Організація проводового зв’язку в механізованому батальйоні
Провідні засоби зв'язку в батальйоні (дивізіоні) і їхніх підрозділах можуть застосовуватися самостійно чи в поєднанні з радіозасобами при розташуванні військ на місці, у вихідному районі, в обороні, а також при забезпеченні внутрішнього зв'язку на пункті управління. Провідні засоби зв'язку забезпечують зручність ведення переговорів і мають велику в порівнянні з радіозасобами таємність передач. На провідних каналах зв'язку майже виключається можливість створення перешкод супротивником. Однак застосування провідних засобів зв'язку має ряд недоліків, що обмежують можливість використання цих засобів: уразливість від вогню супротивника і можливість ушкодження транспортними засобами, громіздкість матеріальної частини і порівняно мала швидкість робіт із прокладки і зняття кабельних ліній зв'язку, складність, а іноді і неможливість прокладки кабелю на зараженій і важкопрохідної місцевості, потреба у великій кількості особового складу для прокладки, експлуатаційного обслуговування і зняття кабельних ліній. Проводовий зв'язок у підрозділах організується двома способами: по напрямку і по осі. Рисунок 25.5. Прокладання кабельної лінії: а — у траншеї; б — через ґрунтову дорогу; в— у лісі з улаштуванням колодязя на лінії зв'язку; г— через дорогу з покриттям; д — через залізницю При організації зв'язку по напрямку зв'язок від пункту управління (командира, штабу) чи між двома взаємодіючими підрозділами здійснюється по провідній лінії, прокладеній між ними. Цей вид доцільно застосовувати в обороні й у вихідному районі. При організації зв'язку по осі зв'язок від пункту управління (командира, штабу) з декількома пунктами управління (командирами, штабами) чи між декількома взаємодіючими підрозділами здійснюється по одній провідній лінії. Цей вид зв'язку організується в наступальному бої при невеликих темпах просування військ, коли немає часу для організації проводового зв'язку по напрямках, а також у всіх інших випадках при недоліку провідних засобів. Безперебійність дії проводового зв'язку досягається улаштуванням з’єднувальних ліній між вузлами зв'язку пунктами управління механізованих (танкових) підрозділів і вузлами зв'язку артилерії й інших військ, а також при прокладці ліній зв'язку в траншеях, чи ходах сполучення при їх заглибленні в ґрунт на глибину 15–20 см. Варто враховувати також і захисні властивості місцевості. Для прокладки ліній зв'язку необхідно використовувати справний кабель і майно, технічно грамотно виконувати всі роботи, правильно організовувати їхнє експлуатаційне обслуговування. Через населені пункти прокладати кабель не доцільно. При неможливості обходу населеного пункту лінію треба прокладати по вулицях з найменшим рухом, підвішуючи і закріплюючи кабельна висоті не менш 5, 5 м чи заглиблюючи його в землю. На відкритій місцевості при неможливості заглиблення кабелю, лінії зв'язку прокладаються по поверхні ґрунту з використанням складок місцевості, кабель укладається на землю вільно, без натягу і кріпиться до місцевих предметів чи кілків через 150–200 м. Варто уникати прокладки ліній поблизу залізних і шосейних доріг. Якщо за умовами обстановки кабельна лінія повинна прокладатися уздовж доріг, відстань між ними повинно бути не менш 150 м. Для підвіски кабелю можуть використовуватися опори постійних повітряних ліній зв'язку. У цих випадках кабель повинен підвішуватися на висоту 3 м і на 1, 5 м нижче нижнього проводу постійної повітряної лінії. Для кріплення кабелю на опорах його обвивають два-три рази. Щоб кабель не сповзав з опор, через три-чотири прольоти його закріплюють на опорі петлею. Не слід закріплювати кабель за гаки і зайняті проводами ізолятори. Підвішувати кабель на опорах високовольтних магістралей і освітлювальних мереж забороняється. На болотистій місцевості й у сирих місцях кабель повинен підвішуватися на жердинах, чи місцевих