Захист заробітної платніУ багатьох країнах світу вживаються заходи, спрямовані на економічне оздоровлення підприємств (зокрема, неплатоспроможних) і на збереження робочих місць. Важливе значення надається і іншим напрямам захисту заробітної платні. Про це свідчить те, що Міжнародна Організація Праці прийняла чотири основоположні документи, присвячені цій проблемі – Конвенцію № 95 і Рекомендацію № 85 (1949 р.) про охорону заробітної платні, Конвенцію № 173 і Рекомендацію № 180 (1992 р.) про захист вимог трудящих у разі неплатоспроможності підприємця. Положення Конвенції № 95 (1949 р.) про охорону заробітної платні, яка ратифікована Україною 30 червня 1961 року, відображені в розділі IV Права працівника на оплату праці і її захист Закону України «Про оплату праці». Основні трудові норми, спрямовані забезпечувати захист заробітної платні, полягають в наступному. Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства, колективного договору на основі укладеного трудового договору. Розмір заробітної платні може бути нижчим встановленого в трудовому договорі і мінімального розміру заробітної платні у разі невиконання норм праці, виготовлення продукції, що виявилася браком, і інших передбачених чинним законодавством причин, що мали місце з вини працівника. Заборонено яке-небудь зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального або майнового положення, расової і національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства в професійному союзі або іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця мешкання. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення, які погіршують умови оплати праці, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Заробітна платня працівникам підприємств на території України виплачується у валюті, що має законний обіг в Україні. Виплата заробітної платні у формі боргових зобов'язань, розписок, купонів або в якій-небудь іншій формі, нібито відповідній законній валюті, забороняється. Заробітна платня виплачується безпосередньо зацікавленому трудящому, за винятком тих випадків, коли є особиста згода на те самого трудящого. Заробітна платня може виплачуватися банківськими чеками в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за узгодженням з Національним банком України. Колективним договором може бути передбачена (як виняток) часткова виплата заробітної платні натурою (за цінами не нижче за собівартість) в тих галузях або по тих професіях, де така виплата, еквівалентна оплаті праці в грошовому виразі, є звичною або бажаною для працівників, за винятком товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Виплата заробітної платні у вигляді напоїв з високим змістом алкоголю, а також у вигляді шкідливих для організму наркотиків не дозволяється ні за яких обставин. Заробітна платня виплачується працівникам регулярно в робочі дні в терміни, встановлені в колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжки часу, не перевищуючі шістнадцяти календарних днів. У випадку, якщо день виплати заробітної платні співпадає з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна платня виплачується напередодні. Виплата заробітної платні здійснюється по місцю роботи. Забороняється здійснювати виплату заробітної платні в тавернах або інших подібних закладах, в магазинах роздрібної торгівлі і в місцях звеселяння, за винятком тих випадків, коли заробітна платня виплачується особам, які працюють в таких установах. По особистій письмовій згоді працівника виплата заробітної платні може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний їм рахунок (адреса) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого їм органу. Підприємцям забороняється в якій би те ні було мірі обмежувати трудящих у вільному розпорядженні своєю заробітною платнею. Забороняються всякі відрахування із заробітної платні, здійснювані трудящим на користь підприємця або його представника або якого-небудь посередника з метою шляхом прямої або непрямої винагороди забезпечити собі отримання або збереження роботи. Утримання із заробітної платні можуть проводитися тільки у випадках, передбачених законодавством. При кожній виплаті заробітної платні загальний розмір всіх утримань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, – п'ятдесяти відсотків заробітної платні, яку належить виплатити працівнику. При укладенні працівником трудового договору (контракту) працедавець повідомляє йому умови оплати праці, розміри, порядок і терміни виплати заробітної платні, підстави, згідно яких можуть проводитися утримання у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміні діючих умов оплати праці у бік погіршення працедавець повинен довести до відома працівника не пізніше ніж за два місяці до їх введення або зміни. При кожній виплаті заробітної платні працедавець повинен повідомити працівника про таких даних, що відносяться до періоду, за який