Малюнок 2 Як мене бачили батьки і я сама себе

С.: Мама мене бачила сонечком, заради якого потрібно жити. Я себе бачила вазоном.

П.: Яким було бачення батька?

С.: Бачення батька мені не відоме.

 

 

 

Мал. 2 Як мене бачили батьки і я сама себе

 

П.: Ви б хотіли, щоб батько вас бачив " сонцем" чи " вазоном"?

С.: " Сонечком".

П.: Внутрішній світ батька закритий для вас. Якщо згадати ситуацію, коли ви будували модель з вашим чоловіком, то його потреби, наміри, інтереси також значною мірою закриті для вас. Ви повністю залежні від власної психодраматичної ситуації. Не було практики сприйняття внутрішнього світу близької людини – розуміти внутрішній світ батька не довелося. Розуміння батька відбувалося через сприйняття матері, через інтимні стосунки батьків.

С.: Інтимні стосунки батьків для мене не існували. Я вважала, що їх не було.

П.: Виникає гіпотеза, що за цим криється Едипова залежність від батька. Через ідентифікацію з матір’ю є можливість приєднання до інтимних стосунків батьків. Квітці у вазоні не заважає сонце?

С.: Ні. Сонце дає ріст вазону.

П.: Сонце швидше схоже на соняшник, аніж на справжнє світило. Квітка обмежена горщиком. Вона не може вирости могутньою, бо залежна від людей, які її поливають або не поливають?

С.: Так. Я безмежно залежна.

П.: Що відбудеться, коли квітка у вазоні все ж виросте?

С.: Горщик зруйнується, бо корені квітки у нього не помістяться.

П.: Це взагалі можливо?

С.: Ні. Цей образ єднає мене з мамою. Якщо горщик зруйнується – квітка не житиме.

П.: Це натяк на комплекс меншовартості.