Соціальні технології вивчення трудових колективів

Соціальна технологія являє собою чітко відпрацьовану за операціями сукупність прийомів, методів і впливів, які необхідно застосовувати суб'єктом управління для досягнення цілей соціального управління чи вирішення соціальних проблем у трудових колективах.

В ході розробці соціальних технологій рекомендується дотримуватися ряду принципів, основними з яких є:

принцип багаторівневого аналізу, що вимагає врахування ступеня соціальної зрілості трудових колективів і ранжування на цій основі пріоритетних соціальних резервів;

принцип цілепокладання, що припускає узгодження цілей і завдань соціальної технології з ресурсами і можливостями підприємства, а також вибір засобів, відповідних поставленим цілям;

принцип комплексності, що вимагає оптимізації соціального процесу, врахування впливу технології на всі сторони життєдіяльності трудового колективу;

принцип різноманітності, зумовлений чисельними зв’язками соціальних резервів з іншими виробничими резервами і потребами виокремлення в них власне соціального стосовно конкретних процесів, явищ, подій.

У практиці соціального управління трудовим колективом склалася певна система (модель) розробки соціальних технологій. Вона містить ряд елементів, що відбивають процес технологізації — від усвідомлення потреби реалізації певних соціальних резервів до їх упровадження в реальному трудовому колективі. Такими елементами є:

• виявлення необхідного для підприємства рівня якостей соціального потенціалу особистості, колективу (у даний час, на найближчу і далеку перспективу);

• діагностика реального стану потенціалу особистості й колективу (суб'єктивної та об'єктивної оцінки їх використання);

• комплексний аналіз рівня розбіжностей між реальним і необхідним станом соціальних процесів, виявлення співвідношення динаміки і статики, міри змін і стабільності об'єктів технологізації;

• виявлення і формування соціальної проблеми, визначення мети, завдань;

• комплексний аналіз проблемної ситуації (теоретичний та емпіричний);

• розробка можливих варіантів досягнення мети;

• аналіз альтернатив досягнення мети;

• вибір рішення з використанням сукупності методів і засобів;

• підготовка до виконання обраного рішення (визначається перелік необхідних операцій, що забезпечують регулювання бажаного — якості, кількості тощо) стану соціального процесу;

• підготовка сценарію дії і його утвердження установлення ступеня використання методів управління і самоврядування, рівня готовності об'єктивних і суб'єктивних умов реалізації технологій;

• визначення кошторису витрат (економічних, соціальних, технологічних);

• визначення потреби в правовому, політичному, теоретичному забезпеченні кожного з етапів розробки та освоєння соціальної технології;

• організація інформаційного забезпечення;

• організація контролю за ходом реалізації програм технологізації (форми і методи проміжної діагностики на проміжних етапах освоєння);

• оцінка ефективності реалізації соціальної технології.

Розробка соціальної технології – процес, що вимагає професіоналізму менеджерів й соціологів. Основна складність полягає в різному рівні теоретичного забезпечення окремих операцій. Так, використання соціологічних і психологічних методів профвідбору на стадії прийому дає можливість піднести рівень задоволеності працівника місцем рекомендованої роботи на 80-90%. Однак, зберегти цей ефект на наступних етапах соціальної т6ехнології у роботі з кадрами – адаптації, професійного просування тощо – не завжди вдається через невисокий рівень теоретичного забезпечення цих етапів. Як результат, не вдається досягти високого сумарного ефекту соціальної технології, досягти істотного зменшення плинності кадрів. В управлінській практиці виявлення і реалізація соціальних резервів трудового колективу здійснюється через комплекс соціальних технологій. Так, у розглянутому соціальному проекті досягнення рівня соціальної стабілізації трудового колективу пакет соціальних технологій для досягнення колективом цього рівня містить такі соціальні технології:

1. Робота з тими, хто звільняється.

2. Адаптація молодих працівників.

3. Система соціального просування.

4. Профорієнтаційна робота.

5. Трудова дисципліна.

6. Скорочення втрат робочого часу й непродуктивних витрат праці.

7. Розвиток здібностей та утвердження ініціативи й заповзятливості працівників.

8. Постійне підвищення кваліфікації працівників.

9. Інформаційне забезпечення.

10.Поліпшення морально-психологічного клімату

11.Індивідуальна виховна робота.

12.Розвиток самоврядування в колективі.

13.Ефективність економічної освіти.

