Студопедия — Характеристика основних методів навчання
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Характеристика основних методів навчання






 

Усний виклад матеріалу вчителем дозволяє за короткий час передати великий об'єм

інформації. Він включає такі словесні методи, як розповідь, лекцію, пояснення, інструктаж. Всі

вони передбачають монологічну форму викладу навчального матеріалу.

Розповідь – послідовне розкриття змісту навчального матеріалу. Виклад ведеться вчителем

за планом, у чіткій послідовності, з виділенням головного, із застосуванням ілюстрацій і

переконуючих прикладів, образно і емоційно. Особливі вимоги до мовлення вчителя (інтонаційної

і художньої виразності) ставить художня розповідь.

Лекція – виклад навчального матеріалу, великого за обсягом і складного за логічною

будовою, із значним рівнем узагальнень. Традиційна шкільна лекція передбачає передачу

вчителем змісту матеріалу в готовому для запам'ятання вигляді. Сучасна лекція вимагає

активізації слухачів різними прийомами: незвичайним початком лекції, постановкою запитань,

створенням проблемної ситуації, проблемним викладом матеріалу, включенням в лекцію

елементів бесіди, використанням цікавих прикладів, наочності, технічних засобів навчання і т. п.

Проблемна лекція більш ефективна з погляду використання можливостей розвитку школярів, ніж

традиційна, що має тільки інформаційний характер.

Пояснення – словесне тлумачення окремих теоретичних положень, понять, явищ,

принципів дії приладів, наочних посібників тощо. Може бути прийомом лекції чи розповіді.

Інструктаж – словесне пояснення дій, які мають виконувати учні. Може бути прийомом

при застосуванні практичних методів.

Діалогічне (або полілогічне) спілкування вчителя з учнями може здійснюватися методами

бесіди або дискусії.

 

1 Алексюк А. М. Загальні методи навчання. – К.: Рад. школа, 1981. – С.56-196.

2 Ба6анский Ю.К.. Методы обучения // Педагогика. – М.: Просвещение, 1983.-С.178-179.

3 Оконь В. Введение в общую дидактику. – М.:Высшая школа, 1990. -С.262-292.

Бесіда – метод навчання, який передбачає постановку запитань і відповіді на них. Бесіда

може бути репродуктивною, тобто вимагати від учнів відтворення відомих знань і евристичною

вести їх до нових знань через порівняння, аналогію, логічні судження і висновки.

Для вчителя найважливішим при застосуванні методу бесіди є уміле формулювання

запитань. Вони мають бути короткими, чіткими, зрозумілими, задаватися в логічній послідовності,

їх має бути оптимальна кількість; запитання повинно передбачати розгорнуту відповідь.

Запитання слід ставити до всього класу, здійснювати диференційований підхід до учнів,

запитувати не тільки тих, хто бажає, заохочувати постановку запитань учнями.

Дискусія – спосіб обговорення питань, обмін думками між учителем і учнями. Дискусія

сприяє розвитку самостійності мислення школярів, здібності до аналізу, аргументації висунутих

положень, уміння поважати думку інших.

Різновиди дискусій:1

1) дискусія, яка розвивається при спільному розв'язанні проблем вчителем і учнями;

2) дискусія, спрямована на формування переконань молоді;

3) дискусія, метою якої є заповнення учнями прогалин у знаннях на основі попереднього

ознайомлення з додатковими джерелами інформації.

Робота з книгою – це спосіб самостійної роботи учня з друкованим словом. Цей метод

може використовуватися на всіх етапах уроку. Можна використовувати такі прийоми роботи з

книгою:

-

читання і аналіз тексту;

-

виділення головного в тексті;

-

переказ тексту;

-

складання плану, тез;

-

складання конспекту;

-

відповідь на питання з прочитаного матеріалу;

-

виконання запропонованих завдань;

-

написання реферату.

Робота з книгою підвищує пізнавальну самостійність учнів, якість засвоєння знань, формує

уміння учитися.

Рецензування – організація вчителем діяльності учнів на достатньому рівні самостійного

критичного аналізу і оцінки роботи товаришів, науково-популярної та художньої літератури,

творів мистецтва. Цей метод сприяє " розвитку уміння застосовувати свої знання, переконання в

критичному аналізі нового, незнайомого матеріалу, в поліпшенні здібності критико-аналітичного

мислення " 2.

