Тарифна система

Питання організації і планування заробітної плати вирішується в залежності від категорій персоналу: для робітників - у відповіднос­ті із тарифною системою, для керівників, фахівців та службовців - на основі штатно-окладної системи оплати праці, а також у відповідності із тарифною системою.

Під тарифною системою розуміють систему взаємопов’язаних характеристик і показників, на основі яких диференціюється заробітна пла­та робітників відповідно до їх кваліфікації, складності роботи. Тарифна система складається із чотирьох основних елементів: тарифних ставок, тарифних сіток і тарифно-кваліфікаційного довідника, схеми посадових окладів.

Тарифно-кваліфікаційний довідник - нормативний документ, який дозволяє визначити кваліфікацію і тарифну групу, до якої повинні бути віднесені робітник або робота.

У залежності від складності, точності і відповідальності роботи діляться на декілька кваліфікаційних груп, кожній з яких присвоюєть­ся відповідний кваліфікаційний тарифний розряд. На більшості промис­лових підприємств їх шість. У машинобудуванні для робітників, які зайняті освоєнням і створенням нової техніки, встановлено вісім та­рифних розрядів. Найпростіші роботи віднесені до першого розряду.

Тарифний розряд робітникові присвоюється на підставі професій­них знань і трудових навичок. Для забезпечення єдиного підходу до оцінки кваліфікаційної підготовки в довіднику наведені кваліфікацій­ні вимоги. Для кожної професії і розряду дається характеристика, в якій вказані складність роботи, особливості організаційно-технічних умов виробництва, основні вимоги до кваліфікації, рівня теоретичних і спеціальних знань.

Тарифно-кваліфікаційний довідник дозволяє проводити тарифікацію робіт - тобто віднести їх до певного розряду і визначити рівень ква­ліфікації робітника.

В Україні застосовується Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник та професій робітників (ЄКТД). Він містить за кожним розрядом даної професії відповідні характеристики, які складаються з трьох розділів: «Характеристика робіт», «Повинен знати», «Приклади робіт».

Тарифні ставки визначають абсолютний розмір заробітної плати за одиницю часу (година, день, місяць) при 100% виконання норм ви­робітки. Тарифні ставки диференціюються в залежності від важливості галузі, умов і характеру роботи.

На підприємствах машинобудування діють три рівня тарифних ставок. Перший рівень передбачений для робітників-інструментальників, ремонт­ників і наладчиків, які обслуговують автоматичні лінії, верстати з ЧПК, гнучкі виробничі системи та інше складне високоефективне облад­нання.

Другий рівень нижче першого на 12% і використовується для робіт­ників, зайнятих на металорізальних верстатах, штампуванні, ремонті ін­струменту, технологічного оснащення.

Третій рівень нижче першого на 21% і використовується для всіх інших робітників галузі.

Тарифна ставка - це найдинамічніший елемент тарифної системи. У міру росту продуктивності праці підвищується і заробітна плата, що викликає необхідність перегляду ставок.

Тарифна сітка характеризує зміну тарифних ставок в залежності від кваліфікації робітників. Для кожного кваліфікаційного розряду встановлено тарифний коефіцієнт, який показує у скільки разів тариф­на ставка даного розряду більше тарифної ставки першого розряду. Співвідношення величини тарифної ставки найвищого розряду тарифної сітки до тарифної ставки першого розряду називають діапазоном тариф­ної сітки.

Тарифна система в умовах ринкової економіки гарантує мінімальну оплату за певний обсяг праці, є його нижньою границею.

Відповідно до схеми посадових окладів підприємства оплачують працю керівників, спеціалістів та службовців. Розподіл таких працівників за посадами здійснюється за допомогою Єдиної номенклатури посад службовців та Кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів та службовців. У довіднику містяться характеристики кожної посади, які складаються з трьох розділів: «Посадові обов’язки», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги».

Відповідно до чинного законодавства суб’єкти господарювання мають повну самостійність у питаннях організації оплати праці всіх категорій персоналу. Підприємства самостійно встановлюють форми, системи, розміри ставок. При цьому державні тарифні ставки можуть бути орієнтиром у процесі організації оплати праці.