предметах прокладатися по купинах. Щоб уникнути сповзання уводу його варто закріплювати кілочками чи рогатками. У лісі в достатньому ступені забезпечується маскування прокладених ліній зв'язку. Кабель прокладається по поверхні ґрунту по просіках, галявинах чи рідколіссю підвішується без натягу на деревах на висоту близько 3 м. При переході кабелю з землі на дерева його кріплять біля кореня дерева, а потім піднімають по стовбурі нагору. Через кожні 200–250 м кабель кріпиться, у місцях з'єднання будівельних довжин влаштовуються «колодязі», щоб можна було швидше знайти ділянки ушкодження кабельної лінії. У траншеях і ходах з’єднання кабель укладається по їх стінках і кріпиться кілочками, у місцях перетинання траншей і ходів з’єднання він закривається дошками. Траса прокладки кабелю повинна бути по можливості прямолінійною, забезпечувати зручність розгортання й експлуатаційного обслуговування кабельної лінії. При прокладці кабелю на трасі зустрічаються різні перешкоди у виді доріг, ярів, високовольтних ліній, рік, озер, каналів. У цих випадках необхідно виконувати визначені правила. Улаштовуючи переходи через ґрунтові дороги, кабель необхідно прокладати в землі в канавках, що відриваються, глибиною 20–40 см. Після цього канавка засипається ґрунтом і утрамбовується, по сторонах дороги кабель кріпиться кілочками. Переходи ліній зв'язку через дороги з покриттям обладнуються з використанням у першу чергу водовідвідних труб і мостів. При їх відсутності може бути зроблений повітряний перехід на висоті менш 5, 5 м над полотном дороги. При побудові переходів ліній зв'язку через залізниці також у першу чергу використовуються водовідвідні труби. Крім того, можна обладнати перехід лінії зв'язку під рейками, зариваючи кабель на дорозі по обидва боки її в канавку глибиною не менш 20 см, по сторонах дороги кабель кріпиться кілочками на відстані 5–10 м від дороги. Протягати кабель між стиками рейок забороняється. Повітряні переходи дозволяється робити тільки через не електрифіковані залізниці. Висота підвіски кабелю повинна бути не менш 7, 5 м. Переходи польових кабельних ліній через яри і балки можуть бути як повітряні, так і по дну перешкоди. Перехід через яри шириною більш 80 м робиться по схилах і по дну яру. При перетині траси лінії зв'язку з високовольтною лінією кабель варто прокладати по землі. Перетинати електрифіковану лінію потрібно під прямим кутом. У гірській місцевості важко прокладати, маскувати і знімати провідні лінії зв'язку по гірських схилах і ущелинах. Отже, потрібна спеціальна гірська підготовка особового складу. Крім того, необхідно ретельно вибирати траси ліній зв'язку. Кабель повинен прокладатися уздовж доріг і стежок по схилах і кренитися кілочками, що вбиваються в ущелини скель. У пустельній місцевості можливе застосування автотранспорту для прокладки і зняття лінії зв'язку. Недоліками є велика уразливість кабелю від вогневого впливу супротивника, а також труднощі маскування ліній зв'язку. У північних районах важкодоступний характер місцевості і слаборозвинена дорожня мережа утрудняють прокладку ліній зв'язку. До того ж складно орієнтуватися і маскувати лінії зв'язку. Вічна мерзлота, скелястий ґрунт, болота утрудняють застосування засобів механізації робіт, знижують можливості розгортання ліній зв'язку. Восени з настанням заморозків щоб уникнути вмерзання кабелю в ґрунт доцільно кабелі, прокладені в землі і по землі в сирих місцях, підняти на рогатки. У зимовий час при пухкому снігу кабель повинен прокладатися по поверхні. При укладанні кабелю в сніг траса лінії повинна позначатися віхами. Перед очікуваними заметами чи ожеледдю кабель доцільно підвішувати. Суворий клімат вимагає забезпечення особового складу спеціальним обмундируванням і спорядженням, а також укриттями для зв'язківців. Провідні засоби зв'язку Для забезпечення проводового зв'язку в підрозділах застосовується станційна апаратура