Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Види вогню артилерійських підрозділів




Артилерія — є одним з основних родів військ, яка має найбільш потужність вогню. Діючи в тісному взаємозв’язку з іншими родами військ(піхотою, танками, авіацією ), вона своїм вогнем прокладає шлях військам у наступі і заперечує противнику доступ до військ які обороняються.

Дивізіон основний і тактичний підрозділ артилерії. Він складається з декількох батарей і підрозділів управління і обслуговування. В залежності від організаційної структури дивізіон може складатися з трьох або двох батарей.

Батарея вогневий і тактичний підрозділ. Вона складається з вогневих взводів і взводу управління.

Вогневий взвод — підрозділ, що складається з однієї або декількох гармат (мінометів, бойових машин реактивної артилерії, пускових установок ПТКР, САУ). Звичайно вогневий взвод виконує бойові завдання в складі батареї або самостійно з закритих або відкритих вогневих позицій.

Гармата (міномет, бойова машина реактивної артилерії, пускова установка ПТРК,САУ) в бою діє, як правило, в складі взводу і виконує вогневі завдання з закритої або відкритої вогневої позиції.

Особовий склад, що безпосередньо обслуговує гармату, (САУ), називається розрахунком гармати або розрахунком бойової машини (пускової установки).

Підрозділи управління дивізіону (батареї) призначені для ведення розвідки, обслуговування стрільби і забезпечення зв’язку.

Для виконання поставлених задач при вогневій поразці противника артилерійські підрозділи застосовують наступні види вогню: вогонь по окремих цілях — вогонь батареї, взводу або арт. одиниці (міномета, бойової машини, установки ПТРК), що ведеться самостійно із закритої вогневої позиції або прямим наведенням; зосереджений вогонь — вогонь, що ведеться одночасно декількома дивізіонами або батареями по одній меті; нерухомий загороджувальний вогонь — суцільна вогнева завіса, яка створюється перед фронтом атакуючого (контратакуючого) противника; рухомий загороджувальний вогонь — суцільна вогняна завіса, яка створюється на шляху руху танків і бронетранспортерів противника і послідовно переноситься на інші рубежі у міру виходу основної маси танків (БТР) із зони вогню. Крім того, дивізіон може брати участь у зосередженому вогні артилерійської групи, у масованому вогні артилерії частини, в послідовному зосередженні вогню і вогневому валу.

Вогонь по окремих цілях, залежно від характеру і розміру цілі, поставленої задачі і часу, відведеного на її виконання, може вестися артилерійської одиницею, взводом і батареєю із закритих або відкритих вогневих позицій. Вогонь може вестися в цілях знищення, придушення або руйнування цілі. Батарея може вести вогонь одночасно але по двох цілях повзводно, при цьому одним взводом управляє командир батареї, а іншим - командир взводу управління.

Зосереджений вогонь — вогонь декількох батарей або дивізіонів, що ведеться по одній меті або групі цілей, що знаходяться на обмеженій площі, для їх придушення або знищення при цьому розміри мети не повинні перевищувати для дивізіону у складі двох батарей — 16 га, для батареї — 6 га.

Зосереджений вогонь дивізіоном (двома батареями) по укритій живій силі і вогняним засобам противника, розташованим в спостережуваних опорних пунктах взводів або на оборонних позиціях взводів, ведуть не менше ніж двома батареями. Спосіб обстрілу призначають, виходячи з реальних розмірів мети — внакладку або з розподілом ділянок цілі (явно виражених груп цілей) між батареями.

Нерухомий загороджувальний вогонь (НЗВ) застосовують для відбиття атаки (контратаки) піхоти і танків противника безпосередньо на передньому краю своїх військ. Ширину ділянки НЗВ призначають з розрахунку не більш 50 м на знаряддя. Рубежам НЗВ привласнюють умовні найменування по назвах Дерев, наприклад «Береза», «Дуб».

Стрільбу ведуть осколково-фугасними снарядами з установкою підривника на осколкову дію, а при віддзеркаленні атаки (контратаки) піхоти і мотопіхоти, що спішилася, крім того, і снарядами з дистанційною трубкою (підривником) на повітряних розривах. Вогонь відкривають у момент підходу піхоти і танків до рубежу НЗВ і ведуть до тих пір, поки піхота не буде відсічена від танків і не припинить атаку (контратаку). Якщо піхота противника обходить рубіж НЗВ, вводять загальні для всіх батарей коректури і переносять вогонь на новий напрям його атаки (контратаки).

