Список використаної літератури

Піча В.П. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України. -К.: "Каравела", 2000. -248с.

 

Абельс Х. Интеракция, идентичность, презентация. Введение в интерпретативную социологию: пер. с нем. / Х. Абельс. — СПб.: Алетейа, 2000. — 272 с.

2. Бауман З. Индивидуализированное общество: пер с англ. / З. Бауман. — М.: Логос, 2002. — 319 с.

3. Бергер П. Социальное конструирование реальности: пер с англ. / П. Бергер, Т. Лукман. — М.: Медиум, 1995. — 279 с.

4. Запесоцкий А. С. Становление культурологической парадигмы / А. С. Запесоцкий, А. П. Марков. — СПб.: Изд-во СПбГУП, 2007. — 54 с.

5. Йоргенсен М. Дискурс-анализ. Теория и метод: пер. с англ. / М. Йоргенсен, Л. Филлипс. — Харьков: Гуманитарный центр, 2004. — 352 с.

6. Костенко Н. Культурні ідентичності: перетворення і визнання / Н. Костенко // Соціологія, теорія, методи маркетинг. — 2001. — № 4. — С. 69-88.

7. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис / Э. Эриксон. — М.: Издательская группа «Прогресс», 1996. — 344 с.

 

 

Жизненный путь личности / Под. Ред. Л.В.Сохань. – К.: Наукова думка, 1987.

6. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. – М.: Политиздат, 1984.

7. Кон И.С. Открытие „Я”. – М.: Политиздат, 1978.

8. Кон И.С. Социология личности. – М.: Мысль, 1967.

Мартинюк І.О., Соболєва Н.І. Люди і ролі. – К.: Україна, 1993

 

 

Модуль ІІІ

Тема 1. Економічна соціологія та соціологія підприємництва

Мета:

Ключові слова:

План:

1. Методологічні основи економічної соціології та соціології підприємництва.

2. Концептуальні напрямки в економічній соціології та соціології підприємництва.

3. Поняття економічної культури.

4. Підприємець як суб’єкт соціально-економічних відносин.

 

Зміст лекції

 

1. Методологічні основи економічної соціології та соціології підприємництва.

Поряд із системою економічних дисциплін, економічна соціологія здатна охопити вивчення соціальної сфери економіки, всі елементи сфери економічного життя, здатна відобразити глобальні і приватні проблеми життя людей.

В цілому економічна соціологія представляє сьогодні суму теоретичних і прикладних знань. Це - система наукових знань про поведінку людей як представників великих соціальних груп у різних сферах економічного життя суспільства: виробництва, обміну, розподілу та споживання. Вона націлена вивчати багатоманітність форм економічної поведінки, діяльності індивідів, соціальних груп, економічних інститутів у найближчій та довгостроковій перспективі.

Економічна соціологія розглядає закономірності економічного розвитку з позицій інтересів і статусу різних соціальних груп суспільства. Важливі напрями дослідження економічної соціології полягають у кількісному і якісному складі суб'єктів економічної діяльності, а також їх функції, інтереси, статус, прибутки, взаємовідносини.

Економічна наука описує зміст підприємницької діяльності лише з економічної точки зору і деперсоналізовано - лишаючи поза увагою фігуру підприємця. Наука, котра вивчає весь спектр соціальних сторін підприємництва - з точки зору природи підприємництва, історії і проблем становлення, потреби, цінності та мотиви діяльності підприємців, моделі їх поведінки - є соціологія підприємництва. Підприємництво як об'єкт і предмет соціологічного аналізу є сукупність соціальних структур, дій, процесів, пов'язаних із господарським функціонуванням суспільства на різних рівнях.

Соціологія підприємництва перебуває на стику двох галузей знань: вона є частиною соціології як науки про суспільство і водночас - однією із "підприємницькознавчих" дисциплін, таких, як історія економічних вчень (зокрема, що стосується підприємництва), філософія та психологія бізнесу, етика та культура підприємництва. Зважаючи на специфіку свого предмета, вона має певний подвійний статус, який пов'язаний, з одного боку, із соціальним, а з іншого - з економічним у суспільному житті.

Економічна соціологія та соціологія підприємництва мають відмінні структуру, функції, понятійний апарат, методи дослідження.

