Microsoft Word для обчислень

 

Текстові документи можуть містити вставки зовнішніх об'єктів у вигляді аркушів електронної таблиці Microsoft Excel (рис. 4.14).

 

а)

б)

Рисунок 4.14. Електронна таблиця Microsoft Excel у текстовому документі

а) в активізованому виді

б) не в активізованому виді

 

Ці таблиці забезпечують більш зручний режим обчислень за рахунок дос­тупності всіх обчислювальних ресурсів Microsoft Excel.

Обсяг інформації в еле­ктронній таблиці, включеної в текстовий документ, може бути як завгодно ве­ликим.

У текстовий документ електронну таблицю можна вставити такими способами:

 

1. Вставка електронної таблиці за допомогою панелі інструментів Стандарт­ная:

 

· установити курсор у місце вставки електронної таблиці;

· нажати кнопку Добавить таблицу Excel;

· при натиснутій лівій кнопці миші виділити необхідне число рядків і стовп­ців електронної таблиці;

· відпустити кнопку миші.

 

2. Вставка електронної таблиці в документ як впровадження об'єкта за допомо­гою команди Вставка ► Объект.

 

Для активізації вставленої таблиці може використовуватися команда Правка ► Объект листа або подвійне клацання по впровадженій таблиці. Ко­манда Правка ► Объект листа має підменю, у яке входять команди: Изме­нить, Открыть, Преобразовать.

При виконанні команди Изменить, меню програми Microsoft Word заміняється на меню програми Excel.

Впрова­джена робоча книга не зберігається окремо від текстового документа.

Для повернення в документ Microsoft Word варто клацнути мишею в будь-якому мі­сці тексто­вого документа. Зовнішнє зображення електронної таблиці в текстовому доку­менті відповідає останньому становищу робочої книги при за­вершенні ре­дагування.

При виконанні команди Открыть в текстовому документі відкрива­ється вікно електронної таблиці. У цьому випадку робоча книга може бути збережена окремо від текстового документа.

При виконанні команди Файл ► Закрыть и вернуться в документ робоча книга зберігається усере­дині текс­тового документа. Команда Преобразовать дозволяє перетво­рити електронну таблицю в об'єкт іншого типу (у вигляді значка).

3. Вставка електронної таблиці за допомогою команди меню Вставка ► Объект.

При виконанні команди Вставка ► Объект виводитися діалогове вікно Вставка объекта в якому єдві вкладки: Создание і Создание из файла. На вкладці Создание вибирають тип об'єкта Лист Microsoft Excel. У цьому випа­дку робоча книга впроваджується в документ і як самостійний документ не іс­нує (файл можна впровадити в текстовий документ у вигляді значка, якщо встановити відповідний прапорець на вкладці).

На вкладці Создание из файла вибирають файл із робочою книгою, і електронна таблиця впроваджується в те­кстовий документ у вигляді копії.

На вкладці можна встановити прапорці В виде значка і Связать с файлом. При установці зв'язку з файлом всі зміни в робочій книзі будуть відбиті в текстовому документі.

Зв'язки текстового доку­мента із зовнішніми об'єктами можна переглянути й змінити за допомогою ко­манди меню виправлення Связи (рис. 4.15).

 

 

Рисунок 4.15. Діалогове вікно настроювання зв'язку з об'єктом

 

Для кожного зв'язаного об'єкта вказується файл - джерело й режими ви­користання:

· кнопка Обновить (або F9) - відновлення зв'язку з об'єктом;

· кнопка Открыть источник - відкриває об'єкт (файл джерела) в окре­мому програмному вікні;

· кнопка Сменить источник - змінює посилання на об'єкт (файл дже­рела);

· кнопка Разорвать связь - скасовує зв'язок з об'єктом (текстовий доку­мент замість об'єкта включає його графічне зображення.

Розмір файлу документа Microsoft Word із впровадженими електронними таблицями різко збільшується.