і лінійні засоби зв'язку: польові телефонні комутатори малої ємності П-193М, телефонні апарати ТА-57, польовий кабель П‑ 274М, телефонно-кабельна котушка ТК-2, комплект інструмента ДО-40. Польовий кабель П-274М призначений для забезпечення телефонного зв'язку на Телефонно-кабельна котушка ТК-2 служить для зручності розмотування кабелю при прокладці ліній зв'язку і для змотування кабелю при її знятті. Маса котушки — 4, 5 кг. Телефонний комутатор П-193М малої ємності дозволяє підключати й обслуговувати 10 ліній від абонентів з телефонними апаратами системи місцевої батареї (МБ). Він обладнаний власними розмовними і викличними приладами, має 10 однакових абонентських комплектів і прилади робочого місця телефоніста. До складу кожного абонентського комплекту входять: пари лінійних затисків на вступному щитку, пари лінійних затисків на комутаторі, розрядник, двопровідний шнур, трьохпружинне сполучне гніздо, запитно-викликаюча кнопка, відбійно-викличний клапан, діод і опір. Ввідний щиток з'єднується з комутатором парним кабелем довжиною 20–25 м. Абонентські лінії можуть підключатися до затисків ввідного щитка або безпосередньо до комутатора. До приладів робочого місця телефоніста відносяться: мікрофон, телефон, підсилювач, індуктор і затиски, до яких у нічний час рекомендується підключати дзвоник (де це можливо).
Рисунок 25.6. Польовий телефонний комутатор П-193М: 1 — мікротелефонна трубка; 2 — висувні планки-гачки дляпідвіски комутатора;, 3 — кришка камери галетної сухоїбатареї: 4 — верхня кришка; 5 — контактна колодка мікротелефонної трубки; 6 — плата затисків і 30-контактної колодки 7 — абонентські сполучні шнури; 8 — абонентські сполучні гнізда 9 — запитно-визивні кнопки; 10 — планка для запису позивних; 11 — кнопка відповіді; 12 — лицьова панель каркаса; 13 — відбійно-викличні клапани Польовий телефонний апарат ТА-57 призначений для телефонного зв'язку по польових кабельних лініях, що володіє загасанням до 5, 5 Нп. Він може включатися в телефонні комутатори системи МБ чи ЦБ, а також використовуватися для ведення переговорів по радіо. В апараті передбачена можливість посилення прийнятих сигналів на
Рисунок 25.7. Полевой телефонний апарат ТА-57: 1 — шухляда; 2 —- мікротелефонна трубка; 3 — верхня панель; 4 — панель із друкованим монтажем і деталями. 1, 5 Нп. Джерело живлення — батарея ГБ-10-У-1, 3, споживаний струм — не більш 6–7 мА. Маса апарата з батареєю — близько 3 кг. До складу апарата входять розмовні прилади: мікрофон, телефон, підсилювач, розмовний клапан, кнопка ПОСИЛЕННЯ, обмежувач амплітуди, а також викличні прилади: індуктор і дзвоник. Проводовий зв'язок у батальйоні планується начальником зв'язку батальйону на підставі рішення командира на бій, указівок начальника штабу батальйону по організації зв'язку, усного розпорядження по зв'язку старшого штабу, наявних сил і засобів. Зв'язок зі старшим командиром (штабом) забезпечується силами і засобами роти зв'язку полку по напрямку польової кабельної лінії зв'язку, прокладеної кабелем П-274М від телефонної станції вузла зв'язку старшого начальника до телефонної станції вузла зв'язку КСП батальйону. Обхідним шляхом цього зв'язку може бути проводовий зв'язок старшого артилерійського начальника з командиром артилерійського дивізіону, що підтримує даний батальйон. Проводовий зв'язок з командирами рот, а також з підлеглими підрозділами (мінометною батареєю, гранатометним, протитанковим, зенітної ракетним взводами і тиловими підрозділами) організується розпорядженням по зв'язку штабу батальйону і забезпечується силами і засобами взводу зв'язку батальйону по напрямках проводовий зв'язку, що прокладається від КСП батальйону до КСП підлеглих підрозділів кабелем П-274М. На КСП рот і інші підрозділи встановлюються телефонні апарати ТА-57 за вказівкою командирів підрозділів. Обхідним шляхом є проводовий зв'язок командира підтримуючого артилерійського дивізіону