Зв‘язок математики з іншими навчальними предметами, які вивчаються у загальноосвітніх та спеціальних школах

Особливості формування математичних знань через специфіку складу учнів спеціальної школи роблять особливо актуальною про­блему широкого, цілеспрямованого використання міжпредметних зв’язків під час навчання. Міжпредметними називаються зв'язки, за допомогою яких закріплюються нова інформація з тієї чи іншої теми даного навчального предмету. Їхня ефективність залежить від ступеня засвоєння учнями навчального матеріалу з інших дисциплін. Залежно від змісту навча­льного матеріалу i часу вивчення взаємопов’язаних тем i розділів з окремих предметів міжпредметні зв'язки поділяються на попередні, супутні та перспективні.

Попередні зв'язки - це зв'язки навчального матеріалу двох пред­метів, які проявляються в тому, що матеріал однієї дисципліни виступає основою i складовою частиною базових знань при вивченні подібної теми з іншої дисципліни. Наприклад, знайомство з римсь­кою нумерацією чисел у 6-му класі на уроках математики стає осно­вою для засвоєння історичних подій на уроках історії, починаючи з 7­го класу.

Супутні зв'язки - це зв'язки навчального матеріалу з кількох дисциплін, які вивчаються в один i той же проміжок часу. Прикладом та­ких зв’язків є навчання учнів у пропедевтичний період, під час якого всі предмети (образотворче мистецтво, ручна праця, математика, рідна мова тощо) спрямовані на засвоєння учнями властивостей предметів та явищ, на розвиток у них просторових, кількісних та часових уявлень.

Перспективні зв'язки - це зв'язки навчального матеріалу двох і більше дисциплін, які діють протягом кількох років. Яскравим при­кладом перспективних зв’язків є зв'язок математики та трудового на­вчання: вивчаючи на уроках математики геометричні фігури та їх властивості учні закріплюють відомості про них на уроках трудового навчання, удосконалюють свої знання, вчаться виділяти їх в навколи­шньому середовищі, практично тренуються у їхньому виготовленні тощо.

Реалізація основних завдань математики неможлива без її тісного зв'язку з іншими навчальними дисциплінами. При цьому потрібно за­значити, що застосування математичних знань можливе Під час ви­вчення інших предметів так само, як i використання матеріалу з історії, природознавства, української мови, трудового навчання, ма­лювання тощо на уроках математики.

На уроках сільськогосподарської праці без математичних знань учні не зможуть обчислити периметр пришкільної ділянки, визначи­ти її площу i кількість необхідного матеріалу для посадки тієї чи іншої культури, виміряти відстань від дерева до дерева під час закладки саду тощо. В свою чергу, отримані числові дані від вимірювання площі, відстані, об’єму є основою для складання i розв'язування арифметичних задач на уроках математики i тим самим закріплюють знання школярів про ці міри.

Математичні знання широко використовуються на уроках ручної праці. Учні школярі вирізують геометричні фігури, об­водять їх за трафаретами тощо. Під час роботи з папером вчаться пра­вильно визначати середину аркуша, розміщувати на ньому геометричні фігури i тим самим розвивають свої просторові уявлен­ня. Одночасно на уроках математики вже в пропедевтичний період школярі мають можливість познайомитись з такими ознаками, якими постійно будуть користуватися під час трудової діяльності.

Дуже тісний зв'язок муж математикою i уроками професійно-трудового навчання. Знання, вміння та навички, які отримують учні школярі на уроках математики, використовуються ними під час оволодіння своєю професією. Так, серед швейних, картонажних, столярних, слюсарних виробів завжди зустрічаються такі, які в своїй основі мають форму квадрата, прямокутника, трикутника i креслення яких здійснюються шляхом використання косинця, лінійки, циркуля, транспортира. Крім того, в процесі їхнього виготовлення учнями потрібно навчитись обчислювати кількість матеріалу, необхідного для одного виробу i для цілої партії товару, що вимагає знання правил та прийомів усних i письмових обчислень, усвідомлення алгоритму їх виконання. Але учні учні, маючи певну суму математичних знань, необхідних для вирішення поставленої проблеми, часто не можуть навчитись самостійно їх застосовувати у проблемних ситуаціях. Це пояснюється тим, «що у них не виникає асоціації між певними математичними поняттями, закономірностями і тими життєвими явищами, з якими вони зустрічаються в процесі виконання трудових операцій. Отже, завдання вчителя математики i вчителя трудового навчання - створити такі ситуації, в яких ці асоціативні зв’язки утворились».

