Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Інвентаризація зелених насаджень у населених пунктах України




 

Відповідно до вимог Положення про державну систему моніторингу навколишнього природного середовища України та з метою охорони і збереження зелених насаджень у містах та інших населених пунктах, їх утримання у здоровому й упорядкованому стані, створення бази даних для розроблення програм будівництва, відновлення та експлуатації об’єктів зеленого господарства було затверджено Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 226 від 24.12.2001 р. Інструкцію з технічної інвентаризації зелених насаджень у містах та інших населених пунктах України” та Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 8 від 16.01.2007 р. внесено „Зміни до інструкції з технічної інвентаризації зелених насаджень у містах та інших населених пунктах України”.

Інвентаризація об’єктів зеленого господарства здійснюється з метою:

– одержання достовірних даних щодо кількісних і якісних характеристик зелених насаджень на території населеного пункту;

– охорони та збереження зелених насаджень у містах та селищах міського типу в здоровому і впорядкованому стані;

– посилення відповідальності за збереження зелених насаджень балансоутримувачів, власників чи користувачів земельних ділянок, підприємств, організацій, установ, на території яких розташовані зелені насадження;

– сприяння створенню та формуванню високодекоративних і екологічно ефективних та стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень;

– використання даних інвентаризації під час розроблення в населених пунктах програм розвитку зеленого господарства;

– відновлення, реконструкції та експлуатації об’єктів зеленого господарства та проведення в необхідних випадках профілактичних, лікувальних заходів; організації невиснажливого використання озеленених територій;

– установлення відповідності кількості зелених насаджень чинним будівельним та санітарним нормам.

Інструкція є обов’язковою під час виконання робіт з інвентаризації всіх насаджень у межах населених пунктів, а саме: загального користування, обмеженого користування та спеціального призначення.

Інвентаризація зелених насаджень проводиться бюро технічної інвентаризації, підприємствами, організаціями, які мають на це право, а також балансоутримувачами об’єктів благоустрою державної чи комунальної форми власності, які мають технічні можливості, відповідних фахівців, за погодженням з виконавчими органами міських, селищних, сільських рад, один раз на п’ять років з квітня по жовтень і передбачає визначення:

– загальної площі, зайнятої об’єктами зеленого господарства, у тому числі деревами, чагарниками, квітниками, газонами, стежками тощо;

– кількості дерев і чагарників за видами насаджень, породами, віком, значенням діаметра на висоті 1,3 м стовбура, стану їхнього утримання;

– вартості об’єкта загалом і його окремих ділянок; вчасне внесення змін, які відбулися в зелених насадженнях, у креслення, технічні паспорти об’єктів зеленого господарства та зведені дані про зелені насадження населеного пункту.

У разі переходу прав на користування земельних ділянок, значної втрати зелених насаджень в результаті аварійних та надзвичайних ситуацій, нанесення зеленим насадженням значних збитків протиправними діями фізичних або юридичних осіб, проведення робіт з розвитку, реконструкції або капітального ремонту об’єктів зеленого господарства чи виникнення змін, пов’язаних з будівництвом об’єктів іншого призначення на територіях, що перебували під зеленими насадженнями, виконуються поточні інвентаризаційні роботи.

Будівлі, підземні та наземні споруди, розміщені на об’єктах зеленого господарства, підлягають обліку згідно з „Інструкцією про порядок проведення інвентаризації об’єктів нерухомого майна”, затвердженою Наказом Держбуду України № 127 від 24.05.2001 р.

У результаті проведення інвентаризації на кожний об’єкт зеленого господарства складається паспорт благоустрою зеленого господарства, який затверджується власником, користувачем, балансоутримувачем, керівником підприємства, організації, установи, на території яких розташовані зелені насадження, та підписується виконавцем робіт з інвентаризації (додаток Д). До паспорта додаються такі документи:

– інвентаризаційний план, крім насаджень уздовж вулиць, план яких складається тільки в масштабі 1:500, наводиться у наступних масштабах:

до 5,0 га – 1:500;

5,0 – 25,0 га – 1:1000 чи 1:2000;

понад 25,0 га – 1:2000 чи 1:5000.