з командирами артилерійських батарей, призначених для підтримки рот, якщо пункти керування їх розташовуються спільно. Зв'язок у цьому випадку буде здійснюватися через вузол зв'язку КСП адн. З цією метою вузли зв'язку КСП мб і адн з'єднуються провідною лінією, що прокладається силами і засобами адн. У залежності від розташування на місцевості резерву мб і тилових підрозділів проводовий зв'язок з ними може забезпечуватися по одному напрямку шляхом включення в одну лінію декількох телефонних апаратів. Оповіщення підрозділів батальйону виробляється по всім діючим лініям проводовий зв'язку поза всякою чергою. Проводовий зв'язок із взаємодіючими підрозділами здійснюється: - з сусідом по фронті — через вузол зв'язку старшого начальника; - з підтримуючою артилерією — по сполучній лінії, прокладеної від вузла зв'язку КСП підтримуючого адн до вузла зв'язку КСП батальйону; - проводовий зв'язок між командирами рот забезпечується через вузол зв'язку КСП батальйону. Проводовий зв'язок командиру мінометної батареї з командиром батальйону організовується розпорядженням кого? по зв'язку батальйону і забезпечується по напрямку проводового зв'язку кабелем П-274М, прокладеним від вузла зв'язку КСП мб до КСП командира мінометної батареї силами і засобами взводу зв'язку мб. Командиру мінометної батареї проводовий зв'язок з вогневою позицією організовується відповідно до розпорядження командира мінометної батареї і забезпечується по напрямку проводового зв'язку кабелем П-274М, прокладеним від КСП батареї до вогневої позиції силами і засобами відділення зв'язку мінометної батареї. Наступ з ходу звичайно здійснюється після висування підрозділів із глибини з заняттям вихідного району. Це забезпечує таємність, раптовість дій, меншу уразливість від ОМП і утрудняє ведення радіорозвідки супротивником. Мотострілковий батальйон із засобами посилення у вихідному районі розміщується розосереджено, уздовж маршруту висування. Тут керування здійснюється по провідних лініях зв'язку і рухливих засобах, а робота радіозв'язку на передачу забороняється. Проводовий зв'язок у вихідному районі повинен організовуватися з урахуванням найменшої витрати сил і засобів. Тому в залежності від розташування на місцевості підрозділів батальйону проводовий зв'язок із двома-трьома і більш командирами може забезпечуватися по одному напрямку зв'язку. До моменту початку висування підрозділів батальйону з вихідного району з дозволу начальника штабу батальйону проводовий зв'язок згортається і підготовляється до повторного розгортання. Кабель вантажиться на бронетранспортер БТР-70П, що потім займає своє місце в колоні штабу. В окремих випадках доцільно начальників напрямків зв'язку до рот з необхідною кількістю кабелю переміщати безпосередньо з тією ротою, з якою вони забезпечують зв'язок. У міру потреби у встановленні проводового зв'язку прокладка ліній зв'язку може здійснюватися від КСП рот до вузла зв'язку КСП батальйону. Це в значній мірі скорочує час на встановлення зв'язку. Питання керування і зв'язку в мб в оборонному бої мають багато спільного з цими ж питаннями в наступальному бої. Однак особливості ведення оборони вносять деякі зміни в схему організації проводового зв'язку. Зокрема, необхідне: забезпечення командиру батальйону керування боєм бойової охорони: забезпечення командиру батальйону взаємодії з протитанковим і танковим резервами старшого начальника. Крім того, розосередженість підрозділів батальйону приводить до великої віддалі КСП командирів рот від КСП батальйону. Тому проводовий зв'язок у мб в обороні повинен бути широко розвинутий по фронті й у глибину, мати обхідні напрямки, забезпечувати її живучість від вогневого впливу артилерії й авіації супротивника, а також від ядерних ударів. В обороні можуть призначатися запасні райони КСП мб і рот. Отже, лінії зв'язку повинні проходити через них. Усе це вимагає великої витрати сил і засобів.
|