Текст і дискурс.

Текст як явище мовної та позамовної дійсності - складний феномен, який виконує різноманітні функції: бере участь у комунікації, допомагає зберігати та передавати інформацію в просторі й часі, фіксує психічне життя індивідуумів, є продуктом конкретної історичної епохи, формою існування культури тощо.

Текст - результат спілкування (інтеракції та трансакції), його структурно - мовна складова і одночасно кінцева реалізація; структура, в яку втілюється «живий» дискурс після свого завершення. У такому розумінні текст постає як «вичерпний», зупинений дискурс.

Термін «дискурс» використовується у різних значеннях, що дає змогу вченим стверджувати про “розмитість” його поняттєвих меж. Зокрема, поняття дискурсу асоціюється з усіма виявами комунікаціїї в суспільстві (комунікативний дискурс, мовний, вербальний, невербальний, дискурс мочання); комунікацію в межах окремих каналів (візуальний, слуховий, тактильний), виявом правил спілкування, спосіб викладу та втілення прагматичної мети мовців (етикетний, лайливий, дидактичний).

Дискурс визначають також як носія різних типів інформації в комунікації: раціональної, духовної віри, світобачення, поривань тощо.

Дискурс ототожнюється із предметом дослідження різних наук (соціологічний, політологічний, філологічний). У багатьох текстах дискурс сприймається як вияв культурної комунікації, етнокультурних особливостей спілкування, культурно-історичних особливостей комунікації. Соціальні, вікові та статеві характеристики учасників комунікації ототожнюються з типами дискурсу (політичний, влади, радянський, молодіжний, феміністичний, радикальний).

Поняття дискурсу часто асоціюється з типами та формами мовлення, принципами побудови повідомлення, його риторикою (монологічний, діалогічний тощо), характеристиками мовлення окремої людини і груп людей (особистісний, неповторний, колективістський, авторитарний).

Розглядається дискурс і як функціональний стиль, різновид мовлення, різновид функціонального стилю, цього реалізацію в різних сферах спілкування; як жанр художньої літератури.

У лінгвістиці поняттєвий діапазон терміна дискурс теж широкий. Розмитість терміна «дискурс» зумовлена двома причинами: історією становлення, коли в семантичній «пам’яті» лексеми утримуються ознаки попередніх її вживань, і певною невизначеністю місця поняття «дискурс» у системі існуючих категорій та модулів вияву мови.

З огляду на різноманіття тлумачень, поняття «дискурс» можна визначити так:

Дискурс (французьке discourse - мовлення) - тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву, відбувається у межах конкретного каналу спілкування; синтез когнітивних, мовних і позамовних чинників, які визначаються конкретним колом «форм життя», залежними від тематики спілкування, має своїм результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів.

Іншими словами, дискурс - це сукупність мовленнєво - мисленнєвих дій комунікантів, пов’язаних із пізнанням, осмисленням і презентацією світу мовцем і осмисленням мовної картини світу адресанта слухачем (адресатом).

Роль дискурсів в організації засобів мовного коду є значною. Рос. мовознавець М. Макаров порівнює значення поняття «дискурс» у сучасній комунікативній і когнітивній лінгвістиці зі значенням грошової одиниці «євро» в об’єднаній Європі.

Отже, дискурс можна вважати одночасно живим процесом спілкування і найзагальнішою категорією міжособистісної категорії інтеракції. Дискурс - найзагальніша організація мовного коду (засобів мовної системи) у спілкуванні, поле зустрічі особистостей у конкретних психологічних і соціальних обставинах. (Інтеракція міжкультурна - взаємодія носіїв різних культур і, як правило, мов у процесах міжкультурної комунікації з використанням вербальних та невербальних засобів мовного коду; інтеракція мовленнєва - взаємодія комунікантів у процесах спілкування з використанням засобів мовного коду).

Отже, між текстом і дискурсом існують певні відмінності:

1. Текст - ніби «застиглий» дискурс; це дискурс, який «зупинили», вилучивши з них живі обставини, учасників з їх психологічними, психічними, когнітивними, соціальними особливостями, часом, місцем, обставинами спілкування тощо.

2. У тексті, на відміну від дискурсу, не виявляються паралінгвістичні засоби.

3. Текст - одиниця лінгвістичного аналізу, дискурс - комунікативного. «Текст» і «дискурс» можна розглядати як відповідники «речення» і «висловлювання» - висловлювання об’єднує саме речення і соціальний контекст його використання.

4. Текст - одиниця лінгвальна; дискурс - соціолінгвальна, інтерактивна (і трансактивна).

5. Термін «дискурс», на відміну від терміна «текст», не застосовується до давніх текстів, зв’язки яких із життям не відтворюються безпосередньо.