Теорія мультиплікатора
Пригадаємо, що У = С+S. Умова рівноваги залишається попередньою: S = І. Якщо інвестиції І постійні (не залежать від рівня виробництва), тобто І=І0 , то S=І0, а дохід: У = С(У) + І0. Тепер з’ясуємо, що буде, якщо інвестиції отримують приріст Δ І0? Насамперед, це означає збільшення попиту на товарному ринку на величину Δ І0 (бо для інвестицій потрібні товари). Очевидно, що таке порушення рівноваги повинно привести до розширення виробництва. Наскільки ж воно збільшиться? Δ У0 =Δ С (У0) + Δ І0 І0 = b Δ У0 +Δ І0 У0 = 1 / (1-b) * Δ І0 = u* І0 u =1/ (1-b) - мультиплікатор доходу. По визначенню u > 1, так як 0< b< 1. Тобто якщо І=1, то У> 1. Інакше говорячи, одиничний приріст інвестицій викликає приріст виробництва на більшу величину. На перший погляд може здатися, що ми говоримо про елементарні речі: вклали капітал в машини і отримали віддачу Δ У0 > 1. Але це невірно. Про віддачу капіталовкладень можливо було б говорити якщо: по-перше, ми б отримали Δ У0 через виробничу функцію, але в нас не технологічний коефіцієнт, а “схильність до споживання”; по-друге, про віддачу капіталовкладень через виробничий процес можливо говорити тільки в довготривалому плані, а модель Кейнса короткочасна. Якщо ефект мультиплікатора – це зовсім інше, ніж виробничий ефект інвестицій, то на що ж він вказує, що означає? 1. Зазначимо, що мультиплікатор діє в обох напрямках. Тобто якщо інвестиції отримують від’ємний приріст, то національний дохід знизиться при заданій схильності до споживання. 2. Інвестиції визначаються незалежно від збережень приватних осіб і родин. Обсяг збережень повинен пристосовуватися до обсягу інвестицій, а не навпаки. З цього виходить, що ріст виробництва продукту У має верхню межу, яка задається поведінкою функції інвестицій. (Дійсно, по мірі росту У маса збережень буде зростати (так як b< 1), і вона може досягнути такої величини, що її не зможуть поглинути потреби інвестування. Пропозиція перебільшує попит.) 3. Виходить, що інвестиції є найважливішим показником, який багато чого визначає у економічній системі. І тут виникає дещо тривожне. Може статися, що межа виробництва, яку задає функція інвестиції, може оказатися нижче, ніж межа виробництва, яку задає повна зайнятість. На цьому базується вчення Кейнса про безробіття. В стані повної зайнятості мультиплікатор зовсім не діє, оскільки відсутність вільної робочої сили ставить межу росту виробництва. І якщо при цьому виникає додатковий інвестиційний попит, то в системі виникає джерело інфляції. Приклад дії мультиплікатора: я наймаю робітників, щоб вони зробили огорожу на моїй дачі і плачу їм 1000 гр. од., куди входить і ціна дощок. При своїй схильності до споживання 0, 6 вони витратять 600 гр. од. Господар магазину отримав доход в 600 гр. од., якщо його схильність до споживання теж 0, 6 він витратить 0, 6 *600= 360 гр. од. і т.д. 1000+600+360+216+129, 6+... – приріст інвестицій на 1000 гр. од. дає в народному господарстві країни приріст національного доходу на величину: У0 = Δ І0 * 1/(1-в) = 1000* 1/ (1-0, 6 ) = 2, 5 * 1000 = 2500 гр. од.
|