Тісно переплітаються математика з українською мовою. Оскільки спеціальна школа готує своїх випускників до життя в суспільному середовищі після її закінчення, то знання з української мови i з матема­тики мають суто практичне спрямування. На них вчитель працює над розвитком мовлення школярів, виправленням наявних порушень зву­ковимови або інших його сторін, збагаченням словникового запасу новими термінами, які будуть використовуватись іншими людьми в процесі спілкування, формуванням чітких, лаконічних, граматично i стилістично правильних висловлювань. Запис відповіді на головне запитання задачі закріплює в учнів знання правил правопису. В свою чергу, на уроках читання i письма формується техніка швидкого, правильного, виразною читання, що сприяє кращому усвідомленню змісту арифметичної задачі, розумінню викладеної в ній ситуації.

Математика тісно пов'язана з образотворчим мистецтвом, i особ­ливо з таким його напрямком, як декоративне малювання. На цих уроках учні вчаться малювати орнаменти з геометричних фігур, оп­тимально розмащувати малюнок на аркуші, співвідносити певні пропорції тощо, що дозволяє закріплювати також знання назв геометричних фігур, співвідносити з їхнім зображенням.

Широко застосовуються математичні знання на уроках природо­знавства, географії та історії. Під час вивчення таких тем, як "План", "Масштаб", "Земна куля" тощо учні вимірюють площу класу, шкільної ділянки, що сприяє формуванню креслярських i вимірювальних навичок. Школярі також обчислюють відстані між містами, селища­ми, закріплюють знання про об’ємні геометричні тіла. На уроках історії вчитель використовує знання учнів з математики під час формування уявлень про час, його відлік, обчислення тривалості тієї чи іншої історичної події. Ці дисципліни дають матеріал для складан­ня i розв'язування арифметичних задач на уроках математики.

Уроки фізкультури мають також важливе значення для формуван­ня в учнів математичних понять i залежностей. Саме на них школярі знайомляться з величинами, які не можуть собі уявити абстрактно: довжину в 1 кілометр, швидкість руху людини тощо.

Вміння вчителем математики використовувати міжпредметні зв'я­зки дозволить ефективніше організувати процес формування в учнів з порушеннями функцій опорно-рухового апарату математичних знань, умінь та навичок, закріпити матеріал, пояснити його практичне значення для життя i трудової діяльності людини. Вони дозволяють педагогу застосовува­ти тaкi методи та прийоми, які з урахуванням особливостей розвитку учнів сприяли б ефективнішому подоланню наявних в них психофізичних відхилень.

Зв‘язок спеціальної методики викладання математики з математикою як наукою. Визнання математики обов'язковим навчальним предметом загальноосвітньої школи безпосередньо пов'язане з її роллю в науково-практичній діяльності людства. "Красунею" називали математику стародавні індуси, а стародавні греки проголосили її "гімнастикою розуму".

В II ст. до н. є. римляни розробили систему навчальних предметів, в яку входили граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія та музика. Ці "сім вільних мистецтв" були основою навчальних планів і в часи середньовіччя.

З розвитком науки, культури і техніки значення математики зростає як в науково-практичній діяльності людства, так і в навчанні та вихованні молоді. Математика повсюдно стає обов'язковим предметом загальноосвітніх шкіл.

На значенні математики як науки і навчального предмета наголошували генії людства. "Ніякі людські дослідження не можна назвати справжньою наукою, якщо вони не пройшли через математичні доведення", — стверджував Леонардо да Вінчі (1452—1519). М.В. Ломоносова (1711 — 1765) "А математику ще й тому вивчати слід, що вона розуму надає ладу".

Д.І. Писарєв (1840 — 1868) наголошував на виховному значенні вивчення математики: "Математика не тільки підготує учня до вивчення природничих

наук; вона не тільки навчить його мислити правильно і послідовно; вона ще, крім того, виховає з нього безстрашного працівника, для якого праця і нудьга стають двома поняттями, що взаємно виключаються одне одним".

Останнім часом математика здобула особливу популярність. Після створення електронно-обчислювальних машин, комп'ютеризації засобів інформації вже зрозуміло, які її можливості. Елементарні знання з математики, розуміння її можливостей стають так само необхідними елементами загальної культури, як знання власної історії і літератури.