– робочий щоденник обліку зелених насаджень.

На плани об’єктів зеленого господарства наносять усі будівлі, споруди, водоймища, опори електричних, телефонних та радіомереж, оглядові колодязі інженерних мереж, стаціонарні водополивальні мережі, канави, дерева, чагарники, живоплоти, квітники. Квітники, залежно від масштабу, позначають на плані контурами всього масиву або кожен окремо.

Особливо цінні породи дерев та чагарників, занесені до Червоної книги України, пам’ятки природи наносять на план за допомогою спеціальної умовної позначки та нумерують червоною тушшю.

Інвентаризацію об’єктів зеленого господарства проводять в натурі з використанням наявних планів, геодезичних матеріалів, креслень, проектів, графічних матеріалів обліку споруд дорожньо-мостового господарства тощо.

У разі відсутності планів зйомку об’єктів здійснює виконавець робіт з проведення інвентаризації. У виняткових випадках допускається геометрична зйомка невеликих за площею об’єктів підприємством зеленого господарства. Визначення порід дерев та чагарників і ентомо-фітопатологічне обстеження деревних порід здійснюється із залученням фахівців зеленого будівництва, дендрологів, ботаніків.

Бюро технічної інвентаризації зберігає матеріали з обліку на кожний об’єкт і виконує необхідну кількість копій для надання організації, за якою закріплено об’єкт для постійного догляду, та органам місцевого самоврядування.

За результатами проведення інвентаризації складається статистична звітність про стан зелених насаджень у містах та селищах міського типу України.

Порядок проведення робіт.Перед початком проведення робіт з інвентаризації об’єктів зеленого господарства бюро технічної інвентаризації повинно укласти зі замовником (підприємством, установою та іншими) договір про виконання робіт.

Комплекс робіт з інвентаризації починають із зняття з наявних геодезичних, картографічних матеріалів копій планів об’єктів зеленого господарства, на яких проводиться інвентаризація. Для обліку зелених насаджень уздовж вулиць, провулків, на площах, набережних використовуються графічні матеріали обліку споруд дорожньо-мостового господарства. Копії планів звіряють з натурою, уточнюють на місці нанесені на плані межі зі сусідніми землекористувачами. У разі необхідності проводить додаткову зйомка. Зміни в ситуації відображають на абрисі, який є підставою для внесення змін у план об’єктів зеленого господарства. При змінах понад 50 % площі проводять нову горизонтальну зйомку.

Для зручності проведення обліку об’єкт, що інвентаризується, умовно розбивають на ділянки, які в натурі обмежуються доріжками, алеями чи іншими постійними елементами внутрішньої ситуації. Цим умовним ділянкам присвоюють порядкові номери, які проставляють у кружках. Ділянки інвентаризації нумерують числами, обведеними кружками, а в межах кожної ділянки, нумеруючи групи дерев, кущів, квітників, до номера ділянки додають літеру (1–А, 1–Б).

У разі проведення інвентаризації зелених насаджень на вулицях, проїздах, провулках нумерацію інвентаризаційних ділянок краще виконувати за кварталами парними числами з парного боку і непарними з непарного боку.

Під час виконання робіт у натурі ведуть абрис об’єкта, на який наносять:

– межі об’єкта із зазначенням сусідніх землекористувачів;

– дорожньо-алейну мережу;

– поодинокі дерева, групи дерев і чагарників, живоплоти, рядові посадки дерев, газони (чисті), квітники тощо;

– усі будівлі, споруди, водоймища, опори електричних, телефонних та радіомереж, оглядові колодязі інженерних мереж, стаціонарні водопровідні мережі, канави тощо;

– межі та номери умовних ділянок і куртин.

