Принцип активності та самостійності учнів у навчанні.
Мотивація навчання нерозривно пов'язана із формуванням у школярів пізнавальної активності та самостійності. Принцип активності та самостійності учнів у навчанні вимагає створення умов для вияву учнями творчої активності та пізнавальної самостійності у процесі засвоєння знань. Активність і самостійність учнів у навчанні тісно взаємопов'язані. Активність виражається у стані готовності, прагненні до самостійної діяльності. Самостійність – у визначенні об'єкта, виборі засобів діяльності без допомоги ззовні. Джерелом пізнавальної активності й самостійності є потреба учнів у здобуванні знань, у самовираженні. Завдання вчителя – стимулювання цієї потреби. Таке стимулювання називають активізацією навчально-пізнавальної діяльності школярів Г.І. Щукіна визначає активізацію як „ процес, спрямований на поглиблену спільну навчально- пізнавальну діяльність учителя та учня, та спонукання до її енергійного, цілеспрямованого здійснення, на подолання інерції, пасивних і стереотипних форм викладання і учіння” 2. Активізація пізнавальної діяльності потребує використання таких методів, прийомів, засобіві форм навчання, які стимулюють учнів до виявлення активності й самостійності. Це можуть бути: - самостійна робота з книгою: виділення головного, складання плану, тез, конспекту, написання реферату; - самостійна постановка проблеми, висунення гіпотези щодо її розв'язання, участь у обговоренні шляхів розв'язання проблеми; у формуванні висновку; - формування уміння ставити запитання вчителю і товаришам; - рецензування відповіді товариша, творів; - самоаналіз власних пізнавальних дій;
1 Лозова В. І. та ін. Педагогіка. Розділ "Дидактика". – К.: 1993. – С.21. 2 Щукина Г. Й. Роль деятельности в учебном процессе. – М., 1986. — С.135 - пошук варіативних шляхів розв'язання задач; - виконання творчих вправ і завдань; - створення нового продукту діяльності, який має не лише суб'єктивну, а й об'єктивну цінність. Принцип свідомості й міцності засвоєння знань, умінь і навичок. Даний принцип вимагає забезпечення учням умов для глибокого осмислення наукових фактів і узагальнень, способів виконання дій, довгого збереження їх у пам'яті, відтворення і використання у потрібний момент. Його реалізація забезпечується: - розумінням суті процесів і явищ, які вивчаються; - виділенням головного у навчальному матеріалі; - повторенням матеріалу за розділами і структурними одиницями; - самостійним аналізом фактів, зв'язків, висновків; - вивченням нового матеріалу у поєднанні з засвоєним раніше; - використанням різних прийомів запам'ятовування і відтворення матеріалу; - самостійним виконанням вправ на творче застосування знань; - звертанням до раніше засвоєних знань з іншої, наукової точки зору; - узагальненням і систематизацією отриманих знань, складанням схем, створенням моделей. Принцип індивідуального та особистісно зорієнтованого підходу до учнів у процесі Навчання. Цей принцип вимагає врахування у навчальному процесі індивідуальних особливостей кожного учня і забезпечення на цій основі підвищення якості навчальної діяльності, а також створення оптимальних умов для розвитку і становлення особистості як суб’єкта навчальної діяльності (саморозвитку). Реалізації цього принципу сприяє індивідуалізація навчання, тобто: врахування індивідуальних особливостей учнів, здібностей і обдарувань, інтересів і прагнень школярів, їхнього життєвого досвіду, а також диференціація навчання. Для педагогічно грамотного здійснення індивідуалізації навчання вчителю необхідно глибоко вивчати особистість кожного учня, ретельно фіксувати і аналізувати причини відхилень, розробляти систему впливів на учня з метою корекції відхилень і досягнення всіма учнями визначеного державними стандартами освіти рівня засвоєння навчального матеріалу.
|