Розвитку математики і математичної освіти в нашій країні приділяється велика увага. У школі на вивчення математики відводиться 15 — 20% навчального часу. Мільйони молодших школярів вивчають початки математики під керівництвом класовода. І важко уявити, скільки дітей може не зрозуміти і незлюбити математику вже на початку свого життя, якщо випаде доля почати свої кроки з несумлінним учителем або з учителем, який не знає основних положень педагогіки математики.

Методика викладання математики як окрема педагогічна наука зароджувалася в працях науковців. Ще Ян Амос Коменський (1592 — 1670) у праці "Велика дидактика", висвітлюючи загальні дидактичні вимоги та правила, багато уваги приділяв вивченню арифметики. Йоганн Генріх Песталоцці (1746 — 1827), швейцарський теоретик і практик педагогіки, основоположник дидактики початкового навчання, у своїх творах поряд із загальнопедагогічними проблемами розробляв питання методики початкового навчання дітей арифметики. К.Д. Ушинський (1824 — 1870) в "Керівництві до викладання за "Рідним словом" на кількох глибоких за змістом сторінках розглядає методику початкового навчання лічби.

У ході розвитку педагогічних досліджень методику викладання арифметики стали розробляти як особливу науку. В її становленні велику роль відіграли праці П.С. Гур'єва (1807 — 1884). У кінці XIX століття з'являються праці методистів-математиків О.І. Гольденберга (1837 — 1902), В.О. Латишева (1850 - 1912), СІ. Шохор-Троцького (1858 - 1923).

Методи наукового дослідження, які застосовуються під час розробки питань спеціальної методики математики: спостереження, аналіз письмових робіт учнів, бесіди, анкетування, педагогічний експеримент. (на самостійне вивчення)

Зміст курсу математики в загальноосвітніх та спеціальних школах. Місце математики в навчальних планах загальноосвітніх та спеціальних шкіл.

Методика визначає зміст і структуру початкового курсу математики. Всебічне їх розкриття подається в програмі і шкільних підручниках. У програмі зазначається, який матеріал вивчається в початкових класах і в якій послідовності, на якому рівні узагальнення розглядається кожне питання.

У підручнику зміст навчання конкретизується повідомленням теоретичного матеріалу та системою вправ і задач.

Базовий навчальний план початкової школи складається з таких освітніх галузей: мова і література, математика, здоров'я і фізична культура, технології, мистецтво, людина і світ.

Зміст освітньої галузі "Математика" забезпечує формування в учнів уявлень про натуральне число, засвоєння прийомів виконання арифметичних дій, ознайомлення з основними величинами, їх вимірюванням та окремими залежностями між ними, формування уявлень про окремі геометричні фігури, вироблення графічних умінь, оволодіння пропедевтичними відомостями з алгебри.

Тижнева кількість годин на вивчення математики така:

І —IV класи — по 4 год.

 

Загальноосвітні, виховні, корекційно-розвиваючі, практичні завдання навчання математики для дітей з порушеннями функцій опорно-рухового апарату.

Більшість питань математичної освіти має бути засвоєна в початкових класах на такому рівні, щоб стати надбанням учнів на все життя. Решта питань програми з математики для початкових класів опрацювується з метою підготовки до ґрунтовного вивчення відповідного матеріалу в наступних класах.

Математика в початкових класах має як практичне, так і духовне значення. Насамперед курс математики початкових класів забезпечує подальше вивчення математики в середніх класах. Математичні знання, набуті в початкових класах, потрібні в повсякденному житті, під час вивчення інших дисциплін, для розуміння повідомлень засобів масової інформації. Молодші школярі отримують початкові уявлення про ті принципи і закони, що є основою для математичних чинників, які вивчаються. Це насамперед стосується десяткової системи числення та властивостей арифметичних дій. Істотним на початковому етапі є оволодіння обчислювальними вміннями і навичками.

Духовне призначення вивчення математики проявляється у формуванні національних і загальнолюдських цінностей, у внеску в розумовий розвиток, у становлення і розвиток моральних рис, в естетичне виховання людини. Розгляд математичних понять, розв'язування задач включає в процес пізнання різні прийоми і методи людського мислення.

Важливим завданням математики в початкових класах є розвиток пізнавальних здібностей у дітей. Необхідно розвинути у них уміння спостерігати й порівнювати, виділяти риси схожості та відмінності у

порівнюваних об'єктах, виконувати такі мислиневі операції, як аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, конкретизація.