Рухомий загороджувальний вогонь (РЗВ) готують на декількох рубежах, розташованих на шляху руху танків (бронетранспортерів) противника. Для ведення РЗВ привертають артилерію калібру 100 мм і крупніше. Відстань між рубежами РЗВ залежно від швидкості руху противника може складати 400–600 м. Ширину ділянки РЗВ призначають з розрахунку не більш 25 м на знаряддя. Рубежам на кожному танконебез­печному напрямі привласнюють загальне найменування по назвах хижих звірів, наприклад «Лев», «Тигр» і ін., а кожному рубежу, починаючи з дальнього, — свій порядковий номер: «Лев-1», «Лев-2». Стрільбу ведуть по танках осколково-фугасними снарядами з підривником, встановленим на фугасну, осколкову дію (приблизно у рівній кількості), по бронетранспортерах — осколково-фугасними снарядами з підривником, встановленим на осколкову дію.

При веденні РЗВ вогонь відкривають у момент підходу танків (БТР) до першого рубежу і ведуть до виходу основної їх маси із зони розривів, після чого вогонь переносять на наступний рубіж. Переносять вогонь по команді командира дивізіону.

При відхиленні напряму атаки (контратаки) танків (БТР) від підготовлених рубежів РЗВ вводять необхідні коректури.

Послідовне зосередження вогню (ПЗВ) застосовується під час артилерійської підтримки атаки, як правило, на глибину оборони батальйонів першого ешелону противника (до 3–4 км), ПЗВ полягає в послідовному придушенні зосередженим вогнем артилерії живої сили і вогневих засобів противника на окремих ділянках і в опорних пунктах, перед фронтом і на флангах наступаючих військ. Рубежі ПЗВ призначають з урахуванням побудови оборони противника через 300–1000 м один від одного. Рубежам ПЗВ привласнюють умовні найменування по назвах хижих звірів, наприклад «Лев», «Тигр» і ін., їх нумерують у порядку черговості ведення вогню по них, починаючи з ближнього рубежу. Цілі на рубежах ПЗВ нумерують тризначними номерами, перша цифра яких означає номер рубежу, а друга і третя — номер цілі на рубежі (справа наліво).

На рубежі ПЗВ дивізіону призначають для поразки одну групову ціль або дві-три окремі цілі. Розміри групової цілі не повинні перевищувати: для 18-гарматних дивізіонів (калібр до 100 мм) і для мінометів всіх калібрів — 6 га; для 18-гарматних дивізіонів (калібр понад 100 мм) — 9 га.

Батарея веде вогонь у складі дивізіону або самостійно. При самостійному веденні вогню батареї призначають ціль, розміри якої не повинні перевищувати: для 6-гарматної батареї калібру до 100 мм — 2 га, калібру понад 100 мм — 3 га.

Якщо кількість знарядь в дивізіоні (батареї) відрізняється від вказаних вище, максимальні розміри групової цілі пропорційно змінюються.

Стрільбу по цілях на першому рубежі ПЗВ ведуть методичним вогнем зі встановленим темпом, на інших рубежах стрільбу починають залпом і продовжують методичним вогнем.

Якщо після закінчення запланованого часу ведення вогню по цілях на даному рубежі, сигналу (команди) для перенесення вогню на черговий рубіж ПЗВ не було — продовжують вести методичний вогонь встановленого темпу без зміни установок до отримання команди (сигналу).

Вогняний вал. Артилерійська підтримка атаки вогняним валом може застосовуватися, коли в обороні противника є часта мережа траншей і ходів повідомлення, його оборона недостатньо розвідана і не можна точно визначити положення опорних пунктів. Артилерійська підтримка атаки вогняним валом проводиться, як правило, на глибину до
3–4 км.

Вогняний вал — це суцільна вогняна завіса, яка послідовно переноситься по рубежах попереду наступаючих танкових і механізованих підрозділів для придушення живої сили і вогневих засобів противника.

Вогняний вал ведеться по основних і проміжних рубежах. Основні рубежі призначають через 300–1000 м один від одного, а проміжні — через 100–300 м.

Основним рубежам вогняного валу привласнюються умовні найменування по назвах хижих звірів, наприклад «Барс», «Лиса» і ін., їх нумерують у порядку черговості ведення по них вогню, починаючи з ближнього рубежу.

На рубежі вогняного валу дивізіону призначають одну ділянку. Дивізійні ділянки на основних рубежах нумерують тризначними номерами, перша цифра яких позначає номер рубежу, а друга і третя — номер ділянки на рубежі (справа наліво). Проміжні рубежі нумерують окремо від основних і іменують: 1-й проміжний, 2-й проміжний і т.д. Дивізійну ділянку вогняного валу ділять на батарейні ділянки. Розміри дивізійної і батарейної ділянок визначають з розрахунку: не більш 15 м — для однієї зброї калібру до 100 мм включно і мінометів всіх калібрів, 25 м — для знаряддя калібру понад 100 мм.

Дивізіон веде вогонь осколково-фугасними снарядами з ударним підривником при установці підривника на осколкову дію. По основних рубежах вогонь ведуть до сигналу (команді) на перенесення вогню, по проміжних рубежах — протягом планованого часу
(2–3 хв).

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1636. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.003 сек.) русская версия | украинская версия