 

4.6. Діаграми в текстовому процесорі Word

 

4.6.1. Робота з діаграмами в тестовому процесорі Microsoft Word

Діаграми є зручним засобом візуального подання даних і поряд з табли­цями дуже широко використаються в науково-технічній, економічній і іншій документації. Для створення діаграм текстовий процесор використовує програ­мний засіб Microsoft Graph, що встановлюється під час установки текстового процесора. Текстовий процесор Microsoft Word надає два основних методи для вставки діаграм у документ. Методи створення діаграм.

Перший метод створення діаграми заснований на використанні довільної таблиці у вигляді шаблона. Цю довільну таблицю користувач заповнює потрібними даними й робить настроювання зовнішнього вигляду.

Другий метод створення діаграми заснований на наявній таблиці в до­кументі. Розглянемо перший метод створення діаграми. Створення діаграми першим методом починається з команди Объект меню Вставка. Після виконання команди Объект відкривається діалогове ві­кно Вставка объекта (рис. 4.16.).

 

 

Рисунок 4.16. Діалогове вікно для вставки об’єкта

 

У цьому вікні користувач повинен вибрати тип об'єкта(Диаграмма Microsoft Graph). Після вибору типу об'єкта варто нажати кнопку ОК і тоді відкриється вікно Microsoft Graph з базовою таблицею у вигляді шаблона й ді­аграмою (Рис. 4.17).

 

Рисунок 4.17. Базова таблиця

 

Комірки таблиці варто заповнити необхідними даними. Після заповнення таблиці даними її варто редагувати, для додання діаграмі не­обхідного виду.

Якщо використовується другий метод вставки діаграми, то перед вико­нанням команди Объект варто виділити таблицю, а потім скопіювати її в бу­фер обміну з тією метою щоб вставити її в базову таблицю шаблона.

 

4.6.2. Настроювання зовнішнього вигляду діаграми

Після заповнення таблиці даними необхідно вибрати для них тип діаг­рами або графіка.

Вибір типу діаграми або графіка роблять у діалоговому вікні Тип диаграммы (рис.4.18), що відкривається командою Диаграмма ► Тип диаграм­мы у вікні Microsoft Graph і має пари вкладок стандартні – 14 діаг­рам і нестандартні - 20 діаграм.

Тип діаграми вибирають у полі Тип, перегля­даючи при цьому зовнішній вигляд зразка в полі Вид. Вибравши форму діаг­рами, або графіка приступають до її настроювання.

Настроювання склада­ється у виборі елементів оформлення діаграми або графіка й елементів подання да­них.

Елементи оформлення діаграми або графіка й виконується в діалоговому вікні Параметры диаграммы (рис.4.19), що відкривається командою Диа­г­рамма ► Параметры диаграммы.

Рисунок 4.18. Діалогове вікно для вибору типу діаграми

 

Рисунок 4.1.9. Діалогове вікно для встановлення параметрів діаграми

Елементи подання даних і оформлення. Елементи подання даних – це маркери на графіках, стовпці гістограм, сектори кругових діаграм, загалом, все те, що служить для безпосереднього відображення даних. Всі настроювання елементів подання даних здійснюються безпосередньо на діаграмі або графіку після подвійного клацання мишкою на відповідному елементі. Елементи оформ­лення - це назви діаграми, назви її осей, легенда (спеціальне поле, у якому наведені умовні позначки для групи елементів даних), підпису до елеме­нтів да­них і лінії координатної сітки. Настроювання виконують підключенням або відключенням тих або інших елементів. Елементи діаграми бувають зв'яза­ними або приєднаними. Зв'язані елементи – це ті елементи, які зв'язані зі зна­ченнями таблиці. Так, наприклад, назви діаграми, назви її осей і легенду можна редагу­вати окремо – це приєднані елементи оформлення.

Підписи до елементів даних редагувати на діаграмі не можна, вони зв'я­зані зі значеннями в базовій таблиці й тому вважаються зв'язаними елементами.

