Поняття про розвиток особистості

Педагогіка тісно пов'язана з психологією, соціологією, фізіологією, іншими

людинознавчими науками, активно використовує їхній категоріальний апарат, такі, скажімо,

поняття, як особистість, її розвиток, саморозвиток, формування, соціалізація, акселерація та інші.

Зупинимось більш детально на характеристиці цих термінів.

Людина – частина природи, біологічна істота. В процесі суспільно-історичного (філогенезу)

та індивідуального (онтогенезу) розвитку біологічне в цій істоті олюднюється. Основна роль тут

належить діяльності та спілкуванню. Коли людина, взаємодіючи з соціальним оточенням досягає

певного рівня свідомості та самосвідомості, здатності до перетворюючої діяльності, тоді вона стає

особистістю.

Суспільні науки оперують також такими поняттями, як індивід (типовий представник

людського роду), індивідуальність (неповторна унікальна якість, властива окремій особистості)

та персона (соціально-типові утворення особистості, що обумовлені впливом соціального

оточення).

Особистість постійно перебуває в русі, у змінах, у розвитку. Вихователю важливо знати, як

відбувається розвиток особистості.

Розвиток – поняття психологічне і фізіологічне. Видатний український психолог, академік

Г.С.Костюк (1899-1982) дає таке визначення цього поняття: “ Розвиток – безперервний процес, що

виявляється у кількісних змінах людської істоти. Однак він не зводиться до кількісних змін, до

зростання того, що вже є, а включає “перерви безперервності”, тобто якісні зміни...” 1

Розвиток – процес кількісних і якісних змін в організмі людини. Він включає зміни

фізичні (морфологічні, біохімічні, фізіологічні) та соціальні (духовні, інтелектуальні). Цей процес

складний, тривалий і суперечливий. Зміни в людині відбуваються протягом усього життя, але

особливо інтенсивно – у дитячому та юнацькому віці. Підлітки часто у своєму фізичному розвитку

випереджають середньостатистичні показники (росту, статевого дозрівання тощо). Цей процес

називають акселерацією. Інколи має місце і зворотнє явище – ретардація.

Сучасна школа недостатньо уваги надає особистісному розвитку як цілісному феномену.

Більше уваги приділялось завжди розвитку інтелекту школярів.

Рушійною силою розвитку є суперечності. Вони виникають внаслідок зміни потреб людини

в процесі розвитку. Розрізняють внутрішні і зовнішні суперечності, загальні (універсальні), властиві усім людям, та індивідуальні – характерні для окремо взятої особистості. Універсальний

характер має протиріччя між потребами, що виникають під впливом об'єктивних факторів, та

можливостями їх задоволення. Такий же характер мають зовнішні суперечності людини із

середовищем, які призводять до порушення рівноваги між організмом і середовищем і до

пристосування організму. Внутрішні протиріччя – це незгода із самим собою. Ними викликаються

індивідуальні прагнення людини. Якщо зовнішні фактори викликають позитивний відгук у

внутрішній сфері особистості, то вони стимулюють її власну активність у роботі над собою,

створюють мотиви діяльності, спонукають до спілкування, до пошуку джерел реалізації своїх

потреб. Процес розвитку набуває характеру саморозвитку. Саморозвиток – це процес фізичних і

соціальних змін особистості, зумовлених її власною активністю.

Поняття “ формування особистості ” використовується у двох розуміннях. 2 Перше, власне

психологічне, є розуміння його як процесу і результату розвитку. Психологію цікавить, що є і

що може бути в особистості при цілеспрямованому виховному впливі. З погляду педагогіки,

формування – цілеспрямоване виховання (“конструювання”, “ліплення”, “проектування”)

особистості, яке виходить із потреб суспільства. Ці два підходи до формування особистості не

 

1 Костюк Г. С. Вікова психологія. – К., 1976. – С.28.

2 Див.: Петровський А. В. Нерозв'язані проблеми перебудови педагогічної науки // Нове педагогічне мислення. – М.,

1989 – С.11-12. – Рос.

тотожні один одному, але утворюють нерозривну єдність. Вчителю у практичній діяльності

необхідно, формуючи особистість учнів, здійснювати обидва підходи: і виявляти реальний рівень

розвитку тих чи інших якостей, і шукати форми і методи виховання, які б стимулювали їх

максимально можливе удосконалення.

Поряд з поняттям „ формування особистості” сучасна психолого-педагогічна наука все

частіше вживає поняття „ соціалізація особистості”, яке означає її становлення як суспільної