Типи проблемних ситуацій та умови їх створення на уроці

 

Ключовим поняттям для застосування проблемного навчання у навчальному процесі є проблемна ситуація. Проблемна організація навчального матеріалу дає змогу створювати проблемні ситуації трьох типів:

проблемне питання;

проблемна задача;

проблемне завдання.

Проблемне питання – це коротка форма звернення педагога до учнів з метою отримання відповіді. Це таке звернення, яке спонукає учня до пізнавальних дій. За урок педагог задає від 30 до 70 питань. Питання у навчанні – це основа діалогу педагога і учня. 80% питань потребують відповіді по пам’яті. Проблемне питання вимагає багатоступеневої пізнавальної діяльності, розумового пошуку, дослідження і навіть експерименту. Воно передбачає щось відоме і невідоме і має ключову фразу: “Як Ви думаєте?”. Відповідь надається за допомогою логічного міркування.

Проблемна задача потребує особливих умов виконання: часу, додаткової інформації, умінь, і т. ін. Задача – це завжди певні умови, які обмежують пошук відповіді, саму відповідь. Але треба розрізняти проблемні задачі і задачі математичні, фізичні, хімічні і т. ін. Останні можуть бути проблемними і не проблемними. Прикладом проблемної задачі можуть бути пошукові лабораторні роботи. Проблемна задача на відміну від проблемного питання потребує з боку учнів деяких підрахунків.

Проблемне завдання – це більш складна форма організації навчального матеріалу, яка призначена для самостійного виконання. Це може бути доручення учневі щось зробити, виконати якісь вказівки, призначення, установки. Проблемним, завдання стає тільки при умові, що його виконання вимагає від учня складної пізнавально-пошукової діяльності. До проблемних завдань відноситься всяка пошукова діяльність, експерименти, творчість, винахідництво і т. ін. Проблемне практичне завдання передбачає практичні дії учня. Ключовою є фраза: “Ваші дії?”.

В дидактичній літературі описані способи створення проблемних ситуацій. Задача викладача – вивчити їх і уміло застосовувати у конкретних ситуаціях.

Проблемна ситуація виникає тоді, коли для усвідомлення чогось, або для здійснення якихось необхідних дій учням не достає наявних знань або відомих способів дій, тобто, має місце протиріччя між знанням та незнанням. Проблемна ситуація у навчанні має навчальну цінність тільки тоді, коли вона спроможна розбудити у учнів бажання вийти із цієї ситуації, зняти протиріччя, яке виникло. Це бажання виникає не при кожній проблемній ситуації. Для того, щоб воно з’явилося, необхідне виконання двох умов: змістовна сторона ситуації повинна представляти певний інтерес для учнів і вони повинні відчувати, що рішення проблеми в цілому їм посильно, тому що частина необхідних знань у них є.

Таким чином, проблемна ситуація у навчальному процесі виникає тоді, коли виконуються наступні умови:

наявність протиріччя між знаннями та способами діяльності, якими володіють учні, та новими даними, які неможливо пояснити на основі цих знань;

усвідомлення учнями неможливості пояснити нові дані за допомогою знань, які вони мають;

прийняття проблеми, тобто усвідомлення учнями необхідності оволодіння новими знаннями та способами діяльності;

наявність мотиву активної пізнавальної діяльності;

інтерес учнів до теми, яка вивчається.

 

Організація проблемного навчання. Рівні проблемності

 

При організації навчального процесу викладач має справу з проблемними ситуаціями різних видів. Засоби їх створення можуть бути різними:

спонукання учнів до теоретичного пояснення явищ, фактів;

широке використання життєвих ситуацій із досвіду учнів;

пошук умов використання результату виконання проблемного завдання;

спонукання до аналізу, синтезу, узагальненню систематизації та іншим видам розумової діяльності.

Таких засобів дуже багато. На них будується технологія проблемного навчання. Вона передбачає такі етапи роботи на уроці:

пошук та постановка проблеми;

її сприймання учнями;

аналіз для виявлення протиріччя;

аналіз для виявлення знань;

висування гіпотези;

рішення, як перевірка гіпотези;

перевірка правильності отриманого результату.

По ходу постановки та вирішення проблеми роль викладача може бути різною. Він може сам ставити проблему, може запропонувати це зробити учням, може втручатися у хід її вирішення і таке інше. Все залежить від того, наскільки учні готові до проблемного навчання. Такі дані необхідно знати для того, щоб використовувати проблемне навчання з метою подальшого розвитку особистості учня та розробки технології проблемного уроку, проблемної лекції або інших організаційних форм навчання.

В залежності від рівня підготовки учнів до проблемного навчання виділяють кілька рівнів проблемності при організації і проведенні навчального процесу. Рівень проблемності залежить від участі учнів у пізнавальному процесі.

Перший рівень проблемності характеризується тим, що викладач створює проблемну ситуацію і спеціально направляє увагу учнів на проблему, що перед ними виникла. Він же її вирішує, а учні засвоюють логіку проблемного мислення, яку застосував викладач при вирішенні даної проблеми.

На другому рівні проблемності викладач, створивши проблемну ситуацію і вказавши учням на проблему, що виникла, залучає їх у спільний пошук її вирішення.

Для третього рівня проблемності характерно те, що викладач створює проблемну ситуацію, формулює проблему, а учні самостійно її вирішують.

Четвертий рівень проблемності визначається створенням проблемної ситуації викладачем і далі самостійним формулюванням учнями проблеми, пошуком шляхів її вирішення, вирішенням і перевіркою.