У процесі інвентаризації зелених насаджень ведуть робочий щоденник, до якого вносять відомості щодо дерев і чагарників, розташованих на:

проїздах – вид насаджень (рядова, групова посадка), номери дерев, порода, вік, діаметр на висоті 1,3 м, стан;

територіях скверів, садів і бульварів (заповнюються ті самі дані);

територіях облікових ділянок парків, лісопарків – вид насаджень, переважний склад порід, повнота насаджень (кількість дерев на 1 га площі), середній вік, стан.

Газони і квітники враховують за площею. У багаторічних квітниках обчислюють і кількість кущів на обліковій ділянці.

Якісний стан насаджень встановлюють за ознаками:

Стан дерев:

добрий – дерева здорові, нормально розвинені, листя густе, рівномірно розміщене на гілках, листя чи хвоя нормального розміру і забарвлення, немає ознак хвороб і шкідників, ран, пошкоджень стовбура і скелетних гілок, а також дупел;

задовільний – дерева здорові, але з ознаками вповільненого росту, з нерівномірно розвиненою кроною, на гілках мало листя, є незначні механічні пошкодження і невеликі дупла;

незадовільний – дерева дуже ослаблені, стовбури викривлені, крони слабо розвинені, є сухі гілки та такі що засихають, приріст однорічних пагонів незначний, механічно пошкоджені стовбури, є дупла.

Класи якості стану лісопаркових насаджень:

1-й клас – змішані багатоярусні насадження із зімкнутістю крон дерев 1-го ярусу в масивах, групах не нижче 0,7 (не враховуючи галявин) або чисті, невеликі (3–5 га) березняки, дубняки із зімкнутістю крон 0,4 і вище. Насадження здорові, життєздатні. Непошкоджена лісова підстилка охоплює не менше 80 % площі. Окремі дерева, групи дерев розміщені нерівномірно. Галявини різних розмірів, мальовничої конфігурації з рівномірним трав’яним покривом, зручні для відпочинку. Меліоративних робіт не потребують. Є впорядковані дороги;

2-й клас – насадження чисті, одноярусні, площею понад 3–5 га або змішані із зімкнутістю крон 0,5–0,6, рівномірно розміщені на території. Мають ознаки вповільненого росту і розвитку, до 20 % сухих гілок у кроні. Непошкоджена лісова підстилка становить 50–80 % площі, територія забур’янена. Галявин мало, вони однотипні за формою і розмірами, недостатньо мальовничі, потребують незначної роботи для оздоровлення насаджень і меліорації. Доріг недостатньо;

3-й клас – насадження чисті та змішані, перебувають на стадії розпаду, зімкнутість крон дерев 1-го ярусу 0,2–0,4 або складаються з малоцінних порід (осика, тополя) з більшою зімкнутістю. Дерева і групи дерев розміщені на території рівномірно. Кількість сухих гілок у кроні перевищує 20 %. Непошкоджена лісова підстилка становить менше ніж 50 %. Велика забур’яненість. Галявин немає або вони не пристосовані для відпочинку. Потребують значної роботи для оздоровлення насаджень, проведення санітарних заходів або значних за обсягом меліоративних робіт. Упорядковані дороги відсутні.

Стан зелених насаджень санітарно-захисних зон:

добрий – більшість рослин здорові, з добре розвиненою кроною, без механічних пошкоджень і ознак хвороб;

задовільний – більшість рослин здорові, але з уповільненим ростом, нерівномірно розвиненою кроною, з незначними ознаками механічних пошкоджень, опіків, листяних пластинок, окремих сухих паростків;

незадовільний– основна частина рослин ослаблена, з неправильно розвиненою кроною, є сухі та всихаючі гілки, значні механічні пошкодження і опіки.

Визначення стану чагарників:

добрий – чагарники нормально розвинені, здорові, листя густе по всій висоті, сухих гілок та таких, що відмирають, немає, без механічних пошкоджень і пошкоджень через хвороби, забарвлення і розміри нормальні;

задовільний – чагарники здорові, з ознаками вповільненого росту, листя мало, є сухі гілки, крона однобічна, стебла частково оголені знизу, є незначні механічні пошкодження і пошкодження, заподіяні шкідниками;

незадовільний – чагарники ослаблені, перерослі, значно оголені знизу, листя дрібне, багато сухих гілок, механічних пошкоджень та пошкоджень, заподіяних шкідниками.

