У розділі II Закону України “Про освіту” (ст.29) перелічено основні компоненти

структури освіти:

- дошкільна освіта;

- загальна середня освіта;

- позашкільна освіта;

- професійно-технічна освіта;

- вища освіта;

- післядипломна освіта;

- аспірантура;

- докторантура;

- самоосвіта.

Згідно цього ж Закону в Україні запроваджено освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні.

Освітні рівні:

- початкова загальна освіта;

- базова загальна середня освіта;

- повна загальна середня освіта;

- професійно-технічна освіта;

- базова вища освіта;

- повна вища освіта.

Освітньо-кваліфікаційні рівні:

- кваліфікований робітник;

- молодший спеціаліст;

- бакалавр;

- спеціаліст, магістр.

Основні засади розвитку загальної середньої освіти визначені Законом України „ Про

загальну середню освіту” (13 травня 1999 р.). У ньому зазначається існування різних типів

загальноосвітніх навчальних закладів І,ІІ,ІІІ ступенів. До загальноосвітніх навчальних закладів

належать:

– середня загальноосвітня школа (І ступінь – початкова школа, ІІ ступінь – основна школа,

ІІІ ступінь – старша школа, як правило, з профільним спрямуванням навчання);

– спеціалізована школа (школа-інтернат) – заклад І – ІІІ ступенів з поглибленим вивченням

окремих предметів і курсів;

– гімназія – заклад ІІІ ступеня з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до

профілю;

– ліцей – заклад Ш ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

– колегіум – заклад ІІІ ступеня філологічно–філософського або культурно–естетичного

профілю;

– загальноосвітня школа-інтернат – заклад з частковим або повним утриманням за

рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

– спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) – заклад для дітей, які потребують

корекції фізичного (розумового) розвитку;

– загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) – заклад І-ІІІ ступенів з відповідним

профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

– школа соціальної реабілітації – заклад для дітей, які потребують особливих умов

виховання (окремо для хлопців і дівчат);

– вечірня (змінна) школа – заклад П – Ш ступенів для громадян, які не мають можливості

навчатися у школах з денною формою навчання.

Крім того, до системи загальної середньої освіти належать:

– позашкільний навчально - виховний заклад;

– міжшкільний навчально-виробничий комбінат;

– професійно-технічний навчальний заклад;

– вищий навчальний заклад І – ІІ рівнів акредитації.

Загальноосвітні навчальні заклади можуть створювати навчально-виховні комплекси у

складі навчальних закладів різних типів і рівнів акредитації для задоволення допрофесійних і

професійних запитів громадян, а також навчально - виховні об’єднання з дошкільними та

позашкільними навчальними закладами для задоволення освітніх і культурно-освітніх потреб.

На базі повної середньої освіти здійснюється вища освіта. До вищих навчальних закладів,

що здійснюють підготовку молодших спеціалістів, можуть прийматися особи, що мають базову

загальну середню освіту. Підготовка може бути очна, заочна, вечірня, дистанційна, екстерном (з

окремих спеціальностей). У державних закладах навчання переважно безкоштовне, у закладах

інших форм власності оплачується юридичними і фізичними особами. Вищими навчальними

закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет.

Відповідно до статусу закладу встановлено 4 рівні акредитації:

І – технікум, училище;

II – коледж;

III – IV – інститут, консерваторія, академія, університет. Вищі навчальні заклади

здійснюють підготовку за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

- молодший спеціаліст – І рівень;

- бакалавр – II рівень;

- спеціаліст, магістр – III і IV рівень акредитації.

Післядипломна освіта охоплює спеціалізацію, стажування, клінічну ординатуру,

підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів.

 

3. Законом України “Про освіту” передбачається здійснення державного та громадського

управління освітою. До державних органів управління освітою належать:

- Міністерство освіти і науки України;

- міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти;

- Вища атестаційна комісія України;

- Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим;

- місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і

підпорядковані їм органи управління освітою та наукою.

Міністерство освіти і науки України є центральним органом державної виконавчої

влади, який здійснює керівництво у сфері освіти. Воно бере участь у визначенні державної

політики у галузі освіти, реалізує її, встановлює державні стандарти з кожного предмета; визначає

мінімальні нормативи матеріального забезпечення закладів освіти; здійснює керівництво,

контроль, державне інспектування; забезпечує зв'язок з органами освіти інших країн; проводить

акредитацію, видає ліцензії, сертифікати; розробляє умови прийому до вищих навчальних

закладів; забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури; розробляє проекти

положень про заклади освіти; організує атестацію працівників освіти; здійснює керівництво

закладами освіти.

Місцеві органи освіти і науки мають свої повноваження. Вони встановлюють мінімальні

обсяги фінансування, забезпечують розвиток мережі закладів освіти; здійснюють соціальний

захист працівників освіти; організовують облік дітей шкільного віку; вирішують питання опіки

дітей, захист їхніх прав, створюють умови для виховання дітей; забезпечують безкоштовне

підвезення учнів до місця навчання; організовують професійне консультування; визначають

потреби і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів.

До органів громадського самоврядування в освіті відносять:

- загальні збори (конференції) колективу закладу освіти;

- районну, міську, обласні конференції педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти

Автономної Республіки Крим;

- Всеукраїнський з'їзд працівників освіти.

Вони вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти,

вирішують у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної,

методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності закладів освіти.

У новій редакції Закону знайшло місце нове положення про важливість державних

стандартів освіти, які є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і

затверджуються

Кабінетом

Міністрів

України.

Вони

підлягають

перегляду

та

перезатвердженню не раніше як один раз на 10 років. На основі таких стандартів здійснюється

ліцензування, інспектування, атестація та акредитація закладів освіти.

У законі про загальну середню освіту відзначено, що державний стандарт загальної

середньої освіти – це зведення норм і положень, які визначають державні вимоги до

освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової і повної загальної середньої

освіти та гарантії держави у її досягненні.

Структура Державного стандарту загальної середньої освіти:

– базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів;

– загальна характеристика інваріантної та варіативної складових змісту загальної

середньої освіти;

– державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів (вихованців).

 

Запитання і завдання для самостійної роботи.

1. З чого складається система освіти?

2. Охарактеризуйте основні принципи освіти в Україні.

3. Назвіть основні елементи структури освіти в Україні.

4. Обґрунтуйте доцільність обов'язкової загальної середньої освіти для молоді.

5. Розкрийте особливості різних типів навчальних закладів, що дають середню освіту.

6. Назвіть державні органи управління освітою та органи громадського самоврядування в

освіті.

7. Опишіть повноваження Міністерства освіти і наукиУкраїни та місцевих органів освіти і

науки.

Література для самоосвіти;

1. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995. –

С.27-36.

2. Закон України “Про освіту” // Право України. – 1996. -№7. – С.68-84.

3. Закон України „ Про загальну середню освіту”// Освіта України. – 1999.– № 25.– С.5-8.

4. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України.– 2002.– 24 квітня-1 травн