Приєднані елементи можна форма­тувати. Для цього треба в полі діаграми клацнути двічі на полі приєднаного елемента, і тоді відкриється відповідне ві­кно форматування (Формат легенды, Формат оси, Формат названия диа­г­ра­ммы, Формат области построения і т.д.). Після форматування відповідні вікна необ­хідно закрити.

 

4.7. Робота с графічними об’єктами в текстовому процесорі

 

4.7.1. Робота з малюнками в текстовому процесорі Microsoft Word

при створенні документа

 

У документах Microsoft Word використовується два типи графічних об'єктів: малюнки й зображення. В українській мові різниця між цими термі­нами неочевидна, а в текстовому процесорі різниця між ними значна.

Малюнки – об'єкти векторної природи – це лінії (прямі й криві), і різні геометричні фігури. Таким чином, малюнки - це геометричні фігури, які зобра­жуються за допомогою ліній. Засоби для їхнього створення є в самому тексто­вому процесорі.

Зображення – растрові об'єкти. Текстовий процесор не має засобів для їхнього створення, тому вони вставляються як зовнішні об'єкти з файлу, підго­товленого іншими засобами (графічним редактором, за допомогою сканера, цифрової камери, графічного планшета). Малюнки завжди можна впровадити в документ, і їх можна редагувати безпосередньо в самому документі. Зобра­ження завжди вставляється методом зв'язування або впровадження, редагу­вання зображень засобами текстового редактора можливо в значно об­межених межах.

Робота з малюнками. Для роботи з векторними малюнками служить па­нель інструментів Рисование (Вид ► Панель инструментов ► Рисование), зображена на рисунку.4.20.

 

 

Рисунок 4.20. Панель малювання

 

Основним засобом цієї панелі, призначеною для створення найпростіших об'єктів, є список, що розкривається, Автофигуры. У його категоріях (групах) представлені заготівки для створення ліній, прямих і кривих, найпростіших ге­ометричних фігур, фігурних стрілок і виносних ліній, креслярських елементів для структурних блок-схем і інше (Рис. 4.21).

 

Рисунок 4.21. Список автофигур

 

При створенні й редагуванні векторних об'єктів використовують наступні прийоми й засоби:

 

1. Векторні об'єкти створюють шляхом їхнього вибору з категорій списку Ав­тофигуры.

2. Їхній розмір редагують шляхом перетаскування маркерів виділеного об'є­кта в поле документа.

3. Зручним засобом, що спрощує створення геометричних фігур, є допомі­жна координатна сітка. Командою(на панелі малювання) Рисование ► Сетка відк­ривають діалогове вікно Привязка к сетке (рис. 4.22).

 

 

Рисунок 4.22. Діалогове вікно для прив’язки малюнка досітки

 

У цьому вікні задають крок сітки, що дозволяє змінювати дискретність переміщення об'єкта, як по вертикалі, так і по горизонталі. Прапорець Привя­зать к другим объектам забезпечує автоматичне вирівнювання об'єктів по лі­ніях сітки, що проходять через вертикальні й горизонтальні краї автофігур, а прапорець Привязать к сетке забезпечує включення або відключення коорди­натної сітки. Якщо прапорець установлений, а координатну сітку необхідно ві­дключити, а це необхідно при редагуванні готових фігур, тоді треба натис­нути клавішу Alt.

4. Властивості об'єктів (товщина ліній або відсутність їх, заливання) зада­ються в діалоговому вікні Формат автофигуры, що відкривається ко­мандою Формат ► Автофигура (рис.4.23) при виділеному об'єкті або через контекстне меню об'єкта (рис.4.24) або подвійним клацанням на са­мому об'єкті.