Визначення стану газонів:

добрий – поверхня добре спланована, трава густа, однорідна, рівномірна, регулярно підстригається, колір – інтенсивно-зелений, бур’янів і моху немає;

задовільний – поверхня газону зі значними нерівностями, травостій нерівний, багато бур’янів, підстригається нерегулярно, колір – зелений, витоптаних місць немає;

незадовільний – травостій рідкий, неоднорідний, різнобарвний, переважно жовтого відтінку, багато широколистих бур’янів, моху та витоптаних місць.

Визначення стану квітників:

добрий – поверхня старанно вирівняна, ґрунт удобрений, рослини добре розвинені, однакові за якістю, бур’янів немає, догляд регулярний;

задовільний – поверхня погано вирівняна, мало внесено добрив у ґрунт, рослини нормально розвинені, є бур’яни, догляд за квітниками і ремонт нерегулярні;

незадовільний – поверхня має значні нерівності, добрива не внесені, рослини слабко розвинені, багато бур’янів, сухого листя.

Якщо в процесі обстеження насаджень у натурі в межах ділянки будуть виявлені групи дерев чи кущів, які за таксаційними показниками (повнота насаджень, склад, стан) різко відрізняються, то такі ділянки дерев і кущів ураховують окремо і на плані нумерують за порядком.

Камеральні роботи.На основі скоригованого графічного матеріалу з повною ситуацією і записів зроблених на абрисі та у робочому щоденнику, та даних геометричної, інструментальної зйомки та інших матеріалів складається інвентаризаційний план об’єкта.

Інвентаризаційний план об’єктаповинен містити такі дані:

– зовнішні межі об’єкта з їх лінійними розмірами;

– про сусідніх землекористувачів;

– наявність межі та номери ділянок, куртин, груп дерев;

– дерева особливо цінних порід (унікальні, історичні), яким присвоюють окремі номери в межах усього об’єкта.

На інвентаризаційних планах зелених насаджень вулиць, проїздів, провулків, площ, набережних проставляють номери інвентарних ділянок і кожного дерева на цих ділянках. Дерева і кущі на план наносять умовними знаками.

Просіки, галявини, водойми наносяться на інвентаризаційні плани парків, лісопарків. Деревно-чагарникові насадження показують умовними знаками.

На інвентаризаційні плани садів, скверів, бульварів, внутрішньодворових і прибудинкових насаджень наносять умовними знаками всі дерева, кущі (алейні посадки), живоплоти, квітники і газони, групові посадки дерев та кущів на кожну інвентарну ділянку.

Під час інвентаризації зелених насаджень у парках площею до 20 га, скверах, бульварах проводять суцільний облік дерев. У парках, площа яких більше 20 га і які створені на базі природних насаджень, на планах окреслюють ділянки, на кожній з яких переважає певний вид із зазначенням середнього віку, висоти та діаметра стовбура.

Після виготовлення інвентаризаційного плану об’єкта зеленого господарства проводять обчислення його площі. Обчислена загальна площа земельної ділянки об’єкта зеленого господарства не повинна відрізнятися від суми площ окремих ділянок більш ніж на 0,1 %. Допустима похибка розподіляється пропорційно площі кожної складової частини.

На основі проведеного технічного обліку об’єкта зеленого господарства складають технічний паспорт, який заповнюють після виконання всіх графічних і обчислювальних робіт.

Проведення робіт з інвентаризації об’єктів зеленого господарства перевіряють у натурі, а також під час виконання камеральних робіт представники замовника і бюро технічної інвентаризації, що виконує інвентаризацію. У разі виявлення в процесі перевірки значних дефектів або недоробок складається акт, який зберігається у справі (додаток Д).







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 2527. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.008 сек.) русская версия | украинская версия