Провідна роль математики полягає у розвитку логічного мислення, формуванні алгоритмічного мислення, вихованні навичок розумової праці (планування, пошук раціональних шляхів, критичність). Формування в дітей уміння логічно мислити нерозривно пов'язане з розвитком у них правильної, точної, лаконічної математичної мови. Заняття математикою мають бути школою виховання характеру і почуттів. Навчання математики має фор­мувати такі риси особистості, як працьовитість, охайність; сприяти розвитку волі, уваги, уяви учнів; стимулювати розвиток інтересу до математики; виробляти вміння вчитися і навички самостійної роботи.

 

Корекційно-розвивальні завдання курсу полягають у розвитку мовлення і мислення та виправленні їх недоліків. Важливим корекційно-розвивальним завданням навчання математики учнів є формування понять про натуральне число; оволодіння арифметичними діями з натуральними числами; розвиток вмінь розв’язувати арифметичні задачі, вибирати та пояснювати способи їх розв’язування; формування вмінь переносити набуті знання при розв’язанні завдань незнайомої структури; засвоєння знань про геометричні фігури та їх властивості; формування навичок їх побудови і вимірювання; вміння застосовувати знання у власній життєдіяльності.

Передбачається, що внаслідок корекційно-розвивального впливу у дитини формуються вміння:

– спостерігати за об’єктом або явищем, яке вивчається;

- здійснювати послідовний аналіз конкретного об’єкта;

– порівнювати два предмети за певним планом, виділяючи спільні та відмінні ознаки;

– ділити предмети (їх зображення) на групи на основі родової ознаки;

– називати групи однорідних предметів (їх зображень) узагальнюючими словами;

– здійснювати логічну класифікацію конкретних предметів (їх зображень);

– встановлювати найпростіші причинно-наслідкові зв’язки.

 

Організаційно-педагогічні умови навчання математики дітей з порушеннями функцій опорно-рухового апарату з різними спеціальними освітніми потребами та різними пізнавальними (навчальними) можливостями.

Порушення функцій опорно-рухового апарату створює в дитини відхилення навчальних можливостей (можливості засвоювання знань, вмінь, навичок), яке в свою чергу, спричиняє виникнення спеціальних освітніх потреб (необхідність застосування спеціальних прийомів та методів, а також – технічних засобів навчання, архітектурного пристосування середовища, навчання за індивідуальним навчальним планом тощо).

Класифікація відхилень навчальних можливостей та спеціальних освітніх потреб. Класифікація можливих варіантів організаційно-педагогічних умов....

Труднощі навчання математиці школярів з порушеннями опорно-рухового апарату нагадують картину акалькулії, оскільки супроводжуються порушеннями глобального сприймання кількості, невпізнаванням графічних зображень цифр, утрудненнями під час виконання арифметичних дій (особливо ділення), недостатнім розумінням складу і розрядної будови числа, значення арифметичних знаків тощо.

Необхідність спеціальних прийомів навчання, у цьому зв’язку, зумовлена важливістю врахування як загальних закономірностей розвитку дитячого мислення, так і його специфічних особливостей, зумовлених переважною локалізацією мозкового ураження в кожного учня (ураженням або затримкою формування тім’яно-потиличних відділів кори лівої півкулі або затримкою розвитку мозку в цілому).

Корекційна робота з формування просторових уявлень, розвитку часових уявлень, оволодіння поняттями, які їх позначають, а також термінами, що позначають абстрактні категорії, будується безпосередньо на основі програмного матеріалу з математики, алгебри, геометрії. Враховуючи особливості мисленнєвої діяльності учнів з порушеннями опорно-рухового апарату, вчитель широко використовує різноманітний наочний матеріал, креслення, схеми, малюнки тощо.

Недостатня сформованість просторових уявлень передбачає введення підготовчих вправ (записування прикладів у стовпчик, розташування одних предметів під іншими, малювання фігур у клітинках тощо).

Під час виконання практичних вправ з геометрії учні навчаються працювати з геометричними фігурами, оволодівають графічними уміннями, набувають практичних умінь розв’язувати задачі обчислювального та вимірювального характеру.

Спеціальні навчальні потреби учнів вимагають від учителя створення таких умов навчання, які разом з достатнім рівнем узагальнення матеріалу, одночасно висвітлювали б його конкретний зміст, а також способи оволодіння ним.