Кожна технологія охоплює сукупність процедур і операцій (додаток Ж).

У процесі впровадження доводиться долати чимало труднощів. Найтиповіші з них такі:

1) через незатребуваність соціальних технологій, пов'язану з повільним переходом трудових колективів на нові методи господарювання, впровадження технологій залишається справою ентузіастів.

2) масштаби соціальних резервів трудових колективів найчастіше настільки значні, що для освоєння їх не потрібно досить дорогих соціальних технологій. Поточні соціальні проблеми вдається вирішувати більш простими способами управління.

3) недостатня підготовленість управлінського персоналу до впровадження соціальних технологій, що призводить до невисокого загального соціального ефекту.

Соціологічні опитування свідчать, що 95 % керівників трудових колективів визнають причинами низької ефективності впровадження технологій брак необхідних наукових знань і практичного досвіду соціальної діагностики, а також методики розробки та освоєння соціальних технологій.

Соціологічні опитування свідчать, що 95% керівників трудових колективів визнають причинами низької ефективності впровадження соціальних технологій брак необхідних наукових знань і практичного досвіду соціальної діагностики, а також методики розробки та освоєння соціальних технологій [19, с. 431 – 432].

Тобто в соціальному управлінні трудовими колективами соціальні технології використовуються недостатньо повно. Серед причин такого становища можна назвати брак соціальних технологій, адаптованих до сучасних умов господарювання, не налагоджений обмін цими технологіями, брак інформації про них у відкритому друці тощо.

Впровадження в практику соціального управління соціальних технологій дасть можливість оновити практику соціального планування, підвищити її дієвість.

Резюме

Соціальне управлінняозначає свідомий, цілеспрямований вплив на соціальні об'єкти (системи, організації, інститути), явища чи процеси для приведення напрямку і темпів їх розвитку і функціонування у відповідність до дії об'єктивних суспільних законів на макро- і мікрорівнях.

Соціальне управління включає два основних підкласи - управління індивідуальною діяльністю людини і управління колективною діяльністю людей. Найважливішими видами соціального управління є адміністративно-державне (політичне) управління, управління соціально-культурною сферою (духовним виробництвом), управління матеріальним виробництвом.

Поняття менеджмент, адміністрування, керівництвовідносяться тільки до класу соціального управління, у цьому змісті поняття менеджмент тотожно поняттю соціальне управління. Розрізняють три основних види менеджменту: соціально-політичний, соціально-економічний і соціально-культурний.

Соціологічне дослідження – головне джерело інформації, необхідної для розробок планів соціального розвитку колективу, оперативної роботи служби соціального розвитку підприємства. Соціологічне дослідженняявляє собою систему логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур.

Для проведення соціологічних досліджень у трудових колективах використовуються всі основні соціологічні методи: аналіз документів, спостереження, опитування та соціальний експеримент.

Соціальна технологіяявляє собою чітко відпрацьовану за операціями сукупність прийомів, методів і впливів, які необхідно застосовувати суб'єктом управління для досягнення цілей соціального управління чи вирішення соціальних проблем у трудових колективах.

Соціальне планування – це науково обґрунтоване визначення цілей, завдань, показників розвитку соціальних процесів та основних засобів їх втілення в життя в інтересах трудового колективу. Якщо соціальна діагностика дає змогу оцінити реальний стан соціальних резервів, соціальне проектування припускає розробку загальної моделі соціального організму, то соціальне планування – методів й засобів її реалізації на практиці, що можуть бути представлені у вигляді системи соціальних технологій.

Контрольні питання

1. В чому полягає сутність соціального управління взагалі та соціального управління працею?

2. Які основні принципи соціального управління та які шляхи їх реалізації в трудовому колективі?

3. Що таке система, механізм, структура і функції соціального управління в трудовому колективі?

4. В яких методах реалізується соціальне управління в трудовому колективі?

5. Дайте характеристику соціологічним методам дослідження: аналізу документів, спостереженню, опитуванню та соціальному експерименту.

6. Що таке соціальні технології та як вони використовуються в соціальному управлінні?

7. За якими принципами будуються соціальні технології?

8. Що являє собою пакет соціальних технологій?

9. Що таке соціальне планування та якими методами його здійснюють в трудовому колективі?

Тести для самоконтролю

1. Принципи соціального управління — це:

а) керівні ідеї, вихідні положення, що відтворюють закони розвитку відносин управління;

б) те ж саме, що й принципи менеджменту;

в) основні правила здійснення соціального управління;

г) все вище перелічене.