 

 

Рисунок 4.23. Діалогове вікно для форматування автофігури

 

Рисунок 4.24. Контекстне меню

 

5. Поворотом об'єкта можна управляти дискретно й безупинно. Для безперерв­ного обертання використають кнопку Свободное вращение на панелі інстру­ментів Рисование. Для дискретного завдання кута повороту об'єкта ви­корис­тають вкладку Размер діалогового вікна Формат автофигуры (яке відк­рива­ється через пункт меню Формат або контекстне меню, коливиділена ав­тофігура).

6. Взаємодія мальованого об'єкта з навколишнім текстом може бути досить складним. Так, наприклад, текст може обтікати малюнок за заданою схемою, але він може лежати й поверх малюнка, і під ним.

 

Вибір методу взаємодії малюнка з текстом виконують на вкладці Поло­жение в діалоговому вікні Формат автофигуры або через кнопку Обтекание текстом панелі Рисование (якщо вона встановлена).

Малюнок можна вставити, як один об'єкт, для цього використовується команда Вставка ► Об'єкт і у вікні, що з'явилося, Вставка объекта необхідно вибрати тип об’єкта Рисунок Microsoft Word (рис. 4.25) або використати для цього відповідний значок Добавить рисунок Word на панелі інструментів (на панелі інструментів може бути різна кількість значків залежно від настрою­вання).

 

Рисунок 4.25. Діалогове вікно для вставки об'єкта

 

У вікні, що з'явилося, Рисунок в документ необхідно створити малюнок, використовуючи засоби панелі Рисование, а потім закрити це вікно й малюнок буде вставлений у текстовий редактор як один об'єкт. Для редагування такого малюнка необхідно двічі клацнути мишкою на створеному малюнку.

Кілька малюнків можна об'єднати в один об'єкт за допомогою команди Группировка, контекстного меню виділених малюнків або за допомогою ко­манди Рисование ► Группировать.

 

4.7.2. Спеціальні засоби редагування

 

Ці засоби редагування представлені кнопками на панелі інструментів Ри­сование. Вони дозволяють:

 

· створювати тіньові ефекти;

· створювати тривимірні ефекти.

Створення написів у полі малюнка. Написи можуть розташовуватися як у полі самого малюнка, так і поза малюнком. Написами можуть бути заголо­вки, буквені або цифрові позначення елементів малюнка. Для створення текс­тових елементів, приєднаних до автофігур або малюнків, служить спеціа­льний засіб Надпись, у меню Вставка або значок Надпись на панелі Рисование. Створивши автофігуру, поруч створюють елемент Надпись. У полі напису вво­дять необхідний текст, після чого напис можна редагувати. Її розмір підганяють під розмір тексту, що втримується в ній, перетаскуванням маркерів. Інші властивості напису задають у діалоговому вікні Формат надписи (рис.4.26), що для виділеного напису відкривають командою Формат ► Надпись.

 

 

Рисунок 4.26. Діалогове вікно для форматування напису

 

Елементи керування, представлені на вкладках цього вікна, дозволяють настроїти:

 

· фоновий колір;

· колір + тип і товщину ліній (якщо при виборі кольору задати параметр бі­лий, тоді лінії, що обрамляють надпис, не будуть видні);

· розмір рамки напису;

· положення зовнішньої рамки напису по горизонталі й вертикалі на сторі­нці;

· обтікання зовнішнім текстом зовнішньої рамки напису;

розміри внутрішніх полів між текстом і зовнішньою рамкою поля Надпись (призначаються на вкладці Надпись).

 

Створивши напис її можна згрупувати з малюнком, і тоді вони будуть представляти цілу композицію, через контекстне меню виділених елементів ма­люнка й напису (рис. 4.27).

 

 

Рисунок 4.27. Контекстне меню виділених об'єктів

 

Для автофігур, є особливий засіб створення текстового оформлення, коли текст розміщатися в поле автофігури. Це виконують командою Добавить текст у контекстному меню автофігури (рис. 4.28).

