваша черга»? 4. Дайте відповідь на ті ж самі питання при спостереженні під час розмови за собою. Чи впевнились ви у тому, що погляд співрозмовника допомагає вам слухати більш уважно? Завдання 6. Прочитайте текст, випишіть у два стовпчики гендерні особливості спілкування, доповніть їх не названими у тексті. Характер мовленнєвого спілкування, його стратегія, стиль, тотальність великою мірою залежить від гендерних і комунікативних статусів учасників спілкування. Як засвідчує спостереження за живою мовною практикою, комунікативна поведінка жінок часто експресивна, надто емоційна, не завжди послідовна. Українські жінки значно краще аналізують емоції, настрій людини за мімікою і виразом обличчя, ніж чоловіки. Вони здатні розрізняти не менше десяти емоційних станів співрозмовника: сором, страх, відразу тощо. Чоловіки переважно зауважують один стан – антипатію. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і спрямовують її, виявляючи зацікавленість (тоді підтакують) або ж бажаючи змінити тему (тоді промовисто мовчать). Жінки вдвічі частіше вживають умовну форму, а в п’ять разів – слова, що виражають оцінку повідомлюваного (напевно, очевидно, можливо, сподіваюся, слід гадати, безперечно тощо). Мовленню жінок властиві часті застереження, докладні пояснення, вибачення, незавершеність початих думок. У зорових контактах теж спостерігається певна відмінність між статями: жінки зазвичай відверто дивляться у вічі співрозмовника, чоловіки прямого погляду уникають. Гендерні особливості спілкування виразно виявляються у компліментах, які традиційно адресують чоловіки жінкам (За М.Стахів). Завдання 7. Доберіть антоніми до поданих нижче видів спілкування. Визначте ознаки виокремлених видів. Постійне – …; опосередковане – …; монологічне – …; усне – …; вербальне – …; етикетне – …. Завдання 8. Запишіть напроти кожного прикладу загальноприйнятої міміки її значення. а) при мруження ока – б) широко відкриті очі – в) кліпання повіками – г) підняття брів – ґ) зближення брів до перенісся – д) усмішка з одночасним при мруженням очей –
Завдання 9. Про який емоційний стан особистості свідчать такі вирази очей: а) блискучі очі – б) матові очі – в) широкі зіниці – г) короткі погляди вбік – ґ) погляд униз –.
Завдання 12. Повторіть поділ іменників на відміни та особливості відмінювання
Як бачимо, iменники середнього роду з закiнченням -я розподiляються за двома вiдмiнами. Цей розподiл ґрунтується на рiзницi у вiдмiнкових формах, порiвняйте:
Iменники, що мають форму тiльки множини, незмiнюванi iменники та iменники, що походять з субстантивованих прикметникiв, не належать до жодної з вiдмiн: окуляри, дверi, журi, метро, знайомий, ланкова. Iменники I та II вiдмiни подiляються на три групи: тверду, м'яку i мiшану. До твердої групи належать iменники I i II вiдмiни з основою на твердий приголосний: яблуко, вода, клен. До м'якої грути належать iменники I i II вiдмiни з основою на м'який приголосний: iдея, зоря, мiсяць, життя. До мiшаної групи належать iменники I i II вiдмiни з основою на шиплячий приголосний: круча, нiж, плющ. Iменники твердої групи I вiдмiни в родовому вiдмiнку однини закiнчуються на -и: води, роси; у м'якiй та мiшанiй групi - на -i, -ї: межi, олiї, вишнi; в орудному вiдмiнку однини iменники твердої групи закiнчуються на -ою: водою, росою; у м'якiй та мiшанiй групi - на -ею (-єю): пiснею, мрiєю, душею. Iменники II вiдмiни твердої групи в орудному вiдмiнку закiнчуються на - ом: директором, вiкном, батьком; iменники м'якої та мiшаної групи закiнчуються -ем (-єм): лiкарем, товаришем, краєм. Закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку однини
У деяких іменниках зміна закінчення впливає на лексичне значення слова: акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (установа), блока (частина споруди, машина) – блоку (об’єднання партій, держав) та ін.
|
Завдання 10. Подивіться на ілюстрації. Поясність значення жестів.
Завдання 11. Встановіть, яке ставлення до явищ, подій тощо можна висловити (передати) за допомогою «звукових жестів» (вигуків). Якими лінійними жестами (голови, рук, тулуба) та жестами обличчя (мімікою) вони можуть супроводжуватись?
