Етапи створення опорних конспектів

 

Перед створенням опорних конспектів викладач повинен зробити аналіз навчального матеріалу з підручника. Потім робота по складанню опорних конспектів відбувається в кілька етапів:

Складання тексту пояснення нового матеріалу з вибраної теми (в формі звичайного конспекту) чи продумування тексту пояснення на основі тексту підручника.

Виділення змістовного ядра тексту, наприклад, шляхом підкреслювання істотних елементів змісту тексту. Пройшовши ці етапи, ви отримали опорні смислові пункти – вихідний матеріал для створення опорних сигналів інформації.

Конструювання опорних сигналів та їх оформлення.

Як підсумок третього етапу виникає наочне зображення основної інформації теми, придатне для раціоналізації навчання. Проте загальний вид опорного конспекту ще потребує “гармонізації”.

Компановка і вдосконалення опорного конспекту.

На цьому етапі слід весь час звертатись до принципів складання опорних конспектів, які викладені нижче.

 

Принципи складання опорних конспектів

 

Принцип опори. Ще один із основних принципів застосування засобів навчання у всякому педагогічному процесі. Застосування опор дозволяє полегшити і прискорити сприйняття, розуміння, осмислення, запам’ятовування і застосування навчального матеріалу. Переважно застосовуються аудіовізуальні опори. Опорні конспекти можна віднести до аудіовізуальних засобів, так як при їх використанні використовується і слуховий, і зоровий ряд.

У методиці застосування опорних конспектів проявляється ще один аспект цього принципу: зв’язуючий при поясненні матеріал з опорними сигналами, педагог фактично встановлює нові чи активізує ті асоціації, які необхідні для успішного процесу навчання.

Принцип наочності. Як відомо, це один із загальнодидактичних принципів, що також дійсний для навчання з використанням опорних конспектів, як і інші загальнодидактичні принципи, які ми не вказуємо лише за тієї причини, щоб вони не змішувалися з приватними принципами створення опорних конспектів.

Опорний конспект (ОК) – це засіб наочності, тому принцип наочності для нього цілком природний. Функція ОК полягає в тому, зокрема, щоб надати стрижневій інформації теми та її змістовним орієнтирам наочну форму, яка повинна бути зручною для засвоєння не тільки головного, але й другорядного, ілюстративного матеріалу.

Принцип лаконічності. Необхідно розвивати уміння виділяти головне, суттєве в матеріалі, який необхідно буде засвоїти учням і вчитись передавати його найбільш лаконічними, але досить зрозумілими засобами. Об’єм опорного конспекту вимірюється умовними друкованими знаками: літера – це один знак, цифра – це 1 знак. Оптимальний об’єм опорного конспекту повинен бути 300-450 знаків.

Принцип структурності. Опорний конспект повинен мати свою структуру, яка перекликається зі структурою самого навчального матеріалу, за яким опорний конспект складається чи складений. При цьому слід мати на увазі, що технологія В.Ф.Шаталова використовує “укрупнення дидактичних одиниць” (термін М.П.Ерднієва), тобто матеріал викладається великими “блоками”. Тому за одиницями розчленування опорного конспекту прийнято групи взаємозв’язаних опорних сигналів, які відносяться до відповідних блоків інформації.

Блоки мають автономне розташування, можуть автономно відпрацьовуватись. Вони мають, як правило, свою окантовку. Таким чином, структура опорного конспекту повинна бути видимою. “Суцільні” опорні конспекти важкі в роботі.

Дослідно-експериментальним шляхом встановлено, що в одному опорному конспекті оптимальним є наявність не більше 5 блоків, а в кожному блоці – не більше 7 опорних сигналів.

Принцип автономності. Вище зазначалось про автономність блоків. Слід доповнити, що опорний конспект може складатися поблочно, блоки можуть виділятись у самостійні опорні конспекти, відтворюються незалежно від інших блоків.

Принцип асиметричності блоків. Симетричність форм і наповнення опорного конспекту викликає такий же ефект, що й монотонність: погіршуються умови сприйняття. Тому опорні конспекти складаються з деяким порушенням симетрії шляхом застосування різних за величиною і формою блочних окантовок різного навантаження верхньої і нижньої, правої і лівої частин опорного конспекту, різних його блоків.

Принцип несхожості опорних конспектів між собою. Звичайно, всякі два опорних конспекти чимось схожі між собою. Але окремі укладачі віддають перевагу опорним конспектам, які схожі один на одного як близнята. Це помилка, що утруднює сприйняття своєрідності теми, запам’ятовування опорного конспекту, диференціацію схожого матеріалу різних тем. Тому опорні конспекти, у всякому випадку – сусідні, повинні бути несхожими один з одним за формою, структурою, графічному і кольоровому виконанні.

Принцип акценту на основних смислових елементах. Матеріал, наочно представлений в опорному конспекті, краще запам’ятовується і відтворюється, якщо застосувати для виділення “опорних елементів” змісту особливі шрифти, розміри, оригінальні рамки, символи, абревіатури, змінення направленості опорного сигналу, його конфігурації і т.п.

