Місце проблемного навчання у сучасній дидактиці

 

Послідовно застосовувати проблемне навчання у викладанні того чи іншого предмету можливо лише у ряді об’єднання зусиль психологів, дидактів та фахівців з даної галузі знання. Інакше на практиці воно буде зведено лише до деякої активізації у викладанні, а не до перебудови самого способу навчання. Фактично воно буде лише доповненням до традиційного як до основного, Проблемне навчання необхідно розглядати саме як тип навчання, як таку систему управління пізнавальною діяльністю слухачів, яка заснована на розумінні дійсних закономірностей мислення та умов засвоєння знань, розвитку пізнавальних спроможностей.

У пояснювально-ілюстративній дидактичній системі технологія управління розкривається через реалізацію таких функцій управління, як визначення мети дії, планування роботи, її організація, координація пізнавальних дій педагога та учня, контроль, регулювання, систематичний облік проведеної роботи та її аналіз. Всі вищеозначені управлінські функції виходять від викладача. Отже пізнавальна діяльність учнів має виконавчий характер.

Технологія управління в межах проблемного навчання змінює рівень активності учнів, що дозволяє розвивати творчі здібності учнів та підвищувати їх пізнавальну активність.

Застосування проблемного навчання у навчально-виховному процесі можливо на всіх етапах навчання, але з використанням різних його форм, у залежності від етапу та застосування методів навчання. Так, на етапі отримання нових знань це буде розповідь, розмова, лекція; на етапі закріплення – частково пошукова діяльність. Повністю пошукова діяльність може охопити всі етапи процесу навчання.

Тому проблемне навчання використовується у структурі інших методів, його не можна розглядати як особливий метод навчання, як якусь нову систему навчання. Вірніше буде його вважати особливим підходом до організації навчання. Проблемне навчання може бути реалізоване у викладанні будь-якої навчальної дисципліни.

Безперечно, не всякий матеріал може служити підставою для створення проблемної ситуації. До не проблемних елементів навчального матеріалу можна віднести всяку конкретну інформацію, яка вміщує цифрові, кількісні данні, факти, дати і таке інше, які неможливо “відкрити”. Не проблемними також є всі задачі, які вирішуються за зразком, за алгоритмом. Крім того, виходячи з того, що проблемний шлях отримання знань завжди потребує більше часу ніж повідомлення готової інформації, не можна ставити питання про перехід у післядипломній освіті педагогів взагалі на проблемне навчання.

Проблемне навчання не може перетворюватися у єдину, або домінуючу форму навчання, а повинно застосовуватися у поєднанні з усіма іншими формами навчання, які вже склалися.

У навчанні завжди будуть потрібні і тренувальні задачі, які потребують відтворення знань, які сприяють запам’ятовуванню матеріалу, необхідному на все життя. Тільки порівняно невелика частина нових знань повинна засвоюватися засобом самостійних відкриттів, тому що самостійна пошукова діяльність потребує багато навчального часу. У той же час важливо і необхідно значно підсилити елементи проблемності у розповіді, при організації бесіди - там, де це дозволяє навчальний матеріал.

Успіх застосування проблемного навчання у системі професійно-технічної освіти залежить від багатьох факторів. Однак провідне місце у цьому належить викладачу, розумовому розвитку учнів, їх пізнавальній самостійності.

 

Контрольні запитання та завдання

 

Назвіть основні види творчої діяльності.

Назвіть головні завдання освіти на сучасному етапі розвитку суспільства.

Зробіть порівняльну характеристику традиційного і розвивального навчання.

Розкрийте сутність проблемного навчання.

Наведіть форми організації проблемного навчання.

Дайте характеристику основним типам проблемних ситуацій.

Яким чином можна організувати проблемне навчання?