виробляється оплата праці: а) загальна сума заробітної платні з розшифровкою по видах виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної платні; в) сума заробітної платні, підлягаюча до виплати. Працедавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці в установленому порядку. Відомості про оплату праці працівника надаються яким-небудь органам або особам тільки у випадках, передбачених законодавством, або із згоди або на вимогу працівника. Своєчасне отримання заробітної платні в розмірі не нижче мінімального – одна з головних гарантій, закріплених Конституцією України. Для забезпечення її своєчасної виплати законодавством встановлені певні санкції, що більш дієве, ніж формальне гарантування своєчасності виплати зарплати. Так, у вересні 2000 року були прийняті зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, до Кримінального кодексу України, які передбачають відповідальність (накладення штрафів) за порушення термінів виплати зарплати або її виплату в неповному обсязі. У жовтні 2002 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін в статті 41 і 134 Кодексу законів про працю України». Прийняті доповнення направлені на подальше посилення відповідальності керівників і захист прав працівників. Відповідно до названого закону, власник або уповноважений їм орган може звільнити з посади керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності, якщо з його вини заробітна платня виплачується несвоєчасно або в розмірах нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної платні. Крім того, керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності несе матеріальну відповідальність в повному розмірі збитку, якщо він винен в невчасній виплаті заробітної платні понад один місяць, що спричинило виплату компенсацій за порушення термінів її виплати, за умови, що Державний бюджет України і місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством. Іншими словами, у разі виплати підприємством працівникам компенсації за порушення термінів виплати зарплати керівник повинен відшкодовувати завданого організації збитку в повному обсязі. У несумлінних керівників вибору не залишається: якщо не платиш своєчасно зарплату, то звільняєш посаду, та ще і виплачуєш з власної кишені компенсацію за затримку зарплати. Проте прийняті зміни ще не є стовідсотковою гарантією, що таке явище, як заборгованість по зарплаті, зникне, оскільки у багатьох випадках власник і керівник – це одна і та ж особа, або керівник затримує виплату зарплати з мовчазної згоди власника, бо (дуже часто) в цій сфері інтереси власника співпадають з інтересами керівника. Конвенція МОП № 173 (1992 р.) про захист вимог трудящих у разі неплатоспроможності підприємця Україною поки не ратифікована. Термін «неплатоспроможність» відноситься до ситуацій, при яких, відповідно до національного законодавства і практики, починається процедура, що стосується активів підприємця, з метою задоволення претензій кредиторів на колективній основі. Ця Конвенція передбачає захист вимог трудящих, яківитікають з трудових відносин, за допомогою привілею, або за допомогою гарантійних установ, або за допомогою обох способів. Захист на основі привілею здійснюється так, щоб вимоги трудящих, які витікають з трудових відносин, задовольнялися з активів неплатоспроможного підприємця до того, як будуть задоволені вимоги непривілейованих кредиторів. Захист за допомогою гарантійних установ здійснюється, якщо задоволення вимог трудящих, що пред'являються підприємцю і які витікають з трудових відносин, не може бути забезпечене шляхом оплати підприємцем зважаючи на його неплатоспроможність. Захистом за допомогою привілею і за допомогою гарантійних установ охоплюються наступні вимоги: · по заробітній платні, оплаті наднормативної роботи, виплаті комісійних і іншим видам оплати праці за роботу, виконану впродовж встановленого періоду, передуючого неплатоспроможності або припиненню трудових відносин. Цей період має встановлюватися національним законодавством і повинен складати не менше 12 місяців; · щодо компенсацій за оплачувані відпустки, право на які виникло у зв'язку з роботою, виконаною протягом року настання неплатоспроможності або припинення трудових відносин, а також протягом попереднього року; · по виплатам відносно інших видів оплачуваної відсутності на роботі, по преміях в кінці року і інших преміях, передбачених національним законодавством, правилами, колективними договорами або індивідуальними трудовими угодами за встановлений період, який повинен складати не менше 12 місяців, передуючих оголошенню про неплатоспроможність або припиненню трудових відносин; · по виплатам компенсації, що належить працівнику замість попередження про звільнення; · по вихідній допомозі, компенсації у зв'язку із звільненням без поважної причини і іншим виплатам, що належать трудящим у разі припинення трудових відносин; · по