Принцип кольорового оформлення. Опорний конспект, виконаний в кольорі, запам’ятовується краще, ніж чорно-білий, краще привертає увагу учня до навчального матеріалу. Цей принцип має свої приватні прояви, які настільки важливі для методики складання опорних конспектів, що їх довелось визнати як самостійні принципи.

Принцип кольорової і графічної диференціації. Позначки, які застосовуються в опорному конспекті, виконують різні функції: інформаційну, службову, номінативну і т.п. Так чи інакше це впливає на кольорове оформлення опорних конспектів. Два сусідні неоднорідні опорні сигнали повинні бути диференційовані за кольором і графікою, інакше будуть сприйматися як такі, які відносяться до одного й того ж змісту.

Проте тут потрібне почуття міри: надмірна диференціація призводить до строкатості опорного конспекту, надлишковій різноманітності шрифтів, що в свою чергу утруднює сприйняття і ускладнює роботу з опорним конспектом.

Перевага мотивованих кольорових рішень. Цей принцип вимагає тих кольорів, які притаманні зображуваному об’єкту від природи чи загальноприйнятий для позначення чи фарбування цього об’єкту. Колір при цьому полегшує роботу асоціативної пам’яті, спрощує запам’ятовування інформації за допомогою опорних сигналів.

Проте однобічне застосування цього принципу в окремих випадках збіднює кольорову гаму, тому оптимізувати кольорове оформлення опорного конспекту можна поєднанням даного принципу з принципом кольорової диференціації.

Принцип кольорового контрасту. При тонуванні блоків слід враховувати, що неконтрастні з фоном кольори погано видно. При поєднанні різних кольорів необхідні контрастні один з одним кольори, наприклад: червоний з жовтим, салатний з синім, червоний з чорним і т.п. Ефект контрастування дає також обведення кольорових деталей опорного конспекту окантовкою.

Принцип незвичайності, цікавості, парадоксальності. В опорних конспектах бажано наявність цікавих за формою, розфарбуванню і змісту опорних сигналів, несподіваних образотворчих рішень.

Принцип комфортності сприйняття. Шрифт повинен бути зручним для читання, досить великим. Малюнки зрозумілі, не перевантажені дрібними деталями. Межі блоків окремих груп опорних сигналів повинні бути добре видимими. Опорні сигнали повинні бути легко ідентифікованими зі змістом матеріалу, який вони передають. В цілому опорний конспект повинен сприйматися без особливого напруження.

Оглядовість. Вся структура опорного конспекту, окремість кожного його елемента повинні бути видимими з першого погляду, охоплюватись одним поглядом.

Тематичність. Опорні конспекти складаються з орієнтацією на навчальну тему. При цьому вони можуть включати в себе матеріал більше однієї теми.

Запам’ятовуваність. Опорні конспекти у своїй більшості необхідно запам’ятовувати. Тому при складанні їх потрібно турбуватися про створення сприятливих умов для запам’ятовування ОК. Наприклад, повинна бути мінімальна кількість опорних сигналів, вони повинні бути розфарбовані, розташовані за блоками (не більше 7±2 опорних сигнали в одному блоці), викликати інтерес і увагу, бути зручними для вивчення, будуватися за звичними правилами, містити переважно знайомі позначення. В цілому опорний конспект повинен бути досить простим, але в той же час і своєрідним.

Відтворюваність. Цей принцип тісно пов’язаний з попереднім. ОК в своїй більшості має бути письмово відтворений по пам’яті. Тому опорний конспект не повинен мати складних малюнків і рисунків, таблиць і схем. Час його письмового відтворювання можна збільшити, вимагаючи відтворення конспекту в декілька прийомів (звичайно поблочно).

Принцип згортання і розгорнення інформації. Слід пам’ятати, що в методиці В.Ф.Шаталова ми маємо справу не з кодуванням чи шифруванням інформації, а з її згортанням у навчальних цілях. Чергування згортання та розгорнення навчального тексту, поєднане з чергуванням форм подання та обробки інформації, є досить ефективним і надійним шляхом засвоєння певного змісту навчання. На участь в цьому процесі згортання і розгорнення інформації розраховані опорні конспекти. Використання їх тільки для введення чи ілюстрації матеріалу, чи тільки лише для підсумкового контролю означає серйозне порушення системи роботи з ОК.

Принцип уніфікації позначень. Вироблена наукою символіка є зручною, перш за все тому, що вона загальноприйнята, проста і ясна. Застосування відпрацьованої символіки і других позначень, відомих всім, обов’язкове. Нові знаки, символи застосовувати можна, якщо немає аналогічних, проте кількість цих нових позначень повинна бути мінімальна.

Принцип економічності. Позначення опорного сигналу повинне займати мінімально необхідну площу конспекту, вимагати лаконічних засобів зображення. Пряма інформація, виражена опорним сигналом, повинна бути у багато разів менше тієї інформації, яка передається безпосередньо опорним сигналом.

