Практичне заняття 8. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
План: 1. Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування. 2. Основні ознаки функціональних стилів. 3. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів. 4. Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності. Література: v Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф.С.Бацевич. – К.: ВЦ «Академія», 2004. – С.146-154. v Мацько Л.І. Культура української фахової мови: навч.посібник / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С.24-39. v Семеног О.М. Культура наукової української мови: навч.посібник / О.М.Семеног. – К.: ВЦ «Академія», 2010. – С.11-28. v Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К.: Алерта, 2012. – С.109-121.
Завдання 62. Украдіть конспекти: Ø «Стилі української літературної мови»; Ø «Тексті його ознаки». Завдання 63. Дайте відповіді на запитання: 1) Охарактеризуйте функціональні стилі української літературної мови і сферу їх застосування. 2) Які характерні ознаки наукового стилю мови? 3) Назвіть підстилі наукового стилю. 4) Які сфери обслуговує розмовний стиль і яке його призначення? 5) Назвіть особливості офіційно-ділового стилю. 6) Назвіть три основні відмінності між офіційно-діловим і художнім стилем. 7) Розкрийте поняття «текст». 8) Яка найменша одиниця тексту? 9) Які ознаки тексту ви знаєте? 10) Якими видами зв’язку поєднують елементи і компоненти тексту? 11) Назвіть два види тексту. 12) Які стилі інтегрує професійна сфера? Завдання 64. Заповніть таблицю:
Заява, жоден, орфографія, пріоритет, справедливість, акт, крутій, ухвала, пікетування, Конгрес демократичних сил України, ін’єкція, коледж, інтеграція, абітурієнт, категорія, дидактика, посвідчення, комизитися, статус без’ядерної держави, роботяга, крапельниця, інноваційний, протокол, батько, замакітрилося, сектор, кількадесят, якісно, доказовість, писака, пунктуальність, класифікація, доводити до відома, старенький, націоналізм, ратифікувати.
Завдання 65. Укладіть приклади міні текстів різних стилів. Завдання 66. Відредагуйте словосполучення: Прийняти міри, приймати участь, приймати до відома, соблюдати порядок, заключати договір, заключати угоду, згідно правил, відповідно плану, повістка дня, по хворобі, по цьому приводу, поступають пропозиції, по приказу, працювати по сумісництву, всі без виключення, по проханню, по замовленню. Завдання 67. Доберіть два види тексту – монологічний і діалогічний, схарактеризуйте їх. Завдання 68. Прочитайте текст, схарактеризуйте його мовні засоби. Назвіть основні його ознаки. Назвіть види зв’язку між елементами і компонентами тексту. Судження — форма мислення, в якій засобами ствердження чи заперечення розкриваються зв'язки предметів з їх ознаками або відношення між предметами. Так, у судженні «Ця троянда червона» розкривається належність відповідної ознаки троянді, а в судженні «Ця троянда не червона», навпаки, заперечується наявність у неї названої ознаки. В судженні «Ссавці належать до хребетних» множина ссавців включається до ширшої множини — «хребетних», а в судженні «Комахи не належать до ссавців» обсяг першого поняття виключається з обсягу другого. В усіх цих випадках судження можна розглядати і як форму мислення, яка відображає відношення між обсягами понять — сумісні вони чи несумісні, а якщо сумісні, то в якій формі сумісності перебувають — у відношенні тотожності, перехресності чи підпорядкування. У першому випадку троянду включають до множини червоних, а в другому, навпаки, виключають із цієї множини. Відображаючи належність чи неналежність певної ознаки предметові думки (належність чи неналежність однієї множини предметів до іншої), судження тим самим співвідноситься з відповідною об'єктивною реальністю, а тому воно неодмінно є або істинним, або хибним1. В істинному судженні думка про предмет і думка про його ознаку пов'язані відповідно до того, як цей предмет і його ознака пов'язані в дійсності. В хибному судженні, навпаки, те, що перебуває у зв'язку, роз'єднується, а те, що в дійсності є роз'єднаним, поєднується. Так, у судженні «Сталін — великий гуманіст» поєднується непоєднуване, оскільки Сталін причетний до знищення мільйонів людей. А заперечне судження, в якому суб'єкт і предикат проголошуються несумісними поняттями «Українці не нація», теж не відповідає дійсності. Формальна логіка абстрагується від діалектики абсолютного і відносного в істині. Вона виходить з абсолютного протиставлення істинних і хибних суджень, розглядаючи кожне з них або як істинне і тільки істинне, або як хибне і тільки хибне (тризначна логіка, крім «істини» і «хиби», припускає і третю можливість — «невідомо»). Істинність і хибність судження називають їх логічними значеннями. Кожне судження має логічне (істиннісне) значення, тобто неодмінно є або істинним, або хибним. Перевіркою істинності змісту суджень займаються науки, до предметної сфери яких належать предмети того чи іншого судження. Так, істинність чи хибність судження «Сума кутів трикутника дорівнює ста вісімдесяти градусам» належить до компетенції геометрії, а істиннісне значення судження «Б. Хмельницький — видатний політичний діяч українського народу» — до компетенції історичної науки. (З підручника).
|