Об’єкт	Економічна соціологія	Соціологія підприємництва
Предмет	люди - учасники економічного життя суспільства, які об'єднуються в групи, організації, інституції, що пронизані стосунками соціально-економічного характеру.	підприємництво як соціальний феномен.
	різного роду соціально-економічні відносини, які виникають в економічній сфері суспільного життя і котрі відображають різноманіття стосунків людей різних соціальних груп, прошарків, з різними соціальними позиціями.	нестандартна новаторська поведінка і діяльність великих і малих соціально-економічних груп і верств суспільства.
Основна мета	вивчення соціально-економічного становища інтересів, поведінки різних соціальних груп у сфері економічного життя, специфічних соціальних механізмів розвитку економіки і розробка на цій основі теоретичного уявлення про економіко-соціальну структуру суспільства та її вплив на економічне життя.	визначення того, що саме належить до феномену "підприємництво".
Основні методологічні принципи	- Тісний взаємозв'язок економічної і соціальної політики. - Врахування домінуючого впливу соціального механізму (по відношенню до господарського). - Розгляд закономірностей економічного розвитку з позицій інтересів діяльності і відносин соціальних верств і груп, які займають ієрархічне становище в системі виробництва і споживання. - Скерованість на конкретне становище, почуття добробуту різних категорій населення. - Врахування соціальних факторів, соціальних зв'язків і відносин на розвиток економіки і зворотного впливу економіки на динаміку соціальних процесів і соціальних відносин. - Комплексний підхід до людського фактору в розв'язанні соціально-економічних завдань. - Взаємопов'язане вивчення економічних і соціальних проблем з орієнтацією на їх взаємопов'язане практичне розв'язання.	Виходячи з класичного розуміння, основними факторами або першоджерелами економічного розвитку є праця, земля та капітал. Підприємництво в цій системі є четвертим спонукальним фактором економічної активності населення, котрий ініціює рух економічної системи в цілому.

Основні завдання економічної соціології та соціології підприємництва

№	Економічна соціологія	Соціологія підприємництва
	вивчення взаємодії соціальних та економічних чинників та процесів, що протікають на певному історичному щаблі розвитку суспільства і в певних економічних умовах. Вирішення цієї задачі дозволяє виявити, що соціально-економічні процеси, що формуються в результаті становлення сучасного постіндустріального (інформаційного) суспільства, вельми істотно відрізняються від соціально-економічних процесів індустріального, а тим більше - аграрно-ремісничого суспільства.
	досягнення розуміння причин, що детермінують виникнення і розвиток тих чи інших соціально-економічних процесів на певному історичному етапі і в певних економічних умовах.
	виділення основних причин процесів та їх наслідків, що відтворюються в потоці соціально-економічних подій. Тут визначаються тенденції і соціальні закономірності, чинники та наслідки економічного підйому або спаду, можливих криз і флуктуації в розвитку економічної та соціальної сфер суспільства, в їх взаємодіях.
	Осягнення і пояснення особливості певних типів економічної поведінки і пов'язаних з ними соціальних відносин, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання різних товарів і послуг. Усе це здійснюється в контексті поділу праці, функціонування грошей, ринку і регулюючих їх динаміку економічних інститутів.
	дослідження соціальних механізмів, що впливають на розвиток економічної сфери суспільства і регулюють економічну діяльність індивідів, спільнот і груп.	Вивчення мотиваційної структури підприємців
	вивчення особливостей мотивації різних форм соціально-економічної поведінки людини (особистості чи соціальної спільності) і його впливу на процеси і результати економічного розвитку.	дослідження поведінкового аспекту підприємницької діяльності
	визначення особливостей і ефективності впливу на людину та її економічну діяльність основних груп соціальних регуляторів: статусно-рольових, культурних, управлінських.
	дослідження спрямованості і характеру впливу на зміну соціально-економічної структури суспільства існуючої в ньому господарської системи: а) планово-централізованої, де існує жорстке планування економічної діяльності та її результатів, де немає підприємців, фермерів, осіб вільних професій і свободи економічного вибору; б) ринкової, де існує свобода економічного вибору і конкуренція, взаємодіють названі і інші соціальні верстви, що включаються в економічну діяльність, і де важливу роль відіграє економічний ризик і готовність до нього.
	визначення раціональних напрямів та вивчення ефективності економічної політики держави, яка встановлює норми, правила і рамки господарської діяльності різних суб'єктів: індивідів, спільнот, підприємств і т.п. і регулюючої економічну поведінку громадян.
	дослідження конкретних соціально-економічних, соціокультурних та соціально-політичних умов, в яких розгортається функціонування економічної та соціальної сфери суспільства, їх взаємодія.
	на основі виявлення чинників, тенденцій і закономірностей розгортання соціально-економічних процесів дана галузь соціологічного знання здійснює прогнозування найбільш ймовірних сценаріїв соціально-економічних трансформацій в сучасному суспільстві.
	на основі виявлення основних факторів, тенденцій і закономірностей розвитку соціально-економічних процесів, найбільш ймовірних прогнозних сценаріїв їх розгортання у більш-менш віддаленому майбутньому - сформулювати науково обгрунтовані рекомендації для прийняття і здійснення управлінських рішень.

