Соцііальна діяльність — це завжди прояв людської активності з метою зміни чи перетворення елементів навколишнього світу, свідомості самої людини. Їй завжди притаманні цілеспрямованість, свідомий характер, бо її суб’єктом може бути лише людина. Це процес, що включає мету, засоби, результати.
| види соціальної діяльності:
| трудова, творча, споживацька, дозвільна, освітня, рекреаційна тощо. В реальному житті ці види діяльності не існують окремо.
|
| Найважливішою формою соціальної діяльності визнається
| праця
|
Соціально-трудові відносини як об’єкт вивчення соціології праці
Соціально-трудові відносини - на відміну від функціонально-трудових відносин, зумовлених поділом і кооперацією праці, виникають між працівником і соціальними групами колективу як відносини рівності й нерівності залежно від місця цих суб’єктів у процесі праці, їхнього досвіду, умінь, інтересів, специфіки трудової поведінки.
| Суб’єктами соціально-трудових відносин є
| наймані працівники чи їх профсоюзи, роботодавці, держава.
Найманий працівник укладає договір з роботодавцем — представником підприємства, громадської організації чи держави.
Роботодавець може бути і не бути власником засобів виробництва. Керівник державного підприємства одночасно є роботодавцем і найманим працівником у держави, яка в даному разі володіє засобами виробництва.
Професійні союзи захищають економічні інтереси суб’єктів певних сфер діяльності: забезпечують зайнятість, відповідні виробничі умови оплати праці тощо.
Держава є законодавцем, захисником прав громадян і організацій, роботодавцем-посередником і арбітром під час трудових спорів.
|
| Суб’єкти праці відрізняються
| за своїм соціальним станом, мають неоднакові кваліфікацію, досвід, рівень і джерела доходів.
|
| Соціально-трудові відносини виникають на певних рівнях взаємозв’язків між суб’єктами:
| · найманий працівник — найманий працівник;
· найманий працівник — роботодавець;
· профсоюз — роботодавець;
· роботодавець — держава;
· найманий працівник — держава тощо.
|
| Соціально-трудові відносини надзвичайно складні і класифікуються за такими ознаками:
| · змістом діяльності — виробничо-функціональні, професійно-кваліфікаційні, управлінсько-організаційні;
· суб’єктом відносин — міжколективні (колектив — колектив) та внутрішньоколективні (індивід — індивід, індивід — колектив);
· наявністю владних повноважень — по горизонталі і по вертикалі;
· способом розподілу результатів праці — кількістю і якістю праці, грошовим і майновим внеском, обсягом інтелектуальної власності;
· ступенем регламентованості— формальні й неформальні;
· характером спілкування — безпосередні, опосередковані, міжособові, безособові.
|
| За своїм впливом на результати економічної діяльності і якість життя людей соціально-трудові відносини бувають 2-х типів:
| 1) конструктивні, що сприяють успішній діяльності трудової організації;
2) деструктивні, що заважають такій діяльності.
|
| Відповідно до основних стадій життєвого циклу людини змінюється зміст соціально-трудових відносин, суб’єктом яких вона є:
| Ø на 1-й стадії (від народження до закінчення навчання) вони пов’язані переважно з фаховим становленням, можливостями забезпечення засобів існування, реалізації особистих задатків;
Ø на 2-й (трудова діяльність) — з найманням і звільненням, умовами організації й оплати праці, можливостями розвитку особистості;
Ø на 3-й (післятрудовій) стадії — з пенсійним забезпеченням.
|
|
|
|
Формування та розвиток соціально-трудових відносин відбувається у вигляді соціальних процесів, що віддзеркалюють функціонування трудових колективів, груп та окремих працівників.
види соціальних процесів у трудовій сфері:
|
· базові — праця, що впливає на соціальний стан, інтереси, кваліфікаційний рівень виконавців трудових функцій, формування їхньої особистості;
| · інтегративні — формування, функціонування та розвиток трудових колективів, що забезпечують цілісність усієї трудової системи;
| · ціннісно-орієнтаційні — мотивація, соціалізація, адаптація, що формують цінності, норми, орієнтації відповідного способу життя;
·
| · трудових переміщень — плинність кадрів та регульовані зміни місць працівниками у системі суспільного поділу праці.
|
|