 

 

Рисунок 4.28. Контекстне меню автофігури

 

Якщо текст великий, можна або змінити розмір автофігури шляхом пере­таскування її маркерів, або змінити формат тексту, зменшивши розмір шрифту засобами панелі Форматирование. Цей прийом використовують при створенні структурних і функціональних схем.

Робота з композиціями малюнків. Композиція малюнків виконується із простих малюнків, для створення складних малюнків. Тому при створенні складних малюнків необхідно враховувати взаємодію простих малюнків між собою. При створенні композиції малюнків необхідно дотримуватися наступної послідовності:

1. Вирівняти об'єкти. Для вирівнювання декількох об'єктів між собою їх ва­рто виділити, а потім дати команду Рисование ► Выровнять / распределить, панелі Рисование. У списку, що розкрився, необхідно вибрати команду вирів­нювання. Варто звернути увагу на особливість дії команд вирівнювання. Так, наприклад, якщо два об'єкти вирівнюються по нижньому краї, виходить, вони вирівнюються по нижньому краї самого нижнього об'єкта. Вирівнювання по правому краї – це вирівнювання по правому краї самого правого об'єкта із чи­сла виділених об'єктів і так далі. Операція розподілу виконується, тільки якщо група складається більш ніж із двох об'єктів. Між об'єктами можна автоматично встановити рівні інтервали. При установці рівних інтервалів між об'єктами по горизонталі необхідно виконати команду Выровнять / распределить ► Расп­ределить по горизонтали, івідповідно по вертикалі виконується команда Рас­пределить по вертикали. Якщо необхідно виконати вирівнювання відно­сно полів сторінки, варто виконати команду Выровнять / распределить ► отно­сительно страницы, і тоді відстань міжоб'єктами вирівнюється відносно полів сторінки (відстань між об'єктами збільшується).

2. Якщо об'єкти, що становлять композицію, перекривають один одного, то для зміни їхнього взаємного положення використовують команду Порядок, контекстного меню виділених об'єктів.

3. Після виконання перших двох пунктів виконують угруповання композицій­ного малюнка, щоб вони являли собою як один об'єкт. Для цього необхідно виконати команду Группировка ► Группировать контекстного меню (мал. 4.27) виділених об'єктів. Якщо необхідно композиційні малюнки редагувати, тоді їх потрібно розгрупувати командою Группировка ► Разгру­ппировать.

Робота із кліпартами. Для створення складних композицій використа­ють готові бібліотеки малюнків (кліпартів). Такі бібліотеки поширюються на окремих компакт – дисках, їх можна знайти в Інтернеті, але базова, найпрос­тіша колекція, може бути встановлена разом з текстовим процесором - вона входить у комплект поставки пакета Microsoft Office. Для вставки кліпартів використають команду Вставка ► Рисунок ► Картинки або відповідну кно­пку на панелі інструментів Рисование, якщо вона встановлена користувачем у процесі настроювання панелі інструментів користувачем. У результаті вико­нання команди відкривається діалогове вікно Коллекция клипов (із правої сторони вікна процесора Word). Це вікно дозволяє знайти потрібний кліп по за­значеному імені й установленим параметрам пошуку. До кліпартів відносять не тільки графічні об'єкти (картинки й фотографії), але й звукові кліпи, відеокліпи (фільми) - їх можна вставляти в документ засобами даного діалогового вікна. При роботі із кліпартами варто мати на увазі, що підібрати саме той кліпарт, що щонайкраще відповідає характеру документа, можна далеко не завжди. Кліпа­рти варто розглядати не як готові засоби оформлення, а як заготівлі для їхнього створення. Деякі кліпарти - це композиційні об'єкти. Їх можна «розбити» на складові, редагувати їхні елементи окремо, створювати композиції з об'єктів, узятих з різних кліпартів. Порядок редагування кліпартів:

 

· кліпарт виділяють клацанням лівою кнопкою миші;

· відкривають його контекстне меню клацанням правої кнопки миші;

· у контекстному меню вибирають команду Изменить – він відкрива­ється в окремому вікні редагування, у цьому вікні працюють із окре­мими об'єктами, що становлять малюнок.