Наочні методи мають у своїй основі застосування зорового образу у навчанні. Метод

ілюстрації – показ учням ілюстративних (плоских) посібників: плакатів, карт, малюнків на дошці,

портретів тощо. Метод демонстрації – показ об'ємних зображень, діючих моделей, приладів,

технічних установок, лабораторних дослідів, діа- і кінофільмів. Використовуючи ці методи,

необхідно дотримуватись таких вимог: забезпечити всебічний огляд об'єкта, використовувати ту

наочність, яка найкраще сприятиме засвоєнню матеріалу, супроводжувати показ словесним

поясненням, підводити дітей до висновків і узагальнень.

Спостереження – тривале, цілеспрямоване сприймання певних об'єктів (явищ) з фіксацією

тих змін, які в них відбуваються, і на основі цих змін виявлення внутрішніх зв'язків і

закономірностей, розкриття суті явищ. Наприклад, спостереження за погодою, за розвитком

рослин, тварин, за побутом, працею людей.

До наочних методів також можна віднести роботу учнів з наочними посібниками

роздатковим матеріалом для ілюстрування загальних положень конкретними прикладами або

фактами3.

Практична діяльність школярів здійснюється різними практичними методами.

Вправи – повторення певних дій або операцій з метою засвоєння учнями умінь і навичок.

Вчитель підбирає до теми систему вправ, що має на меті поступове зростання творчої

 

1 Оконь В. Введение в общую дидактику. – М.:Высшая школа, 1990. – С.273.

2 Лихачев Б. Т. Педагогика. Курс лекций. – М.: Прометей, 1996.– С.412.

3 Дидактика современной школы. – К.: Рад. школа, 1987. – С. 192-194.

самостійності учнів, складності самих вправ. Вправи можуть застосовуватися у такій

послідовності: підготовчі (для актуалізації опорних знань і вмінь), ввідні (для створення

проблемних ситуацій), пробні (попереджувальні, пояснювальні, коментовані), тренувальні (за

зразком, за інструкцією, за завданням), творчі, контрольні.

Розв'язання задач – тобто виконання завдань, шлях досягнення яких або результат (або те й

інше) невідомі (Лернер І. Я.).

Лабораторна робота – самостійне проведення учнями досліду, експерименту під

керівництвом учителя. Традиційна лабораторна робота – це дія учнів за інструкцією. Вчитель дає

чіткі вказівки щодо виконання дій. Сучасний підхід до лабораторної роботи вимагає в учителя

ставити перед учнями пізнавальне завдання або проблему, яку можна розв'язати на основі

лабораторного експерименту. Учні разом з учителем вирішують, якими способами можна

виконати завдання, які для цього потрібні прилади й матеріали, як ними користуватися. Вчитель

дає лише короткий інструктаж, контролює дії учнів, надає допомогу тим, кому вона потрібна.

Заключна бесіда допомагає виявити результати досліду й розкрити закономірності.

Практична робота розрахована на застосування комплексу знань і умінь у ситуаціях,

наближених до життєвих. До таких робіт відносять, наприклад, обчислення площ плоских фігур,

земельних ділянок, об'ємів геометричних тіл і реальних об'єктів, виконання трудових завдань,

створення реальних цінностей, роботу з комп'ютером, машинами і механізмами.

В організації пізнавальної діяльності учнів репродуктивного чи творчого характеру також

використовуються словесні, наочні, практичні методи.

Пояснювально-ілюстративний метод реалізується через розповідь, репродуктивну бесіду,

традиційну лекцію, ілюстрацію, демонстрацію.

Репродуктивний метод – через спостереження за даним планом, репродуктивну роботу з

книгою чи наочним посібником, підготовчі, пробні й тренувальні вправи, лабораторну або

практичну роботу за інструкцією.

Проблемний виклад матеріалу здійснюється вчителем в ході проблемної лекції або

розповіді.

Частково-пошуковий метод реалізується в евристичній бесіді, дискусії, при виконанні

ввідних вправ, при роботі з літературою тощо.

