Тема 10. Управління робочим часом працівників

 

 

10.1. Сутність і значення робочого часу, як універсальної міри

людської праці.

10.2. Законодавство України про регулювання робочого часу і

часу відпусток.

10.3. Правила внутрішнього трудового розпорядку.

10.4. Регулювання режимів праці та відпочинку протягом зміни, доби, тижня, року.

10.5. Гнучкі режими праці.

10.6. Методи аналізу ефективності використання робочого часу.

 

В умовах швидких змін на ринках товарів та послуг, підвищення конкуренції, постійних ресурсних обмежень, фактор робочого часу стає після людини одним з основних і головних джерел успішної діяльності підприємства.

Робочий час — це тривалість обов'язкового перебування працівника на робочому місці для виконання посадових обов'язків.

Робота в суспільному виробництві виступає в різних конкретних видах, які різняться умовами, складністю тощо. Кількісне порівняння різних видів роботи можна здійснити лише за допомогою робочого часу. Отже, робочий час є універсальною мірою кількості роботи. Кількість роботи, виражена в її продуктах, визначається екстенсивною (тривалість робочого часу) та інтенсивною (ступінь інтенсивності роботи) величинами. Тому поняття " робочий час" і " час роботи» неоднакові.

Робочий час як економічна категорія відображає складний суперечливий зв'язок тривалості роботи та її інтенсивності. Будь-які витрати робочого часу повинні бути економічно обгрунтовані.

 

Робочий час кожного працівника є частиною сукупного фонду робочого часу суспільства, тому робочий час є одночасно загальною мірою кількості роботи. Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого — фізичними і психофізіологічними можливостями людини.

Загальна тривалість робочого часу повинна бути не меншою за ту, яку допускає досягнутий рівень продуктивності роботи, в іншому випадку можуть суттєво сповільнитись темпи соціально-економічного розвитку суспільства. Небажаним є і збільшення тривалості робочого часу понад установленого рівня, оскільки це призводить до перевтоми працівників, скорочує їх вільний час, негативно впливає на продуктивність праці та якість продукції, загрожує збільшенням травматизму. Отже, це невигідно як підприємству і працівнику, так і державі в цілому.

Тому суспільство зацікавлене в суворому дотриманні встановленої міри робочого часу.

Норма тривалості робочого часу — це законодавчо встановлена максимальна тривалість робочого часу одного працівника на тиждень. Ця норма не може бути збільшена ні колективними, ні трудовими договорами.

Література до вивчення: [1, 7, 8, 10, 14]