компенсації у зв'язку з виробничою травмою або професійним захворюванням, якщо відповідальність за її сплату несе безпосередньо підприємець. Захист вимог трудящих за допомогою гарантійної установи повинен мати якомога ширшу сферу застосування. Гарантійні установи можуть функціонувати згідно наступним принципам: ü вони повинні бути незалежні від підприємця з адміністративної, фінансової і юридичної точок зору; ü підприємці повинні брати участь у фінансуванні цих установ, якщо тільки вони не фінансуються повністю державними органами; ü вони повинні приймати на себе відповідальність відносно трудящих, підлягаючих захисту, незалежно від виконання підприємцем своїх зобов'язань по участі в їх фінансуванні; ü вони повинні приймати на себе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями неплатоспроможних підприємців відносно вимог, захищених гарантією, і у порядку суброгації[15] мати нагоду пред'являти від свого імені вимоги тих трудящих, яким вони виплатили суми, що належать; ü фонди, керовані гарантійними установами (крім тих, які утворені за рахунок державних коштів) можуть використовуватися тільки для тих цілей, для яких вони були створені. Трудящі або їх представники мають одержувати своєчасну інформацію і брати участь в консультаціях щодо початих процедур про неплатоспроможність, які зачіпають вимоги трудящих. Контрольні питання і індивідуальні завдання 1. Що означає термін «оплата праці»? 2. Що означає термін «заробітна платня»? 3. Назвіть джерела засобів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств, бюджетних організацій, об'єднань громадян? 4. Назвіть найважливіші функції заробітної платні і розкрійте способи їх реалізації. 5. Які доданки тарифної системи і їх призначення? 6. Як формуються тарифні сітки, яких вимог і положень слід дотримуватися при їх конструюванні? 7. Как определяются тарифные ставки на основе тарифной сетки? 8. Що є тарифно-кваліфікаційними довідниками і яка задача розв'язується за їх допомогою? 9. Назвіть форми заробітної платні, розкрійте їх суть. 10. Які найважливіші чинники обумовлюють вибір тієї або іншої форми заробітної платні? 11. У яких випадках найбільш доцільне застосування такого виду почасової форми заробітної платні, як погодинна оплата праці? 12. Назвіть системи почасової форми заробітної платні, способи розрахунку заробітної платні по них. 13. На які системи підрозділяється відрядна форма заробітної платні, їх особливості? 14. Розкрійте суть, види і порядок застосування на підприємствах доплат і надбавок до заробітної платні працівників, одноразових премій і винагород. 15. Які різновиди норм праці застосовуються в практиці нормування? 16. Якими способами може здійснюватися оцінка напруженості норм праці? 17. У чому суть безтарифної оплати праці, які умови її застосування? 18. У чому полягають основні трудові норми, покликані забезпечувати захист заробітної платні, які конвенції і рекомендації Міжнародної Організації Праці безпосередньо присвячені цій проблемі? Тести Тест 19.1. Який з документів: а) Схеми посадових окладів; б) Тарифно-кваліфікаційні довідники – є основою для оплати праці службовців. Тест 19.2. Яка з систем оплати праці призначена для оплати праці допоміжних робітників: а) пряма відрядна; б) непряма відрядна; у) відрядно-преміальна; г) відрядно-прогресивна; д) акордова. Тест 19.3. Яка з систем оплати праці передбачає остаточний розрахунок по закриттю наряду: а) пряма відрядна; б) непряма відрядна; у) відрядно-преміальна; г) відрядно-прогресивна; д) акордова. Тест 19.4. Які зв'язані між собою норма часу і норма вироблення: а) прямо пропорційною залежністю; б) назад-пропорційною залежністю; у) лінійною залежністю. Тест 19.5. Одиниці вимірювання норми обслуговування: а) кількість працівників; би) кількість годинника (змін); у) кількість людино-годин (людино-змін). Тест 19.6. Яка з функцій заробітної платні має відношення до перерахованих понять (категорій):
Тест 19.7. Яку форму оплати праці підприємству вигідніше використовувати при оплаті праці перерахованих категорій працівників:
Тест 19.8. Яку форму оплати праці підприємству вигідніше використовувати залежно від виду виробництва:
Тест 19.9. Визначте тип тарифної сітки (рівномірна, прогресивна, прогресивно-регресивна):
Тест 19.10. Рівномірна тарифна сітка. Відносне зростання тарифних розрядів складає 12%. Тарифна ставка першого розряду = 1500 грн. Визначити тарифну ставку 3 розряду. Тест 19.11. Відновіть тарифну сітку по відносному зростанню тарифних коефіцієнтів:
Тест 19.12. По тарифних ставках відновите тарифну сітку:
Тест 19.13. Якщо рівень заробітної платні нижчий за прожитковий мінімум, виконується при цьому відтворювальна функція заробітної платні? (так/ні). Тест 19.14. Погодинна тарифна ставка 5, 5 грн. Відрядна розцінка за одиницю продукції 0, 13 грн. Яка форма оплати праці вигідна працівнику при виробленні 40 виробів/годину?
|