2. Принцип взаємозв'язку, взаємодії і взаємозумовленості об'єкта і суб'єкта управління – це:

а) загальнометодологічний принцип;

б) організаційний принцип;

в) специфічний принцип;

г) методологічний принцип.

 

3. Публічна оцінка роботи підлеглих керівниками відноситься до:

а) матеріальних засобів;

б) нематеріальних;

в) моральних;

г) суспільних.

 

4. До основних функцій соціального управління відносяться:

а) планування і прогнозування;

б) координація і регулювання;

в) стимулювання і навчання;

г) аналіз і контроль;

д) все вище перелічене.

 

5. Такі методи соціального управління як: узгодження формальної і неформальної структур є ефективними на рівні:

а) великого трудового колективу;

б) окремого працівника;

в) малого трудового колективу;

г) на будь-якому рівні.

 

6. Письмові накази й розпорядження відносяться до наступних засобів соціального управління:

а) матеріальних;

б) нематеріальних;

в) адміністративних;

г) дисциплінарних.

 

7. До якого із засобів соціального управління можна віднести звільнення з роботи за власним бажанням?

а) адміністративного;

б) дисциплінарного;

в) матеріального;

г) нематеріального.

 

8. До першої групи функцій соціального управління належать:

а) функції, спрямовані на формування та оптимізацію соціальної організації колективу й на вдосконалення його соціальної структури;

б) функції, спрямовані на створення сприятливих можливостей для реалізації працівниками своїх соціальних і політичних прав і для задоволення матеріальних і духовних потреб;

в) функції, пов'язані з вихованням і розвитком соціально значущих якостей працівників;

г) все вищеперелічене

 

9. До якої системи методів соціального управління можна віднести виховання?

а) прямі;

б) опосередковані;

в) методи оцінки навколишнього середовища;

г) мотиви й потреби.

 

10. На якому рівні використовуються методи соціального управління через мотиви й потреби?

а) окремого працівника;

б) малого трудового колективу;

в) великого трудового колективу;

г) на всіх перелічених рівнях.

 

 

11. До яких принципів можна віднести прогнозування та конкретність?

а) загально методологічні;

б) методологічні;

в) специфічні;

г) організаційні.

 

12. Засоби та умови праці, заробітна плата, премії належать до засобів:

а) нематеріальних;

б) матеріальних;

в) адміністративних;

г) дисциплінарних.

 

13. До яких засобів соціального управління можна віднести представлення та присвоєння почесних звань?

а) дисциплінарних;

б) матеріальних;

в) нематеріальних;

г) моральних.

 

14.Зміст і закономірності механізму соціального управління вивчаються такими науками як:

а) соціологія управління і теорія соціального управління;

б) соціологія професій;

в) соціологія організацій;

г) економічна соціологія.

15. Соціологічне дослідження являє собою:

а) аналіз документів;

б) соціальний експеримент;

в) спостереження;

г) систему логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур.

 

16. Причинами низької ефективності впровадження соціальних технологій є брак:

а) необхідних наукових знань;

б) практичного досвіду соціальної діагностики;

в) навчальних закладів, що готують відповідних фахівців;

г) все вище перелічене.

 

17. До соціальних фактів прийнято відносити:

а) трудову поведінку окремих працівників або їх груп;

б) продукти трудової діяльності;

в) вербальні дії працівників;

г) все вищеперелічене.

18. Проблемна ситуація – це:

а) протиріччя між нашими знаннями щодо необхідність будь-яких теоретичних чи практичних дій і незнанням засобів, методів, шляхів реалізації цих дій;

б) ризикова ситуація;

в) ситуація, яка передбачає наявність будь-якого конфлікту та засобів його вирішення;

г) ваш варіант відповіді.

19. Коли в соціології доцільно використовувати метод спостереження:

а) в разі виникнення конфліктної ситуації;

б) у випадку одержання знань про події та факти життя трудового колективу за допомогою безпосередніх вражень про них соціолога;

в) при наявності виникнення серйозних ризиків для здійснення управлінської діяльності;

г) ваш варіант відповіді.

 

20. Правила, основні положення та норми поведінки, які використовують органи управління у процесі керівництва в силу соціально-економічних умов, що склалися в суспільстві – це:

а) загальнометодогічні принципи;

б) методологічні принципи;

в) принципи соціального управління;

г) організаційні принципи.