Принцип різноманітності опорних сигналів. Опорні сигнали необхідно різноманітити, тобто не обмежуватись тільки символами, тільки малюнками (іконічними ОК), чи тільки ключовими словами (вербальними ОК), що призводило б до зниження інтересу і погіршення запам’ятовування.

Принцип різнонаправленості опорних сигналів. Якщо всі опорні сигнали розташовані в горизонтальну лінію, виникає одноманітність напряму і форм, перш за все вербальних опорних сигналів, що негативно впливає на якість сприйняття опорного конспекту. Уникнути одноманіття можна застосуванням різної конфігурації опорних сигналів і їх розміщення під кутом до горизонтальної лінії. Тут також потрібне почуття міри: відхилення від горизонталі допустиме лише для невеликої частини опорних сигналів. У противному випадку виникає почуття хаотичності розташування опорних сигналів.

Принцип різноманітності шрифту. Неоднаковість шрифту необхідна не тільки для смислової акцентуації і диференціації, але й для комфорту сприйняття опорних сигналів. Тому слід вибирати ті шрифти, які зручно читаються незалежно від їх розміру.

Принцип інформаційної насиченості опорних сигналів. Опорні сигнали повинні подавати не тільки велику за об’ємом інформацію, але й досить суттєву, а також допускати “відгалужування” для різної додаткової інформації асоціативного характеру.

Мобільність опорних сигналів як принцип. Кожний опорний сигнал включається в опорний конспект на основі логіки побудови відповідної інформації та займає своє певне місце досить жорстко. Але це не значить, що неможливо уклинювання нових опорних сигналів, виключення давнішніх, їх видозмінювання під впливом оновлення, розширення чи уточнення тих чи інших фрагментів інформації.

Принцип варіативності мовних утворень. Тільки у дуже специфічних ситуаціях допускається, щоб за опорним конспектом відтворювались дослівно фіксовані вислови, наприклад, під час передачі формулювання правила, тексту уставу, цитати і т.п. В інших випадках можна по-різному висловити один і той же зміст, поданий в опорному конспекті.

Принцип залучення стереотипів і асоціацій. Опорні сигнали, засновані на звичних стереотипах і асоціаціях, дуже міцно запам’ятовуються і допомагають зафіксувати відповідну інформацію досить надійно.

Принцип мотивованості окантовки. Вибрати окантовку, яка недвозначно і органічно вказує на тему, вдається рідко. Особливо важно придумати мотивовану блочну окантовку. Приходиться вибирати в цих випадках просту геометричну чи фігурну окантовку. Проте, коли мотивована окантовка знайдена, вона різко поліпшує ідентифікацію і вигідно виділяє її серед інших.

Принцип оптимальності конструювання і застосування опорних конспектів. Якщо опорний конспект тільки затрудняє вивчення матеріалу, від нього треба відмовитись, він неоптимальний. Застосування опорних конспектів повинно привести до найвищого можливого результату при мінімально необхідних затратах часу. Тому недопустимо створювати опорні конспекти на кожний урок, проводити весь урок тільки за опорним конспектом, перевантажувати опорні конспекти, зловживати застосуванням опорних сигналів з другорядного матеріалу, прагнути до химерності чи художньої складності опорного конспекту.

Якщо предмет багатий на навчальний матеріал, то уроки з застосуванням опорних конспектів слід чергувати з самостійним вивченням деяких тем та їх опрацюванням традиційним способом, за допомогою ігрових прийомів, технічних засобів, методів активного навчання чи з опорою на показ знань у практичній чи виробничій діяльності. Потрібно прагнути до того, щоб кількість опорних конспектів у 7-10 разів була меншою за кількість годин, відведених на предмет.

Оволодіти технологією створення опорних конспектів – це означає навчитися перевіряти свою роботу з виділення і оформлення опорних сигналів з приведеними вище принциповими положеннями. При цьому потрібно завжди орієнтуватися на наступну основну ідею використання своїх знань про дані принципи: вдалим у практичному застосуванні виявиться той опорний конспект, в якому через кожний опорний сигнал і весь конспект в цілому оптимально реалізується переважна більшість принципів складання опорних конспектів.

Методикою створення опорних конспектів оволоділи не тільки вчителі шкіл багатьох областей колишнього СРСР. Опорні конспекти почали розробляти викладачі спецдисциплін та майстри в/н ПТНЗ і застосовувати їх в своїй педагогічний діяльності. Можна назвати цілий ряд “першопрохідників” системи профтехосвіти в цьому напрямку, а саме: викладач спецтехнології ПТУ № 9 м.Тернопіля Василів В.І.; майстер виробничого навчання ПТУ № 47 м.Луганська Анненкова Н.Б.; викладач спецтехнології зварювальників ПТУ № 13 м.Біла Церква Київської області Пасечник Ю.П.; майстер виробничого навчання ВПУ № 99 м.Маріуполя Скриниця Т.В. та ін. З опорними конспектами та їх змістом можна ознайомитись в статті “Опорные конспекты по спецдисциплинам в СПТУ” (ж.Профессионально-техническое образование, 1989, № 2, с.41-50).