Дослідницький метод передбачає найвищий ступінь пізнавальної і самостійної активності

учнів у процесі творчої роботи з книгою чи наочними посібниками, при виконанні творчих вправ,

лабораторних чи практичних робіт творчого характеру.

У процесі навчально-пізнавальної діяльності учні використовують логічні методи: індукцію

(коли на основі окремих фактів, учні роблять висновки й узагальнення) та дедукцію (коли учні

сприймають загальні закони, формули, а потім ті наслідки, що витікають з них), а також такі

методи – їх часто називають прийомами розумової діяльності, як аналіз (розчленування цілого на

частини, виділення у предметів або явищ окремих сторін для вивчення їх), синтез (створення

поняття про предмет, як єдине ціле), порівняння (зіставлення предметів з метою визначення їх

схожості й відмінності), аналогію (умовивід, що будується на основі схожості властивості одного

предмета з іншим предметом, з іншими ознаками), узагальнення, систематизацію, класифікацію.

Особлива увага приділяється сьогодні самостійній роботі учнів. Цей метод застосовується

при роботі учнів з підручником, посібниками, довідковою літературою, при розв'язуванні задач,

виконанні вправ, при організації спостережень, виконанні лабораторних і практичних робіт,

творчих завдань.

Методи стимулювання і мотивації навчання спеціально спрямовані на формування

позитивних мотивів учіння, стимулюють пізнавальну активність. Стимулювання пізнавального

інтересу здійснюється такими шляхами:

- створенням емоційно-моральних ситуацій (здивування, схвалення, осуду, співчуття);

- створенням ситуацій успіху для учнів, що відчувають труднощі у навчанні, і затруднення

для тих учнів, які легко опановують навчальний матеріал;

- створенням ситуацій новизни, актуальності – наближенням до найновіших відкриттів,

досягнень, явищ суспільного життя;

- стимулюванням зацікавлення – введення в навчальний процес цікавих дослідів, прикладів,

парадоксальних фактів, цікавих епізодів з життя вчених, фокусів тощо;

- аналізом життєвих ситуацій;

- дидактичними іграми (логічними, інсценізаціями, рольовими, діловими).

Почуття обов'язку, відповідальності у навчанні можна стимулювати через:

- роз'яснення суспільної та особистої значущості навчання;

- постановку навчальних вимог;

- заохочення і покарання.

Методи контролю і самоконтролю дають можливість перевірити рівень засвоєння учнями

знань, сформованості вмінь і навичок.

Методи усного контролю включають: індивідуальне опитування, залік, екзамен,

програмований контроль, усний самоконтроль.

Методи письмового контролю – це контрольні роботи, твори, диктанти, письмові заліки

й екзамени, тестовий контроль, письмовий самоконтроль.

Методи лабораторного контролю застосовуються для перевірки вмінь користуватися

приладами, проводити досліди, розв'язувати експериментальні задачі.

Машинний контроль передбачає виконання програмованих завдань на комп'ютері.

 







Дата добавления: 2015-12-04; просмотров: 208. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Образование соседних чисел Фрагмент: Программная задача: показать образование числа 4 и числа 3 друг из друга...

Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Краткая психологическая характеристика возрастных периодов.Первый критический период развития ребенка — период новорожденности Психоаналитики говорят, что это первая травма, которую переживает ребенок, и она настолько сильна, что вся последую­щая жизнь проходит под знаком этой травмы...

Виды сухожильных швов После выделения культи сухожилия и эвакуации гематомы приступают к восстановлению целостности сухожилия...

КОНСТРУКЦИЯ КОЛЕСНОЙ ПАРЫ ВАГОНА Тип колёсной пары определяется типом оси и диаметром колес. Согласно ГОСТ 4835-2006* устанавливаются типы колесных пар для грузовых вагонов с осями РУ1Ш и РВ2Ш и колесами диаметром по кругу катания 957 мм. Номинальный диаметр колеса – 950 мм...

Философские школы эпохи эллинизма (неоплатонизм, эпикуреизм, стоицизм, скептицизм). Эпоха эллинизма со времени походов Александра Македонского, в результате которых была образована гигантская империя от Индии на востоке до Греции и Македонии на западе...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия