Дидактика – це розділ педагогіки, що вивчає теорію освіти і навчання, розкриває

закономірності учіння школярів і викладацької діяльності вчителя, визначає суть,

принципи, зміст, методи і форми організації навчального процесу.

Слово " дидактика " грецького походження ("дидаско" – навчати). Як спеціальний

навчальний термін існує з XVII століття. Вважається, що ввів його в педагогіку німецький педагог

Вольфганг Ратке(1571-1635).

Предметом дидактики є загальні для всіх навчальних дисциплін закономірності процесу

навчання. Особливості викладання окремих дисциплін вивчають окремі (часткові) методики.

Одним із джерел дидактики є народна дидактика, тобто та частина народної педагогіки, яка

відображає здобутки народу в галузі науки і навчання. На думку академіка М.Г. Стельмаховича,

" саме в навчанні багатогранний людський досвід перетворюється у необхідні для життя знання,

вміння і навички. Навчання кує розум, формує загальну культуру особистості, ставлення до знань

і навколишнього життя, плекає людські ідеали" 1.

Народ виражав своє ставлення до навчання прислів'ями і приказками: " Знання робить

життя красним ", " Пташка красна пір'ям, а людина – знанням", "Хто знання має, той і мур

ламає " тощо. Народна мудрість знає сотні дидактичних вправ та ігор для розвитку кмітливості та

розумових здібностей дітей. Загадки, задачі, народні казки свідчать про розум, кмітливість і

спостережливість народу, прагнення розвинути ці риси у підростаючого покоління.

Дидактика як наука з'явилась у XVII столітті. Засновником дидактики є Ян Амос

Коменський – великий чеський гуманіст і педагог. Його праця "Велика дидактика" стала

початком нової епохи розвитку педагогіки і дидактики. Він розробив основи класно-урочної

системи навчання, намагався дати відповідь на питання, як вчити легко, приємно і ґрунтовно,

теоретично обґрунтував правила і принципи навчання, необхідність здійснювати виховання в

процесі навчання.

Пізніше ідеї Я. А. Коменського розвивались швейцарським педагогом Й. Г. Песталоцці;

німецькими педагогами Й. Ф. Гербартом - автором теорій формальної освіти та виховуючого

навчання та Ф.-А.-В. Дістервегом, який обстоював такі прогресивні для свого часу принципи

дидактики, як природодоцільність, культуровідповідність, самодіяльність; англійським філософом

і педагогом Г. Спенсером – автором теорії матеріальної освіти.

Серед російських педагогів найбільший внесок у розвиток дидактики зробили К. Д.

Ушинський та його послідовники В. І. Водовозов, М. А. Корф, О. Ф. Остроградський, а також Л.

М. Толстой, П. Ф. Каптєрев та інші, які відстоювали прогресивні принципи і методи навчання. В

Україні дидактика розвивалась завдяки зусиллям О. В. Духновича (1803-1865) – автора ряду

посібників для вчителів та учнів, Б. І. Грінченка (1863-1910), X. Д. Алчевської (1841-1920),

прогресивних письменників і громадських діячів Т. Г. Шевченка, М. Коцюбинського, Л. Українки,

І. Франка та ін.

Серед педагогів-дидактів радянського періоду варто відзначити Г. Г. Ващенка ("Загальні

методи навчання"), С. X. Чавдарова ("Принципи радянської дидактики"), М. О. Данілова, М. М.

Скаткіна, Б. П. Єсипова, Л. В. Занкова, які розробляли теорію навчального процесу та

розвиваючого навчання, В. А. Онищука (теорія сучасного уроку), А.М. Алексюка (методи

навчання).

Сприяли розвитку дидактики також і вчителі-новатори В. Ф. Шаталов,

С. М. Лисенкова, В. А. Дяченко, Є. І. Ільїн, І. П. Волков, які ввели прогресивні зміни в організацію

і методичне забезпечення навчального процесу.

Важливою особливістю сучасної дидактики є те, що вона розглядає навчальний процес не

тільки як засіб формування знань і вмінь, але і як важливий фактор всебічного розвитку і

саморозвитку особистості. Вона досліджує навчання в тісній єдності з вихованням і

самовихованням у цілісному педагогічному процесі.

Основними категоріями дидактики є освіта, навчання, викладання, учіння, процес

навчання. Крім того, дидактика оперує такими поняттями, як закономірності навчання, принципи

 

1 Стельмахович М. Г. Українська народна педагогіка: навчально-методичний посібник. —К., 1997. – С.166.

навчання, функції навчання, види навчання, зміст освіти, методи і прийоми навчання, форми і

засоби навчання, урок, типи уроків, оцінка, контроль у навчанні, які докладно будуть

розглядатись далі. До дидактичних категорій слід віднести і такі, як знання, уміння, навички,

компетенції.