Література для самоосвіти. 1. Волкова Н.Г. Педагогіка

 

1. Волкова Н.Г. Педагогіка. – К.: Академія, 2001.

2. Педагогика профессионального образования /Под ред. В.А.Сластенина. – М.: Академия, 2004.

3. Хуторской А.В. Современная дидактика. – СПб.: Питер, 2001.

 

 

ПРОБЛЕМНО-РОЗВИВАЛЬНЕ НАВЧАННЯ

 

Роль розвивального навчання у творчому розвитку особистості

 

Сучасний етап історичного розвитку характеризується великими ускладненнями взаємозв'язків між всіма сторонами життя суспільства, між континентами, країнами, регіонами, в середині кожної країни. Перетворення, які відбуваються у всьому світі, загострення глобальних проблем значно підсилюють інтерес суспільства до загальних проблем суспільного розвитку. У зв'язку з цим збільшилась потреба у проникненні в сутність явищ, які відбуваються, у розкритті глибинних зв’язків тенденцій суспільного розвитку. Це в свою чергу актуалізує проблему взаємозв’язку суспільства і особистості, розвитку сутнісних сил кожної людини, проблему формування світоглядних орієнтирів, якими людина керується у своїй діяльності.

Все це обумовлює підвищення значення філософського осмислення.людиною свого відношення до дійсності. Мова йде про здібності та можливості людини орієнтуватися в умовах, коли відбуваються корінні зміни у суспільстві.

Реалізація цієї мети є досить актуальною. Сучасна людина повинна володіти високим рівнем знання і бути широко ерудованою не тільки у своїй конкретній області. Ці знання даються всією сукупною системою освіти та виховання. Але у сучасних умовах, коли об’єм необхідних для людини знань різко та швидко збільшується, вже неможливо робити ставку на засвоєння певної суми фактів. Важливо прищеплювати уміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватися у стрімкому потоці наукової та професійної інформації. Формування якостей творчої особистості - це вимога і умова науково-технічного та соціального прогресу.

В основі творчих здібностей людини лежать загальні розумові здібності, тому що для творчої діяльності важливі швидкість розумової орієнтації, кмітливість та винахідливість, самодіяльність. Творчою може вважатися діяльність, яка приводить до створення продуктів творчості, які мають об’єктивну суспільно значущу цінність. Наприклад, раціоналізація та винахідництво - це також творча діяльність.

Загальна характеристика основних видів творчої діяльності дає можливість побачити, що при її здійсненні, у людини проявляються такі якості як продуктивність, оригінальність мислення, винахідництво, уміння бачити проблему, комбінаторність, інтуїція. Їх можна віднести до особових якостей творчої особистості. Ці особистісні якості і здібності є специфічними характеристиками творчого, продуктивного, оригінального неалгоритмічного мислення, яке передбачає також і високий рівень розвитку загальних інтелектуальних здібностей учня. Таким чином, задача розвитку якостей творчої особистості – це об’єктивна необхідність, яка обумовлена закономірностями розвитку суспільства і її вирішення повинно охоплювати всіх майбутніх робітників.

Довгий час головною функцією нашої освіти, зокрема професійно-технічної, була підготовка спеціаліста, робітника, спроможного виконувати відповідні функції. Сучасна епоха характеризується швидкими темпами технічного прогресу, вдосконаленнями технологій, комплексною механізацією, автоматизацією і комп’ютерізацією виробництва. Внаслідок цього змінюється зміст праці робітника, розширюються можливості застосування розумової праці на виробництві. Відповідно зростають вимоги до теоретичних знань робітника, уміння використовувати їх у практичній діяльності. Щоб за короткий час адаптуватися до нових умов, освоїти виробничій процес і працювати з високою продуктивністю, робітник повинен мати широкий технічний кругозір, високу загальну культуру, вміти швидко освоїти нову технологію. Крім того, швидка зміна техніки і технологій (а останнім часом і загроза безробіття) спонукає робітника освоювати нові види праці. Традиційні професії видозмінюються, з’являються нові. На зміну машинно-ручній приходить праця активна, спостереження за ходом технологічного процесу.

Дедалі більшого значення набуває діяльність, спрямована на вдосконалення техніки і технології виробництва, на застосування досягнень науки у виробництво. Від спеціаліста в будь-якій галузі виробництва вимагається різнобічні знання, високорозвинене мислення, творчість. Він повинен знати ситуацію, систематично оновлювати свої знання, вміти швидко перебудувати умови праці. Таким чином, задача формування якостей творчої особистості у сучасного робітника висувається сучасним життям на одне з перших місць.

В нинішніх умовах лише розвивальне навчання здатне забезпечити активну розумову діяльність учня, виробити у нього уміння зіставляти, порівнювати, узагальнювати, орієнтуватись у нових обставинах. Наукова теорія процесу розвивального навчання вміщує в себе розробку таких прийомів та засобів організації пізнавальної діяльності учнів, які забезпечують ефективне засвоєння ними знань, умінь та навичок і формування здібностей.

Щоб забезпечити розвиток пізнавальної самостійності творчих здібностей учнів, необхідно приділяти увагу не тільки кількості отриманих ними знань, а і процесу їх засвоєння. Необхідно також вчити учнів продуктивній творчій діяльності. Для того, щоб навчитися вирішувати творчі завдання, їх необхідно вирішувати.

Для того, щоб з'ясувати чим відрізняється система розвивального навчання від традиційної системи навчання розглянемо їх у порівнянні по окремих позиціях. (табл. 12).

 

Таблиця 12