Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Персонал підприємства, його склад та структура




 

Найважливішим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди: їх майстерність, освіта, підготовка, моти­вація діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможнос­ті економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потен­ціалу персоналу підприємства, організації.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробницт­ва) і зовнішніх факторів (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо). Вплив останніх кон­кретизується у таких параметрах макроекономічного характеру, як: чи­сельність активного (працездатного) населення, загальноосвітній йо­го рівень, пропозиція робочої сили, рівень зайнятості, потенційні резерви робочої сили. У свою чергу ці характеристики обумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.

Трудові ресурси - це частина працездатного населення, що за сво­їми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси реальні (ті люди, які вже працюють) та потенційні (ті, що мають бути залучені до пев­ної праці у перспективному періоді).

Для характеристики усієї сукупності працівників підприємства застосовуються терміни - персонал, кадри, трудовий колектив.

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.

Усі працівники підприємства в залежності від ступеню їх участі у виробничій діяльності діляться на промислово-виробничий і непромисловий персонал.

До промислово-виробничого персоналу відносяться працівники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони - тобто всі зайняті у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні.

До непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і знаходяться на балансі підприємства, але не зв’язані безпосе­редньо з процесами промислового виробництва, а саме: житлово-кому­нального господарства, дитячих садків та ясел, амбулаторій, навчаль­них закладів тощо.

У відповідності з характером виконуваних функцій персонал під­приємства поділяється звичайно на чотири категорії: керівники, спе­ціалісти, службовці, робітники |13|.

Керівники- це працівники, що займають посади керів­ників підприємств та їх структурних підрозділів. До них відносяться: директори (генеральні директори), начальники, завідуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах; го­ловні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний ме­ханік тощо), а також заступники відповідно до вищезгаданих посад.

Спеціалістами називаються працівники, що займаються інженерно--технічними, економічними та іншими роботами, зокрема - інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.

До службовців відносяться працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуго­вування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема – діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стено­графісти тощо.

Робітникибезпосередньо зайняті у процесі створення матеріаль­них цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевезен­ням пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до робітників відносяться двірники, прибиральниці, охоронці, кур’єри, гардеробники.

У аналітичних цілях усіх робітників можна поділити на основних - тих, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції, та допоміжних - тих, які виконують функції обслуговування основного виробництва.

Склад та кількісне співвідношення окремих категорій працівни­ків характеризують структуру персоналу (кадрів) підприємства. Особливістю структури кадрів в машинобудуванні є порівняно висока питома вага спеціалістів (фахівців), що пояснюється тим, що вироб­ництво продукції вимагає організації складної системи технічної підготовки виробництва, для якої необхідні висококваліфіковані інженерні кадри.

Особливістю структури робітничих кадрів в машинобудуванні є висока питома вага допоміжних робітників, що є наслідком підвищення рівня технічного озброєння основного виробництва та збільшення ви­трат праці на обслуговування і ремонт складного автоматизованого обладнання, систем автоматизованого управління виробничими процесами. У той же час у допоміжному виробництві порівняно низький рівень організації виробництва, вища частка ручної праці.

У залежності від характеру трудової діяльності персонал підпри­ємства ділиться за професіями і спеціальностями.

Професія- це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.

Спеціальність - це вид діяльності в межах даної професії, який має специфічні особливості і потребує від робітника додаткових (спе­ціальних) знань і навичок.

Так, професія слюсаря ділиться за спеціальностями: слюсар-ремонтник, слюсар-інструментальник, слюсар-складальник; токаря: токар-кару­сельник, токар-револьверник .

Кваліфікація - це сукупність спеціальних знань та практичних на­вичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій певної складності.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців ха­рактеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій або іншій поса­ді. Розрізняють спеціалістів найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання – професіонали), спеціалістів вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним прак­тичним досвідом), спеціалістів середньої кваліфікації (працівники з середньою освітою та деяким практичним досвідом), спеціалістів-прак­тиків (працівники, що займають відповідні посади, інженерні, еконо­мічні, але не мають спеціальної освіти).

Конкретний рівень кваліфікації робітників визначається за допо­могою тарифно-кваліфікаційних характеристик. У машинобудуванні діє вісім розрядів для робітників, які створюють і першими освоюють нову техніку (інструментальники, наладчики), і шість розрядів для решти робітників. Для оцінки кваліфікаційного рівня та організації оплати праці робітників цих професій, а керівників, спеціалістів та служ­бовців за посадами, що є загальними для всіх бюджетних установ і ор­ганізацій використовується "Єдина тарифна сітка" (29-ти розрядна). Крім того за рівнем кваліфікації робітники діляться на чотири; групи: висококваліфіковані, кваліфіковані, малокваліфіковані та некваліфіковані. Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку.

Висококваліфіковані робітники виконують особливо складні та відповідальні роботи (наприклад, ремонт і налагодження складного обладнання).

Кваліфіковані робітники виконують складні роботи (наприклад, метало та деревообробні, ремонтні, слюсарні, будівельні).

Малокваліфіковані робітники виконують нескладні роботи (наприклад, технічний нагляд).

Некваліфіковані робітники виконують допоміжні та обслуговуючі роботи (це, наприклад, вантажники, гардеробники, прибиральники тощо).







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 614. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.005 сек.) русская версия | украинская версия