Принцип активності та самостійності учнів у навчанні.

Мотивація навчання нерозривно пов'язана із формуванням у школярів пізнавальної

активності та самостійності. Принцип активності та самостійності учнів у навчанні вимагає

створення умов для вияву учнями творчої активності та пізнавальної самостійності у процесі

засвоєння знань.

Активність і самостійність учнів у навчанні тісно взаємопов'язані. Активність виражається

у стані готовності, прагненні до самостійної діяльності. Самостійність – у визначенні об'єкта,

виборі засобів діяльності без допомоги ззовні. Джерелом пізнавальної активності й самостійності є

потреба учнів у здобуванні знань, у самовираженні. Завдання вчителя – стимулювання цієї

потреби. Таке стимулювання називають активізацією навчально-пізнавальної діяльності школярів

Г.І. Щукіна визначає активізацію як „ процес, спрямований на поглиблену спільну навчально-

пізнавальну діяльність учителя та учня, та спонукання до її енергійного, цілеспрямованого

здійснення, на подолання інерції, пасивних і стереотипних форм викладання і учіння” 2.

Активізація пізнавальної діяльності потребує використання таких методів, прийомів,

засобіві форм навчання, які стимулюють учнів до виявлення активності й самостійності. Це

можуть бути:

- самостійна робота з книгою: виділення головного, складання плану, тез, конспекту,

написання реферату;

- самостійна постановка проблеми, висунення гіпотези щодо її розв'язання, участь у

обговоренні шляхів розв'язання проблеми; у формуванні висновку;

- формування уміння ставити запитання вчителю і товаришам;

- рецензування відповіді товариша, творів;

- самоаналіз власних пізнавальних дій;

 

1 Лозова В. І. та ін. Педагогіка. Розділ "Дидактика". – К.: 1993. – С.21.

2 Щукина Г. Й. Роль деятельности в учебном процессе. – М., 1986. — С.135

- пошук варіативних шляхів розв'язання задач;

- виконання творчих вправ і завдань;

- створення нового продукту діяльності, який має не лише суб'єктивну, а й об'єктивну

цінність.

Принцип свідомості й міцності засвоєння знань, умінь і навичок.

Даний принцип вимагає забезпечення учням умов для глибокого осмислення наукових

фактів і узагальнень, способів виконання дій, довгого збереження їх у пам'яті, відтворення і

використання у потрібний момент.

Його реалізація забезпечується:

- розумінням суті процесів і явищ, які вивчаються;

- виділенням головного у навчальному матеріалі;

- повторенням матеріалу за розділами і структурними одиницями;

- самостійним аналізом фактів, зв'язків, висновків;

- вивченням нового матеріалу у поєднанні з засвоєним раніше;

- використанням різних прийомів запам'ятовування і відтворення матеріалу;

- самостійним виконанням вправ на творче застосування знань;

- звертанням до раніше засвоєних знань з іншої, наукової точки зору;

- узагальненням і систематизацією отриманих знань, складанням схем, створенням

моделей.

Принцип індивідуального та особистісно зорієнтованого підходу до учнів у процесі

Навчання.

Цей принцип вимагає врахування у навчальному процесі індивідуальних особливостей

кожного учня і забезпечення на цій основі підвищення якості навчальної діяльності, а також

створення оптимальних умов для розвитку і становлення особистості як суб’єкта навчальної

діяльності (саморозвитку).

Реалізації цього принципу сприяє індивідуалізація навчання, тобто: врахування

індивідуальних особливостей учнів, здібностей і обдарувань, інтересів і прагнень школярів,

їхнього життєвого досвіду, а також диференціація навчання.

Для педагогічно грамотного здійснення індивідуалізації навчання вчителю необхідно

глибоко вивчати особистість кожного учня, ретельно фіксувати і аналізувати причини відхилень,

розробляти систему впливів на учня з метою корекції відхилень і досягнення всіма учнями

визначеного державними стандартами освіти рівня засвоєння навчального матеріалу.