 

При роботі із кліпартами використають команди групувати й розгрупу­вати й зміни порядку накладення елементів малюнка.

Спеціальні засоби оформлення. Ці засоби оформлення представлені кно­пками на панелі інструментів Рисование. Вони дозволяють:

 

· управляти цвітом заливання, цвітом контуру, цвітом тексту;

· управляти товщиною суцільних ліній, параметрами штриха для штрихо­вих ліній;

· перетворювати лінії в стрілки й управляти формою їхніх кінців;

· створювати тіньові ефекти;

· створювати тривимірні ефекти.

 

Для кожної із кнопок оформлення відкривається палітра, що дозволяє на­строїти результат дії ефекту.

Робота із зображеннями. Під зображенням розуміються растрові графі­чні об'єкти, виконані сторонніми програмними засобами. Вони вставляються в документ методом зв'язування або впровадження. Загальна команда для вста­вки таких об'єктів – Вставка ► Рисунок ► Из файла. По цій команді відкрива­ється стандартне діалогове вікно Добавление рисунка, у якому й про­вадиться вибір файлу, що містить зображення.

Для керування методом взаємодії вільного зображення з текстом служить вкладка Положение в діалоговому вікні Формат рисунка, що відкривають ко­мандою Формат ► Рисунок (для автофігури команда Формат ► Автофигура) або кнопкою Формат рисунка (автофигуры) на панелі інструментів Настойка изображения. Якщо зображення вставлене в документ як вільне, додаткові за­соби настроювання обтікання можна також одержати з меню, що відкривається кнопкою Обтекание текстом, на панелі інструментів.

Прийоми редагування зображення. У текстовому процесорі є два за­соби редагування вбудованого зображення. Перший засіб – внутрішній, а дру­гий зовнішній, що підключається при установці текстового процесора. Вну­трі­шній засіб представлений елементами керування панелі інструментів На­стройка изображения (Вид ► Панели инструментов ► Настройка изоб­ра­жения). Зовнішнім засобом редагування зображень є редактор Microsoft Photo Editor 3.0. Він повинен бути підключений при установці текстового про­цесора, як і редактор формул. На панелі інструментів Настройка изображения засоби настроювання зображення представлені досить «скромно» наступними кноп­ками:

· збільшити контрастність;

· зменшити контрастність;

· збільшити яскравість;

· зменшити яскравість;

· обрізка (нажавши кнопку Обрезка, перетаскують обмежуючий малю­нок маркери, таким чином, здійснюється обрізка);

· установити прозорий колір.

 

При використанні зовнішнього редактора зображень необхідно знати, що вставку зображення в документ варто виконувати через команду Вставка ► Объект ► Microsoft Photo Editor 3.0. При цьому відкривається вікно ство­рення зображення New (Створити), у якому варто включити перемикач Open an Existing Picture (Відкрити існуюче зображення). По закінченні редагування вікно редактори закривають, і зображення автоматично вбудовується в тексто­вий документ. Зовнішній редактор зображень працює з незв'язаними впрова­дженими зображеннями в документ, тому що розраховано на зміну файлу ори­гіналу.

 

4.8. Створення комплексних та складених документів в текстовому

процесорі Word

4.8.1. Введення формул, запуск і настроювання редактора формул

 

Для створення економічної, науково-технічної, й іншої документації з формулами, математичними виразами необхідно мати засіб для введення їх у текстовий документ. Одним з таких засобів є спеціальний додаток MathCad. Але функції MathCad мають широкі можливості, і використовувати їх у текс­товому процесорі не раціонально.

Тому в текстовому процесорі використову­ють більше простий засіб, такий як редактор формул Microsoft Equation 3.0.

