Категорії діалектики.

У категоріях діалектики фіксується, відображається загальне в речах. Отже, не береться до уваги те, що є у них конкретним, відмінним. Категорії є результатом дуже високого рівня процесу абстрагування.

Категорії діалектики – це всезагальні форми мислення, форми абстрагування, то вони не даються у відчуттях – їх не можна побачити, відчути, спробувати на смак тощо. Вони є результатом діяльності нашого мислення.

Категорії (від греч. kategoría – висловлення, обвинувачення; ознака) у філософії, найбільш загальні і фундаментальні поняття, що відбивають істотні, загальні властивості і відносини явищ дійсності і пізнання. Категорії виникли і розвиваються як результат узагальнення історичного розвитку пізнання і суспільної практики. Категорії філософії відрізняються від будь-яких понять своєю всезагальністю.

Основними категоріями діалектики є: суперечність, антагонізм, кількість, якість, міра, стрибок, заперечення, становлення, одиничне і загальне, причина і наслідок, форма і зміст, необхідність і випадковість, можливість і дійсність, частина і ціле, система, структура, елемент і т.п. є також парні філософські категорії: Одиничне, особливе і загальне, дійсність і можливість, причина і наслідок, необхідність та випадковість та ін.

Одиничне – це те неповторне, що належить тільки даному окремому предмету, його якісна відмінність від інших предметів і явищ (окреме явище, предмет, людина, рослина, планета, моральна настанова, одна конкретна дiя людини).

Загальне – це об'єктивно iснуюча спiльнiсть предметiв, явищ, властивостей, зв'язкiв. Загальне – це те, що повторюється в багатьох одиничних речах та явищах, сторона, складова цих одиничних реальностей. Прикладом загального може бути рослина, тварина, живий органiзм як клас об'єктiв реальної дiйсностi. Формою загальностi зв'язкiв в природi та суспiльствi виступає закон. ( «Всі яблуні – плодові дерева», як загальне виступає «плодові дерева».)

Проміжною ланкою між одиничним і загальним є особливе.

Особливе – це те, чим один предмет відрізняється від інших предметів і водночас зв'язаний з ними. (Наприклад, поняття «українець» виступає як загальне по вiдношенню до кожного українця, але як особливе по вiдношенню до поняття «слов'янин»).

Дійсність – це все те, шо реально існує і функціонує, містить в собі власну сутність і закономірність, а також результати своєї дії: дійсність є об'єктивна реальність у всій її конкретності і виявах.

Можливість – це те, що виникає на основі об'єктивних закономірностей, але ще не здійснилось, не стало дійсністю: воно може виникнути, існувати, стати дійсністю тільки за певних умов – сукупності сприятливих чи несприятливих факторів (Наприклад, тривала спека при бездощовій погоді викликає засуху, засуха – неврожай, той нестачу продуктів, їх нестача – голод, він – страждання, незадоволення та ін.Існує і багато можливостей, які можуть бути істотними або неістотними, а здійснення однієї можливості означає нездійснення інших можливостей.

Причина – явище, яке викликало інше явище. Наслідок – явище, яке зумовлено іншим явищем. Сам цей зв'язок називається причинним, або каузальним. Слід зауважити, що між причиною і наслідком існує строга послідовність у часі: спочатку виникає причина, а згодом — наслідок. (Все відбувається за правилом «після того, як»«настало те і те». (Наприклад, ніч не є причиною дня, хоч і передує йому, зима не є причиною весни і літа, тим більше молодість – не причина старості, причиною грому є не блискавка, хоча вона сприймається першою).

Причинний зв’язок може бути і необхідним, і випадковим.

Необхідність – це те, що здійснюється з внутрішньою неминучістю, що «повинно бути», «неможливо, щоб не було». Необхідність проходить у суворо визначеному порядку, при визначенні сукупності умов. Необхідність зв’язана з неминучістю, обов’язковістю і глибоко діючими причинами.(Так, закон всесвітнього тяжіння діє з необхідністю. Необхідним для живих організмів є обмін речовин).

Випадковість може бути, а може й не бути. (Зерно може склювати птах або воно може згнити від надлишку вологи; дитина може через хворобу не піти своєчасно в перший клас). Найглибша основа випадковості коріниться в тому, що світ не є якимось одним-єдиним причинно-наслідковим ланцюгом, їх безмежна кількість. В місцях переплетення тих чи інших процесів випадають окремі ланки, де і виникає щось випадкове. Випадковим стає подія, що не випливає з внутрішньої сутності того чи іншого процесу, воно тимчасове і нестійке, бо породжуюча його сила не в самому предметі, речі, явищі, а поза ним – у зовнішніх умовах і обставинах.