Функції економічної соціології можуть бути сформульовані наступним чином.

1. Пізнавальна функція	має своєю метою вивчення особливостей соціально-економічних процесів на певній історичній щаблі розвитку суспільства, відповідає на питання: «Які соціально-економічні процеси в суспільстві, в якому ми живемо?».
2. Пояснююча функція	дає наукове розуміння причин, що породжують ті чи інші соціально-економічні явища і процеси (економічний підйом або криза, інфляція, безробіття, бідність і т.п.), відповідає на питання: «Чому в суспільстві відбуваються саме ці, а не інші соціально-економічні процеси?»
3. Оціночна функція	здійснює оцінку економічних та соціальних процесів, що розвиваються в суспільстві, соціальних інститутів, що діють у ньому з точки зору відповідності їх інтересам і потребам людей, насамперед економічних; відповідає на питання: «Чи забезпечують діючі в суспільстві соціальні інститути, які розвиваються в ньому соціально-економічні процеси нормальне добробут різних груп населення?».
4. Концептуально-теоретична функція	втілюється в науковому визначенні та трактуванні діючих в суспільстві соціально-економічних тенденцій і закономірностей, відповідає на питання: «Що, як і чому робиться людьми в економічній і соціальній сферах суспільства і чи можна це змінити на краще?».
5. Прогностична функція	являє собою побудову ймовірних прогнозів і сценаріїв соціально-економічних трансформацій в більш-менш довгостроковій перспективі, відповідає на питання: «Які соціально-економічні зміни можливі в найближчому і віддаленому майбутньому?».
6. Управлінська функція	пов'язана з тим, що виявивши тенденції та закономірності соціально-економічного розвитку, визначивши прогнозні варіанти тих чи інших змін в економіці та соціальній сфері суспільства, економічна соціологія в змозі сприяти вдосконаленню управління соціально-економічними процесами, відповідає на питання: «Як ефективніше керувати соціально-економічними процесами?».
7. Освітня функція	реалізується за допомогою розповсюдження знань через систему навчальних закладів, різні інститути підвищення кваліфікації кадрів, а це допомагає людям (в першу чергу навчаються і активно діючим в тих чи інших галузях економіки та соціальної сфери) краще дізнатися, зрозуміти і оцінити ті соціально-економічні процеси, які відбуваються в суспільстві, щоб змінити їх на краще, відповідає на питання: «Що потрібно знати про економічні і соціальні явища в суспільстві, як краще використовувати ці знання?».

 

Структура основних понять та категорій в економічній соціології складається з кількох рівнів.

 

Перший рівень категорій - відображають зміст процесів, що відбуваються на стику економіки та суспільства в цілому. Дані категорії використовуються для формулювання та опису соціальної й економічної сфер тощо.	Другий рівень категорій - так звані загальносоціальні категорії	Третій рівень, так звані спеціальні категорії – об'єднує ті, що конкретизують зміст соціальних механізмів:
категорії "економічна" та "соціальна сфера"; загальнонаукові категорії; "система", "структура", "функції", "процес", "механізм", "розвиток" та ін.	"соціальні-, економічні-, виробничі відносини", "соціальні спільності", "групи", "події", "механізми розвитку" і т. ін.	"економічна свідомість", "економічне мислення", "економічна культура", "економічні інтереси", "економічна діяльність", "економічна поведінка" та ін.

Ця система категорій створює методологічну основу для дослідження соціально-економічних процесів вияву в них більш тісних зв'язків і закономірностей. Коротко розглянемо деякі категорії та поняття, якими володіє дана дисципліна, щоб мати глибші уявлення про сферу економічної соціології.

Економічне життя - узагальнена категорія, якою позначається вся сукупність економічних відносин, діяльності та поведінки людей, які діють (господарюють у суспільстві). Протікає економічне життя переважно в економічній сфері суспільства, де люди взаємодіють насамперед як економічні суб'єкти, з власними інтересами, цілями.

Економічна діяльність - сукупність дій, актів індивіда, через які він безпосередньо реалізує свої економічні інтереси і за допомогою яких досягає господарських цілей.