Редактор формул Microsoft Equation 3.0. дозволяє створювати формульні об'є­кти й вставляти їх у текстовий документ. При необхідності вста­влений об'єкт можна редагувати безпосередньо в полі документа.

Для запуску редактора формул служить команда Вставка ► Объект або значок у вигляді кореня квадратного на панелі інструментів Стандартная.

 

Рисунок 4.29. Діалогове вікно Вставка объекта

 

У діалоговому вікні, що відкрилося, Вставка объекта (рис. 4.29) варто вибрати пункт Microsoft Equation 3.0, ітоді відкриється вікно редактора фор­мул і панель управління/інструментів Формула, представлена на рисунку 4.30.

 

 

Рисунок 4.30. Вікно редактора формул

 

При цьому рядок меню текстового процесора заміщається рядком меню редактора формул. Перш ніж користуватися редактором формул, варто вико­нати його настроювання. Настроювання складається в призначенні шрифтів для різних елементів, що входять у формули. Для того щоб увійти в режим настро­ювання необхідно виконати команду Стиль ► Определить. Щоб виконати цю команду необхідно відкрити пункт Стиль (рис. 4.31) і клацнути на пункті Определить.

 

 

Рисунок 4.31. Пункт меню Стиль редактора формул

 

Після виконання команди Стиль ► Определить відкривається діалогове вікно Стили (рис. 4.32.).

 

 

Рисунок 4.32. Діалогове вікно Стили

 

Це настроювання є обов'язковим, виконується один раз. Інші настрою­вання є необов'язковими, вони виконуються в діалоговому вікні Интервал, представленого на рисунку 4.33, що відкривається командою Формат ► Инте­рвал.

 

Рисунок 4.33. Діалогове вікно Интервал

Численні засоби настроювання, що є присутнім у ньому, призначені для завдання міжсимвольних відстаней між різними елементами математичних ви­разів, формул. Для завдання розмірів символів використається команда Раз­мер ► Другой. Надалі, для введення математичних виразів, формул корис­тувач користується панеллю управління (інструментів) редактора формул. Панель ін­струментів редактора формул містить два ряди кнопок. Кнопки ниж­нього ряду створюють своєрідні шаблони, що містять поля для введення символів. Кнопки верхнього ряду необхідні для уведення математичних симво­лів і позначень, введення необхідного інтервалу між символами, символів грецького алфавіту. Так, наприклад, для введення звичайного дробу варто виб­рати відповідний ша­блон, що має два поля: чисельник і знаменник. Заповнення цих полів може про­вадитися як із клавіатури, так і за допомогою елементів управління верх­нього рядка, за допомогою мишки. Переходи між полями вико­нується за допомогою клавіш управління курсором або за допомогою мишки, клацнувши мишкою в необхідному полі.

Введення й редагування математичних виразів, формул завершується на­тисканням клавіш ESC або закриттям редактора формул. Можна також клац­нути лівою кнопкою мишки в полі документа поза областю уведення фор­мули. Тоді уведена формула автоматично вставляється в текст як об'єкт. Введений математичний вираз можна перемістити в будь-яке місце документа через бу­фер обміну.

Для редагування математичного виразу, формул безпосередньо в докуме­нті досить виконати на ній подвійне клацання мишкою. При цьому автоматично відкриється вікно редактора формул.

 

Особливості редактора формул:

 

Редактор формул являє собою окремий компонент (об'єкт), тому при устано­вці текстового процесора потрібно вказувати необхідність його підключення.

При роботі з редактором формул варто прагнути до того, щоб формула вво­дилася повністю в середовищі редактора формул.

При введенні формул і виразів не рекомендується використовувати символи кирилиці, вони можуть бути використані тільки як описові індекси.

У редакторі формул не працює клавіша пробіл, оскільки необхідні інтервали між символами створюються автоматично.

Однак якщо необхідність уведення пробілів все-таки виникає, то їх можна вводити за допомогою кнопки Пробелы и многоточия панелі інструментів Формула.